Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

До питання ієрархи джерел міжнародного права у світлі ст. 38 (1) статуту міжнародного суду ООН

Предмет: 
Міжнародне право
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

правовідносин де-факто відповідає їх місцю в переліку, який міститься в ст. 38 (1) Статуту Міжнародного Суду ООН. На це вказують й окремі дослідники, зокрема О. О. Мережко вважає, що, хоча ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН і не встановлює ієрархію джерел міжнародного права, її перелік віддзеркалює лише певну практичну черговість застосування джерел міжнародного права [4, с. 52].

Саме тому, на нашу думку, варто говорити виключно про те, що ст. 38 (1) Статуту Міжнародного Суду ООН відображено фактичну пріоритетність джерел міжнародного права в практиці міжнародно-правового регулювання, але не їх офіційну ієрархію.
Ми вважаємо, що існування такої фактичної пріоритетності джерел міжнародного права обумовлене об’єктивними факторами розвитку міжнародного права та відображає сучасні тенденції міжнародно-правового регулювання. Зокрема, провідна роль міжнародних договорів у системі джерел міжнародного права обмовлена також активними процесами кодифікації норм міжнародного права, які тривають останніми десятиріччями, більшою зручністю в правозастосуванні (встановити зміст договірної норми легше, ніж зміст звичаєвої; більш чітко зрозуміло, чи є ця норм обов’язковою для конкретних суб’єктів міжнародного права і тому подібне) тощо.
При цьому така фактична пріоритетність не створює жодних юридичних зобов’язань для суб’єктів міжнародного права щодо обов’язкового застосування того чи іншого джерела міжнародного права в різних ситуаціях або ж щодо їх застосування в певній послідовності. Вона лише впливає на логіку правозастосування джерел міжнародного права, однак цей вплив носить винятково факультативний характер і відображає об’єктивні тенденції розвитку міжнародних правовідносин.
Висновки. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ані практика, ані наука міжнародного права не дають підстав стверджувати, що порядок згадування джерел міжнародного права в ст. 38 (1) Статуту Міжнародного Суду ООН офіційно встановлює їх ієрархію. Ідеї щодо нормативного закріплення такого факту висувалися під час розробки Статуту Постійної Палати Міжнародного Правосуддя і Статуту Міжнародного Суду ООН, але в кінцевому варіанті обох цих міжнародно-правових актів її реалізовано не було. Проти такого підходу свідчить низка аргументів: перелік джерел у ст. 38 (1) не є вичерпним; відсутність посилання на неї в практиці Міжнародного Суду ООН; практичні проблеми, пов’язані із застосуванням такої ієрархії в регулюванні міжнародних правовідносин тощо.
Наразі аналіз правової доктрини та практики міжнародних правовідносин дає можливість говорити лише про поділ джерел міжнародного права на основні (міжнародний договір, міжнародний звичай) та додаткові або допоміжні (загальні принципи права, рішення міжнародних судових органів, наукова доктрина та інші). Це обумовлено насамперед тим, що договірні та звичаєві норми міжнародного права є матеріальною основою міжнародно-правового регулювання на відміну від решти джерел міжнародного права, які є допоміжними. Іншим фактором, який впливає на віднесення міжнародного договору та міжнародного звичаю до категорії «основних» джерел міжнародного права, є те, що договірні та звичаєві норм, на відміну від інших держав, створюються за згодою держав – основних суб’єктів міжнародних правовідносин на сучасному етапі. Водночас і в цьому випадку залишається невирішеною низка питань, наприклад «внутрішня» ієрархія (співвідношення) джерел у рамках цих категорій тощо.
Натомість доцільно вести мову про існування фактичної пріоритетності в застосуванні джерел міжнародного права. Вона обумовлена фактичними реаліями розвитку міжнародних правовідносин і полягає в наданні переваги в застосуванні окремих джерел міжнародного права, що обумовлено не їх вищою чи нижчою юридичною силою, а їх вищою ефективністю для міжнародно-правового регулювання.
 
Література:
 
  1. Akehurst M. The Hierarchy of the Sources of International Law / M. Akehurst // British Yearbook of International Law. – 1975. – Vol. 47 (1). – P. 273-278.
  2. Київець О. В. Феноменологія норм міжнародного права крізь призму їх ієрархії / О. В. Київець // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 3 (6). – С. 143-148.
  3. Лукашук И. И. Источники международного права / И. И. Лукашук. – К., 1966. – 125 с.
  4. Мережко О. О. Проблеми теорії міжнародного публічного та приватного права / О. О. Мережко. – К. : Юстініан, 2010. – 320 с.
  5. Минасян Н. М. Источники современного международного права / Н. М. Минасян; отв. ред. А. М. Ладыженский. – Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1960. – 152 c.
  6. Устав Организации Объединенных Наций и Статут Международного Суда от 26 июня 1945 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/ laws/show/995_010.
  7. Євінтов В. І. Постійна палата міжнародного правосуддя / В. І. Євінтов // Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2002. – Т. 4. Н-П. – 2002. – С. 691.
  8. Proces-Verbaux of Proceedings of the Committee June 16th – July 24th 1920 with Annexes: Permanent Court of International Justice. – The Hague: Van Langenhuysen Brothers, 1929. – 779 p.
  9. International law / edt. by Malcolm D. Evans. – Oxford-New York: Oxford University Press, 2003. – 841 p.
  10. Фердросс А. Международное право / А. Фердросс; под ред. Г. И. Тункин; пер. с нем. Ф. А. Кублицкий, Р. Л. Нарышкина. – М. : Иностр. лит., 1959. – 652 c.
  11. Shearer I. A. Starke’s International Law. 11th Edition. / I. A. Shearer – London, UK: Butterworth & Co (Publishers) Ltd, 1994. – 629 p.
  12. Щокін Ю. В. Проблема співвідношення міжнародно-правового звичаю і міжнародного договору як джерел міжнародного права / Ю. В. Щокін // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право». – 2009. – № 841. – C. 244-248.
  13. Нгуен Куок Динь Международное публичное право: в 2 т. / Нгуен Куок Динь, П. Дайе, А. Пелле; пер. с фр. Е. Маричев. – К. : Сфера, 2000-. – Т. 1: Кн. 1: Формирование международного права; Кн. 2: Международное сообщество. – 2000. – 440 с.
  14. Смбатян А. С. Решения органов международного правосудия в системе международного публичного права / А. С. Смбатян. – М. : Статут, 2012. – 270 с.
  15. Каламкарян Р. А. Философия международного права / Р. А. Каламкарян. – М. : Наука, 2006. – 208 с.
  16. Словник іншомовних слів / уклад. : С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К. : Наукова думка, 2000. – 680 с.
  17. Венская конвенция о праве международных договоров от 23 мая 1969 г. // Действующее международное право: в 3 т. – М. : Изд-во Московского независимого института международного права, 1999-. – 1999. – С. 343-371.
  18. Тункин Г. И. Теория международного права / Г. И. Тункин; под общ. ред. проф. Л. Н. Шестакова. – М. : Издательство «Зерцало», 2006. – 416 с.
  19. Bin Cheng General principles of law as applied by international courts and tribunals / Bin Cheng. – Cambridge-New York: Cambridge University Press, 2006. – 490 p.
  20. Raimondo F. O. General principles of law in the decisions of international criminal courts and tribunals / F. O. Raimondo. – Leiden; Boston: M. Nijhoff Pub, 2008. – 212 p

 

Фото Капча