Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

До питання про методологію дослідження революцій

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ДО ПИТАННЯ ПРО МЕТОДОЛОГІЮ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕВОЛЮЦІЙ
 
Дерев'янко А. В.
 
Спектр поглядів на революцію в сучасних дослідженнях є дуже широким. Множинність визначень даного поняття спирається на методологічний плюралізм концептів революції. Проте численність дефініцій, що виникають в різних концептуальних форматах, унеможливлює теоретичне прогнозування, передбачення і регулювання даних соціальних процесів, не здатне розробити і запропонувати науково обгрунтовані практичні рекомендації і засоби для свідомого контролю над ними і керованого спрямування їх протікання в заданому напряму до наперед визначеного результату. Плюралістична методологія захищає, закріплює, консервує, абсолютизує стихійність, нерегульований, неконтрольований характер революційних подій і непередбачуваність їх результатів. На противагу цьому саме філософський дискурс зводить воєдино – в одне поняття – всі історичні визначення революції, концентрує, інтегрує їх в єдину категорію теорії розвитку.
Ключові слова: революція, теорії революцій, концепти революцій, теорія розвитку.
Актуальність даної теми безпосередньо пов’язана з осмисленням соціально-політичних подій сучасності. Світ з регулярною періодичністю сколихують соціальні потрясіння, які стаються в різних країнах. Дослідники намагаються кваліфікувати і класифікувати ці події, що потребує науково-теоретичного і філософського підходу до проблеми. Проте соціально-філософська невизначеність поняття “революція”, його суперечливість і вузька ситуаційна трактовка ускладнюють проблему. Соціологічна і політологічна інтерпретація поняття “революція” не дають можливості проникнути у його глибинний зміст і обмежуються лише описовим методом розгляду історичних подій, що призводить до діаметрально протилежних трактовок соціальних процесів сучасності, або швидкої зміни цих трактовок. Відсутність загального поняття революції приводить до розмивання його меж, і таким чином революціями нарікають сучасні бурхливі соціально-політичні рухи і виступи. Поглибити поняття “революція” та віднайти його філософський зміст є основним завданням даної статті.
Революція визначається в контексті полеміки, теоретичної дискусії, що спричинена поліфонічністю, багатогранністю і різноманітністю змісту цього поняття. В полемічному контексті постійно присутній соціологічний та політичний дискурс, в якому революція визначається як політична подія. Погляд на революцію як подію взагалі дуже поширений в сучасній соціальній філософії, особливо він є характерним для теорій конкретних подій, що розробляються в межах історичної політичної соціології, зокрема соціологією подій, яка є напрямом американської історичної соціології (Ф. Абрамс, М. Салинс, Э. Эбботт, Л. Гриффин).
Деякі дослідники, наприклад Б. Капустін, вважають недосяжним таке визначення революції, яке б – внаслідок його логічної і концептуальної досконалості – “остаточно” усунуло різночитання поняття “революція” [3, с. 3]. “Остаточне” визначення революції, на думку прибічників такої позиції, можливе лише як продукт універсальної теорії революції, яка тому і може вважатися універсальною, що схоплює якусь незмінну сутність революції, яка своєрідно виявляється в різних революційних явищах. Таку сутність можна виразити різними методами: філософії ідеалізму чи матеріалізму, філософії історії, загальної соціологічної теорії, але всі вони будуть універсалістською претензією на пізнання причинної зумовленості “емпіричних” явищ революції, а це і вважається їхньою вадою. Навіть спроби рухатися в даному напрямку вважаються цими авторами безперспективними і безплідними, бо можливість побудови універсальної теорії революції відкидається ними як така. Аргументація на користь цієї точки зору ґрунтується на тому, що революції розглядаються як особливий вид історико-політичної практики – з атрибутами “випадковості”, “вільної причинності” (в значенні припинення або закінчення дії деяких причинно-наслідкових детермінацій, що визначали дореволюційний статус-кво), спонтанної появи до того невідомих форм ідентичності та суб’єктності колективних акторов [3, с. 4].
Отже з цієї точки зору революції не можуть мислитися як прояви сутностей, що начебто існують “до” них і “незалежно” від них, бо вони самі в своїх конкретних проявах і є власними “сутностями”. Ця теза проти подвоєння світу на сутність і явище є основним аргументом проти загальної теорії революції, яка претендує на здатність розуміти революцію взагалі та передбачати її на рівні закономірності, що є начебто спекулятивно-теоретичним синдромом. Отже ця теза спрямована і проти можливості утворити “остаточне” визначення поняття “революція”. Звідси виводиться множинність понять революції як продуктів теорій конкретних подій, що протистоїть спекулятивній історичній теорії того чи іншого виду. На цьому будується плюралізм “концептів революції”.
Але варто зазначити, що відмова від загального поняття “революція” як виразу сутності множинності певних історичних явищ (чи цю сутність тлумачать як деякі “обов’язкові” наслідки революції, чи як “характерні” рушійні сили, чи як “типові” методи, чи якось інакше) у прибічників такої методології не є повною. Непослідовність їх позиції проявляється в тому, що дослідники революційних подій намагаються систематизувати їх і виділити типи революцій, не визначивши саме поняття в його загальності. Адже такі спроби все ж таки передбачають дещо загальне, типове, що підлягає типізації. Бо, якщо немає єдиної основи поділу, то всі спроби просунутись далі у вивченні явищ і визначенні їх видової приналежності зводяться до опису їх характерних особливостей, групування революцій по зовнішнім ознакам. Так, російський дослідник Є. Шульц приходить до думки, що не дивлячись на велику кількість спроб починаючи з середини XIX століття виділити чітку систему критеріїв для типологізації революцій, всі створені системи являються недосконалими і викликають велику кількість зауважень. Однією з фундаментальних проблем всіх класифікацій являється відсутність єдиної основи поділу, з цього і випливають подальші проблеми запропонованих класифікацій. Виділені науковцями типи революцій мають розмиті рамки, або науковцями свідомо ігноруються такі факти і особливості революцій, які не можуть “вписатися” в розроблену класифікацію. Деякі автори підбирають саме такі революційні
Фото Капча