Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

До питання історіографії та методології дослідження інституту українського нотаріату та нотаріального законодавства

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ДО ПИТАННЯ ІСТОРІОГРАФІЇ ТА МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ УКРАЇНСЬКОГО НОТАРІАТУ ТА НОТАРІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
 
М. С. Долинська
 
Проаналізовано актуальні питання правового регулювання нотаріальної діяльності. Розглянуто питання історіографії дослідження інституту українського нотаріату та нотаріального законодавства.
Здійснено аналіз поняття методології. Розглянуто комплексну проблему розуміння методології дослідження українського нотаріату, зокрема нотаріального законодавства.
Зазначено, що для аналізу українського нотаріального законодавства методологію необхідно розуміти як сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження.
Здійснено аналіз методології дослідження українського нотаріального законодавства від Київської Русі до незалежної України в контексті застосування системи підходів, методів і прийомів пізнання.
Ключові слова: нотаріат, історіографія, методологія нотаріального законодавства, методологічні підходи.
Постановка проблеми. На думку П. М. Рабіновича, право – це обумовлені рівнем розвитку суспільства можливості людини (чи групи людей) отримувати та використовувати засоби, необхідні для задоволення її біологічно та соціально обґрунтованих – у конкретно- історичних умовах – потреб існування й розвитку і забезпечувані обов’язками інших суб’єктів [1, с. 15].
Одним із таких прав особи є право на отримання кваліфікованої нотаріальної допомоги від нотаріальних органів (на яких державою покладено такий обов’язок) шляхом учинення нотаріальних дій.
Нотаріат є невід’ємною складовою будь-якої правової системи. Питання історіографії та методології дослідження українського нотаріату та законодавчого регулювання нотаріальної діяльності є логічною ланкою дослідження питань нотаріату.
Стан дослідження. Питання історії нотаріату та нотаріального законодавства в Україні досліджувалися багатьма вітчизняними вченими. Слід зазначити праці науковців та практиків: В. В. Баранкової,
М. О. Башти, М. М. Дякович, Н. В. Василини, Л. В. Єфіменка, Ю. П. Ільїної, М. Б. Кальницького, О. М. Король, В. В. Комарова, С. Г. Пасічник, Л. К. Равзієвської, В. Д. Степаненка, В. М. Черниша, С. Я. Фурси, К. І. Чижмарь, Л. Є. Шевчук (Ясінської) та інших науковців.
Особливо слід відзначити монографічне дослідження О. І. Нелі- на «Інститут нотаріату в Україні: від минувшини до сьогодення» [2], а також дисертаційні дослідження: Л. Є. Ясінської [3], В. М. Черниша [4], Л. В. Єфіменка [5], Н. В. Василини [6], В. В. Баранкової [7], С. Я. Фурси [8], Г. Ю. Гулевської [9].
Водночас недостатньо розглянуто питання історіографії та методології дослідження українського нотаріального законодавства.
Метою дослідження є: визначення понять історіографії та історіографії інституту нотаріату та здійснення аналізу методології дослідження українського нотаріального законодавства.
Виклад основних положень. Історіографія (від грец. Шогіа – дослідження, розповідь про те, що є вивченим, пізнаним, дослідженим, і grapho – пишу, буквально – опис історії). «Історична енциклопедія» дає три значення терміна «історіографія»: 1) історія історичної науки, або сукупність досліджень, присвячених певній визначеній темі (хронологічному періоду) чи сукупність історичних праць, пов’язаних внутрішньою єдністю в теоретико-методологічному, соціальному чи національному відношенні; 2) наукова дисципліна, яка вивчає історію історичної науки; 3) у найширшому (і найменш застосовуваному в сучасній мові) значенні історіографією називається сама історична наука (звідси – «історіограф», тобто те саме, що й «історик») [10, с. 455].
Створення історіографії будь-якої галузі знань є показником зрілості певної науки, необхідним елементом її самосвідомості: відслідковуючи історичний розвиток нотаріату, вчені отримують змогу глибше зрозуміти її сучасний стан, проблеми та суперечності, більш чітко побачити перспективу. Тому закономірним є те, що за мірою розвитку науки нотаріату та нотаріального процесу зростає й інтерес до її історії, а поява історіографічних праць є свідченням цього [11, с. 39].
У руслі історіографії інституту нотаріату, що розуміється як його інтелектуальна історія, має перспективи розширення та поглиблення історіографічного дослідження за допомогою акцентування двох взаємопов’язаних аспектів: творчого потенціалу джерела в найшир- шому його охопленні та інтелектуальних можливостей самого історіографа. Аналіз взаємодії інтелектуальних світів (у першому випадку статичного, взятого як завершений результат наукової діяльності, й у другому випадку такого, що володіє динамікою щодо історіографа) дає змогу включити до історіографічного дослідження інституту нотаріату пошук не тільки відмінностей, які очевидні, а й точок перетину, позицій наступності юридичних наукових традицій, досліджувати не тільки «розриви» та «розломи» історіописання, а й континуїтет [12, с. 237].
На думку Т. Сидорової, історії науки про інститут нотаріату характерна функція ретрансляції в концентрованому вигляді згустків колективної пам’яті про його минуле, якщо мається на увазі сукупний досвід осмислення «історичного» відтворення образів цього минулого, відображеного в теоріях і концепціях, що мають печать індивідуальності їх творців і «знаків» їх часу. Сучасне якісне дослідження з історії науки про інститут нотаріату є комплексним, системним, ґрунтується на міждисциплінарному підході, що синтезує можливості суміжних юридичних наук [13, с. 236].
Нотаріат не є суто вітчизняним інститутом. Підставою формування нотаріату ще з часів Стародавнього Риму була потреба в підтвердженні у майбутньому юридично набутих відповідним суб’єктом цивільних прав [14, с. 31]. Правовий інститут нотаріату нашої держави формується не одне століття і «як кажуть» «слово в слово» повторив усі етапи, які з найдавніших часів пройшов нотаріат і Римської імперії, й інших держав [11, с. 41].
На думку К. І. Чижмарь, історіографія інституту нотаріату – це сукупність досліджень у галузі права, сукупність юридичних робіт, що володіють внутрішньою єдністю, присвячені зародженню, становленню та перспективам розвитку інституту нотаріату в конкретний історичний період, які відображають еволюційний процес накопичення
Фото Капча