Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

До питання про створення «Саксонського зерцала» – кодексу середньовічного права Німеччини

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

архієпископа Маґдебурга. Також підтвердженням того, що автор справді перебував у Маґдебурзі, є документальне свідчення 1233 р. про його перебування в Зальбке (частина сьогоднішнього Маґдебурга). Причина, завдяки якій «Саксонське зерцало» змогло поширити свій вплив далеко за межі округу Ельба-Сааль, відома вже давно. А саме, з деякого часу стало зрозуміло, що зберегти єдність можна лише за умови широкого застосування «Саксонського зерцала» як кодексу приватного права, яке було б покладено в основу міського права і було б визнане значною кількістю місцевих князів та сюзеренів. Однозначних доказів про те, що Етке фон Реппов народився в селі Реппі- хау, немає, проте простежено постійний зв’язок Етке із цим селом, власне, воно стало місцем написання «Саксонського зерцала» [6, с. 406].

Так, у 1156 р. вперше з’являються згадки про «Ейко та Арнольда де Ріпехове», що є свідками на суді, який проводив маркграф Альбрехт Ведмідь у Вюрбцігу. У джерелі 1159 р. родина фон Реппових згадана як васал архієпископа Магдебурга. Наявні свідчення з 1227 р., що в самому Магдебургу родині Реппових належав будинок. Також дід та батько Етке підтримували тісні зв’язки із бургграфами Гібіхенштайна: існує думка що їх пов’язували родинні стосунки. Відомо всього сім письмових згадок про життя самого Етке фон Реппова. У шести з них він фігурує як свідок і в останній, сьомій, «Саксонському зерцалі», вказує себе як Ейке фон Репхове. Оскільки більше даних про Етке немає, можна окреслити дати його життя та смерті між 1180 та 1235 рр. [5, с. 122].
Слід звернути увагу, що в 1209 р. у місті Меттіне Ейко де Ріпіхове згаданий уперше як свідок продажу бургграфами Йоханом та Вальтером Гібіхенштайн замку Шперен єпископу Наумбурга. На цю дату можемо спертися задля визначення можливого року народження Етке. Виконувати функції свідка фон Реппов міг лише як повнолітній. Питання, коли саме ставали повнолітніми і водночас юридично дієздатними, охоплює певні невисвітлені проблеми, оскільки цей факт не був уніфікований у середньовічних правових системах. Доцільно взяти за основу досить високу межу повноліття римського права – 25 років. Варто також врахувати, що молода особа не відразу по досягненню повноліття могла бути задіяна в таких важливих князівських правових гешефтах, отже додаємо ще кілька років накопичення досвіду. Це все дає підстави датувати народження Етке приблизно 1180 р.
Друга згадка про Етке фон Реппова датована 1215 р. У ній зафіксований Гекко де Репехове, який разом із графом Гоєром фон Фалькенштайном у містечку Ліппені засвідчує правову угоду між радою чоловічого монастиря Косвіг та графом Гайнріхом фон Ашерслебен, котрий пізніше став князем Ангальту. Гейко фон Рерхове 1 травня 1218 року в містечку Грімма зазначений як свідок макрграфа Дітріха фон Майсена (1162 – 1221) під час передання ним товарів монастирю Альтцелла.
Айко фон Репехове згадується разом із графом Гоєром фон Фалькенштайном як свідок у правовому документі 1219 р., що фіксує залагодження конфлікту ангальтського князя Генріха І (1175-1252) з монастирем св. Сімона та Юди в Ґосларі. Місце в цьому документі, не зазначене в містечку Делітцші [4, с. 109]. Цього разу він з’являється свідком при підтвердженні факту передачі ландграфом Людвіга IV з Тюрінгії (1217-1227) допомоги товарами монастирю Альтцелла. Востаннє Ейко де Репхове згадується 1233 р. у м. Зальбке (сьогодні частина міста Магдебург), коли він засвідчував продаж товарів між маркграфами Йоганом І (приблизно 1213-1266 рр.) та Оттоном III (приблизно 1215-1267 рр.) з Бранденбурга та монастирем Берге (знаходився біля Магдебурга). Точні біографічні дані укладача обмежуються ім’ям, яке він сам подає у «Саксонському зерца- лі» – Айке ван Реппове, та шістьма документами.
Німецькі науковці ведуть подальші спроби детальніше охарактеризувати особистості Етке фон Реппова. До уваги беруть політичні та культурні умови, в яких жив і творив укладач «Саксонського зерцала». Аналізуючи правові документи, в яких свідок фігурує Етке фон Реппов, можемо зробити висновок, що його ім’я тісно пов’язане з графом Гоєром фон Фалькенштайном, зокрема, їхні імена згадуються разом у двох документах із шести. Етке та Гоєр фігурують свідками у документах 1215 та 1219 рр. У 1215 р. обидва виступають свідками важливих правових актів графа Генріха фон Ашарслебена (Асканії, з 1215 р. ангальтський князь). У цих двох документах помітним є те, що в першому (1215 р.) Етке згадується серед дворян, а в другому (1219 р.) – серед міністеріалів. Враховуючи інші чотири документи, робимо висновок, що після 1215 р. Етке фон Реппов міг прийняти стан міністеріала. Ймовірно, він пішов на службу до князя Ангальту. Спірним залишається питання, чи були між Етке та Гоєром ленні відносини, про що можна прочитати в передмові до «Саксонського зерцала» [3, c. 59].
«Саксонське зерцало» дає зрозуміти, що Етке фон Реппов мав, видається, ґрунтовну загальну теологічну освіту. Він досить добре знав Біблію, отців церкви і правила канонічного права. Освіту Етке здобув при монастирі у східному Г арцфорланді, також у школах при монастирі Г альберштадта і Маґдебурга. У школі при монастирі Г альберш- тадта працював відомий викладач церковного права Йоганнес Тевтонікус. Тевтонікус повернувся в 1212 р. до Гальберштадта і після здобуття академічної освіти та викладацької практики в Болоньї, у 1220 р., взяв на себе керівництво школою при гальберштад-
Фото Капча