Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

До питання про правову природу неукладеного договору

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

один одному отриманого» [12, с. 110-111]. Інші вчені (В. О. Рясенцев, О С. Іоффе) не заперечували проти використання терміна «неукладений договір», однак уважали його різновидом недійсного [13, с. 35-36; 14, с. 290].

Серед авторів радянського періоду, які виказували думку про неможливість ототожнення недійсного й неукладеного договору, відзначимо І. Б. Новицького, Н. В. Рабинович, В. Б. Ісакова.
Так, І. Б. Новицький писав про такі підстави для кваліфікації договору як неукладе- ного: а) була направлена пропозиція укласти договір, однак вона була відхилена адресатом; б) мала місце розбіжність волевиявлення із дійсною волею обох сторін угоди; в) недотримана форма, установлена домовленістю сторін; г) у договорі відсутні всі істотні умови [15, с. 22, 64]. Однак очевидним є змішування підстав для кваліфікації договору як неукла- деного із підставами для визнання правочину недійсним: розбіжність волі та волевиявлення є підставою для недійсності правочину в силу того, що відповідність волі й волевиявлення є умовою дійсності правочину.
Н. В. Рабинович писала, що «від угоди недійсної неукладена угода відрізняється таким. Якщо угода не відбулась, передане сторонами майно підлягає поверненню згідно зі ст. 399 ЦК (РСФРР 1922 р. – Є. Т.). У такого правочину із самого початку була відсутня підстава для передавання майна, оскільки неукладений правочин являє собою правове «ніщо», узагалі правочином не є. У випадку ж визнання правочину недійсним, саме його анулювання є підставою для вилучення отриманого за правочином, при цьому доля вилученого майна визначається ст. ст. 147-151 (й іншими) ЦК, що не завжди означає повернення виконаного стороні в угоді. Отже, на відміну від неукладеного правочину, недійсний правочин – це правочин, який відбувся, однак в силу наявних недоліків визнається позбавленим правової сили. Неукладений правочин ніколи не існував і існувати не міг, а відтак правової сили не мав і тому позбавлений цієї сили бути не може» [16, с. 20-21].
Отже, Н. В. Рабинович у своїх дослідженнях дійшла висновку про різну правову природу неукладеного й недійсного договорів: недійсний договір є правочином, а отже, має всі властиві зазначеній категорії характеристики, а неукладений договір – «правове ніщо», яке не є підставою для виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин, тобто не є юридичним фактом.
В. Б. Ісаков, розглядаючи юридичні та соціальні факти, розрізняв «неспроможність» (як синонім терміна «неукладений» – Є. Т.) і «недійсність». На думку вченого, неспроможність і недійсність факту є близькими за юридичним значенням, однак не тотожними, у зв’язку з тим, що для настання їхніх правових наслідків може бути передбачений різний процедурно-процесуальний порядок. Відзначається, що «законодавство допускає у відомих випадках можливість виправлення недійсних фактичних передумов і надання їм юридичної сили». Неспроможні юридичні факти і склади, навпаки, за жодних умов не можуть бути визнані дійсними [17, с. 120].
Однак здатність недійсних договорів до валідації у визначених законом випадках є лише наслідком різної правової природи досліджуваних явищ.
Отже, концепція неукладеного договору в радянській юридичній літературі здебільшого не була прийнята. Панівна позиція стосовно ототожнення неукладеного й недійсних договорів пояснювалась однаковими юридичними наслідками, а саме: відсутністю первісних, визначених сторонами правових наслідків. Водночас роботи авторів, які визнавали якісну різницю між досліджуваними категоріями, переважно не мали системного характеру, а визначені ними підстави для кваліфікації договору неукладеним часто збігалися з тими, що зумовлюють недійсність.
У новітній цивілістиці також відсутня єдина позиція щодо розмежування недійсних і неукладених договорів.
Так, О. В. Гутніков уважає, що «і недійсні, і неспроможні угоди є діями, спрямованими на досягнення певного результату. І ті, й інші як юридичні факти існують, однак у силу властивим цим діям недоліків складу (внутрішнього або зовнішнього) вони тягнуть за собою не ті наслідки, на досягнення яких були спрямовані». Автор наголошує, що «неспроможні угоди як юридичні факти – це лише різновид недійсних угод, особливістю яких є лише те, що підстави їх недійсності знаходяться в недоліках юридичного складу, які стосуються зовнішньої сторони дії. Якщо ж під угодою розуміти правовідношення, то вираз «угода, що не відбулась» є синонімом виразу «недійсна угода» [18, с. 100-105].
Натомість В. А. Кияшко відсутність визначеного законом складу договору (як юридичного факту) зараховує до підстав для кваліфікації договору неукладеним [19, с. 7].
Загалом схожу позицію підтримує й О. О. Савін: замість використання терміна «склад договору (угоди) «, автор пише про «відсутність усіх конститутивних елементів договору внаслідок або передчасного переривання формування його як юридичного факту, або пропуску в наборі необхідних елементів» [20, с. 61].
Про відсутність конститутивних елементів писав і французький учений Р. Саватьє: «Від недійсних потрібно передусім відрізняти неспроможні договори, тобто такі, у яких повністю відсутній один із основних конститутивних елементів, як, наприклад, домовленість сторін. Суворо розмірковуючи, відсутність договору не вимагає в таких випадках будь-якого підтвердження, однак у зв’язку з таким договором можуть бути здійснені певні дії. Зовнішньо обставини такі, що потерпілий має звернутися до суду з метою визнання договору неспроможним» [21, с. 279].
Отже, у сучасній цивілістиці сформувалась певна тенденція до праворозуміння неукладеного договору як правової конструкції, яка зумовлюється недоліками складу договору (як юридичного факту).
Однак погодитись із зазначеною позицією, на нашу думку, не можна через те, що
Фото Капча