Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

До питання про створення «Саксонського зерцала» – кодексу середньовічного права Німеччини

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

ському монастирі.

Отже, питання походження та соціального становища Етке фон Реппова – спірне, хоча вважають, що він був вільно народженим дворянином, який згодом служив як мі- ністеріал для свого ленного пана, графа Гоєра фон Фалькеншгтайна; є й відомості, що він був судовим засідателем. У ленному праві «Саксонського зерцала», в так званому «Становому порядку», вільні дворяни та службовці (міністеріали) знаходилися на одному васальському рівні. У деяких документах Етке фон Реппова називають «вільним, благородним дворянином», а в інших – службовцем. Можливо, саме ця обставина призвела до неясності щодо його суспільного становища. Тим не менше, з декількох зауважень Етке в «Саксонському зерцалі» можна зробити висновок, що виступав низькій ролі міністеріала в придворному порядку раннього ХІІІ ст. та ставився до неї з антипатією й засудженням, цим підтверджується теза, що фон Реппов був вільним і знав латинську.
Поряд із написанням «Саксонського зерцала», Етке фон Реппову приписують також авторство «Саксонської світової хронічки», проте це питання ще є недостатньо дослідженим. Перший рукопис «Саксонського зерцала» виник, мабуть, між 1220 та 1235 рр., причому сам фон Реппов неодноразово переробляв його, згодом були також впроваджені додатки іншими правознавцями. Керуючись цим, можна визначити, що остаточна версія книги датована 1270 роком. Спершу правова книга фон Реппова була складена літературною латинською мовою, і лише на вимогу графа Гоєра фон Фалькенштайна він переклав свою кодифікацію німецькою мовою. Німецькомовне першоджерело, на жаль, не збереглося, проте так званий Кюдлінберзький рукопис, котрий походить теж з ХІІІ ст., найбільше йому відповідає. Перше посилання на «Саксонське зерцало» можна віднайти в судових матеріалах 1235 р., останнє офіційне використання є у вироці імперського суду м. Ляйпціг 1932 р. [2, с. 154].
«Саксонське зерцало» поширилось далеко за межами Саксонії, особливо в Нідерландах, також і в східних землях: разом з німецькими переселенцями подорожувала й саксонська правова книга, вона швидко стала основоположним джерелом для інших правових збірників у районах Маґдебурга, Бреслава та Кракова. Найстарший збережений рукопис «Саксонського зерцала» (перед 1300 р.) походить із Квідлінбурзької бібліотеки і зберігається нині в університетській бібліотеці м. Галле. Особливу цінність та виключний інтерес для нас становлять наявні ілюстровані рукописи. До них належать чотири рукописи: з Гейдельберга, Ольденбурга, Дрездена та Вольфенбютеля. Вони називаються згідно з їх нинішнім місцезнаходженням [3, с. 60].
«Саксонське зерцало» охоплює, передусім, сільське звичаєве право (земське право), яке в численній кількості правових норм визначає взаємини та співжиття князів, дворян, вільних селян, які зобов’язані платити податок, та залежних селян. Територіально це звичаєве право діяло на землях проживання давніх саксонських племен. Але свідчення про правовий статус Папи Римського, імператора, короля і князів, згадані в ленному праві „Lehnrecht” [1], яке є другою важливою частиною «Саксонського зерцала», чітко вказує на те, що правові уявлення і знання права, якими володів Етке фон Реппов, виходили далеко за межі винятково саксонського звичаєвого права: «alle lude, luden algemene, iewelk, gut man, de lude gemene» [7, c. 113]. Потреба автора записати тогочасні правові погляди та правові норми є очевидним свідченням його високої правової свідомості.
Загалом немає жодних достовірних даних щодо історії джерельної бази «Саксонського зерцала». Хоча зовсім не важко помітити, що принаймні деякі правові норми «Саксонського зерцала» впорядковані на основі римського чи канонічного права або ж, відповідно, за імператорським або середньовічним імперським правом. Походження ж більшості правових інститутів та правових норм «Саксонського зерцала» є не таким очевидним, а подекуди й зовсім невідомим, що, з огляду на умови, в яких вони були створені, не є дивним. Відповідь на питання, чи знав Етке фон Реппов відповідні правові норми римського, канонічного або імперського (позитивного) права, а якщо знав, то звідки, не має істотного значення для нижченаведених роздумів та спостережень, які зосереджуються винятково на внутрішній відповідності та схожості цих норм з нормами «Саксонського зерцала» [3, c. 61]
