До питання історіографії та методології дослідження інституту українського нотаріату та нотаріального законодавства

Будь-яке дослідження, зокрема й історично-правового характеру, має свою методологію, тобто світоглядну основу і водночас загальнотеоретичну складову. Теорія, власне, складається із принципів і законів пізнання, які під час дослідження стають методами пізнання [16, с. 39].

Зміст і призначення методології – у науковому пошуку оптимальних шляхів, методів, прийомів, способів пізнання об’єктів. Проте сам собою пошук за всієї його важливості не є самодостатньою цінністю, оскільки таким є результат пошуку, який виражений у досягненні істини. Чому сьогодні методологія набуває такого значення? Насамперед тому, що у її розвитку, збагаченні й удосконаленні зацікавлені всі науки [17, с. 174].

Методологія (вчення про методи) – система певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки. Теоретичні принципи – історизм, єдність логічного й історичного.

Логічні прийоми – дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби дослідження – інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання про досліджуваний предмет [18, с. 13].

На думку професора М. С. Кельмана, методологія – це вчення про структуру, логічну організацію, методи, способи та форми діяльності дослідника в процесі пізнання ними досліджуваних явищ [19, с. 42].

У дореволюційному вітчизняному правознавстві існував плюралізм поглядів і течій, складне переплетення, взаємодія ідей різних напрямів, синтез декількох методологічних підходів до вивчення державно-правових явищ. Використовувалися філософський, історичний, догматичний (або систематичний), порівняльний (або історично- порівняльний), критичний, соціологічний, психологічний, соціально – політичний та інші підходи й методи. Багато вітчизняних учених сповідували підхід багаточинника під час вивчення історичних явищ, водночас вважаючи, що будь-який один чинник – біологічний, географічний, економічний, психологічний – не дає змогу отримати істинно наукове історичне знання про явища, які вивчаються [16, с. 55].

Для дослідників радянської доби, єдиноможливою методологічною основою історично-правових дисциплін визнавалися марксистсько-ленінське вчення про державу та право, марксистські діамат та істмат, посилання в наукових дослідженнях на твори або навіть на окремі висловлювання класиків марксизму-ленінізму і як практичне втілення цих настанов партійність історично-правової науки і класовий підхід до висвітлення всіх державно-правових явищ [16, с. 49].

Методологічне наповнення сучасних досліджень правової системи необхідно вести в напрямку визначення руху правової системи України (прогресивних змін) на основі врахування сформованих традицій правового життя України, правового менталітету українського народу та його правових інститутів [13, с. 35].

Лише в незалежній Україні історично-правова наука нарешті звільнилася від колишньої заідеологізованості. Виникла можливість вибору методологічних підходів, плюралізації використовуваних методів дослідження, свободи наукової творчості [16, с. 55].

Конкурентна взаємодія різних теоретико-методологічних підходів структурувала багаторівневість сучасної методології дослідження нотаріату та нотаріальної діяльності, що призвело до розширення можливості вивчення цього суспільного явища [14, с. 32].

Аналізуючи нотаріальне законодавство в історичній ретроспек- тиві, слід зауважити, що зміст понять «нотаріус», «нотаріальна діяльність», на сьогодні відрізняється від його змісту на попередніх етапах розвитку нашого суспільства. Це пов’язано насамперед із соціально- економічними та політичними змінами, процесами, які постійно відбуваються в Україні та цивілізованому світі та впливають на регулювання нотаріальних відносин. Так, наприклад, в зв’язку з анексією Криму та проведенням антитерористичної операції в Україні, різко зменшилася кількість учинюваних нотаріусами нотаріальних дій. Фактично припинилась діяльність нотаріусів на окупованій терористами територій, зокрема їм відключено доступ до системи Реєстрів Міністерства юстиції України.

Як для композитора є основною природне вміння реалізації своїх поглядів, ідеалів через нотну грамоту під час створення майбутнього музичного твору, так і для нотаріуса реалізація набутих ним знань з юриспруденції є підґрунтям тих дій, що він учиняє, обрамовуючи правовий матеріал у документальну форму. Об’єктивно перше і друге є живим процесом.

Водночас кожен із них використовує той арсенал засобів і способів досягнення результату, який у відповідній сфері охоплений доволі специфічними методичними засадами [21, с. 48].

Методологія дослідження історії українського нотаріального законодавства передбачає насамперед пошук виваженого співвідношення загальних (філософських) підходів та загальнонаукових методів пізнання зі спеціальними та власними правовими методами.

На думку К. І. Чижмарь, формування теоретико-методологічних основ інституту нотаріату як елемента механізму позасудового захисту прав і свобод людини та громадянина та його складових вимагає усталення відповідної комплексної методології або ж своєрідної «схеми пояснення в науковому пізнанні» [22, с. 91].

Ми погоджуємося з поглядом Л. В. Єфіменка, що структура сучасної методології дослідження нотаріальної діяльності є багаторівневою [23, с. 50].

Як зауважує В. О. Заломов, саме антропологічна методологія найбільше підходить для аналізу історії розвитку нотаріату – це інститут, діяльність якого переважно залежить не тільки від законодавчих норм, а й від правової поведінки суб’єктів права, від їх правосвідомості. Нотаріат як інститут покликаний «олюднювати» право, бути правозахисним органом та органом превентивного правосуддя [24, с. 80].

Методологічною основою дослідження історії українського нотаріального законодавства є використання загальнонаукових та окремих конкретно-наукових і спеціально-правових методів пізнання. Зокрема, використання діалектичного методу пізнання дає змогу визначити певні закономірності розвитку нотаріального законодавства, починаючи від його генезису в Київській Русі до сучасного незалежного нотаріату. Метод герменевтики сприяє пізнанню текстів нормативних актів.

Історичний метод використовується для відтворення історії виникнення й розвитку нотаріального права України, починаючи від Київської Русі до