«Саксонське зерцало» регулювало правові відносини з конституційного права, судоустрою, ленного права, кримінального права та кримінального процесу, сімейного та спадкового, селянського та сусідського прав. Засаднича структура «Саксонського зерцала» така: воно складалося з трьох частин: передмови, земського (з німецької мови ХІІІ ст.) та ленного права (з середньовічної латини) [1, с. 106]. У передмові йдеться про право як божий порядок: «Веління Бога – це право». Земське право включало в себе три книги: перша містила 71 статтю, друга – 72, а третя – 91. Земське право – це право для всіх вільних людей, у тому числі й вільних селян. Воно регулювало відносини щодо земельної ділянки, спадкові відносини, шлюб, сусідські відносини та розподіл вантажів. Воно охоплювало також кримінальне право та судоустрій. У сучасній правовій системі воно охоплювало б кримінальне та цивільне право й сімейно-спадкове. Ленне право складалося з 78 статей. Воно не містило підрозділів. Ленне право регулювало відносини між дворянами та станами. Його можна порівняти із сьогоднішнім конституційним правом. У цей історичний період у Німеччині виникає міське право; воно гарантувало громадянам особисту свободу, право на власність, честь, недоторканність життя, а також вільну економічну діяльність. Це створювало в суспільстві, де війна та ворожнеча були щоденними проявами, в межах міських стін мирну атмосферу.
На теренах сьогодення «Саксонське зерцало» більше не є чинним правом, проте протягом століть воно створило німецьку і європейську історію в теорії та практиці. Його автор, Етке фон Реппов, зробив вагомий внесок у розвиток європейської юридичної науки й заслуговує найвищої похвали.
Висновки. Сучасні дослідження свідчать, що «Саксонське зерцало» вже на час свого написання вважали різновидом імперського права. Намагання пов’язати його появу з імператорами Костянтином і Карлом посприяло надалі залученню до нього норм універсального (вченого) права, законодавцями якого були або імператор, або Папа Римський. У цьому процесі тлумачення «Саксонського зерцала» особливу роль відіграв Магдебург. Зокрема, в магдебурзьких книгах міського права вже було розуміння того, що «Саксонське зерцало» належить до імперського права. Йшлося не лише і не стільки про просте позначення цього «зерцала» як імперського права, а, швидше, про те, що окремі його положення і норми засвідчують часткову схожість і відповідність нормам і положенням імперського (римського) або церковного (канонічного) права. До цього треба додати також ще й безпосередню наявність у тексті «Саксонського зерцала» тогочасного імперського права пізнього Середньовіччя. Варто переглянути глибоко вкорінену в літературі постановку питання, яка пов’язана з історією поширення та впливу «Саксонсього зерцала» і вирішальним впливом на цей процес Етке фон Реппова. Безперечним фактом є те, що «Саксонське зерцало» разом із магдебурзьким міським правом було значною мірою запозичене країнами Центральної і Східної Європи. Але навряд чи був би можливим такий великий його успіх у просторовому і часовому вимірі без того значного досягнення, яке здійснив Йоганн фон Бух у вигляді написання «глос», в яких він науково і професійно поєднав універсальне (вчене) і звичаєве право. Цей успіх «Саксонського зерцала» не може затьмарити навіть його значне скорочення, яке мало місце в ельбост- фальському звичаєвому праві. У перспективі варто замислитися над можливістю кваліфікувати «Саксонське зерцало» як збірник «приватного» права.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
 
  1. Аксененок Г. А. «Саксонское зерцало» и его автор в свете новых исследований / Г. А. Аксененок, В. А. Кикоть // Саксонское зерцало. Памятник. Комментарии. Исследования. – М. : Наука, 1985. – 210 с.
  2. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Дж. Берман. – М. : Изд-во МГУ: ИНФРА-М – НОРМА, 1998. – 624 с.
  3. Кобилецький М. Латиномовні праці європейських дослідників XVI-XVП із проблем Магдебурзького права / М. Кобилецький // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2011. – Випуск 53. – С. 56-63.
  4. Сборник документов по всеобщей истории государства и права / Сост. К. Е. Ливанцева. – Л., 1987. – 483 с.
  5. Тищик Б. Й. Історія держави і права зарубіжних країн (Середні віки та ранній новий час) / Б. Й. Тищик. – Львів: Світ, 2006. – 318 с.
  6. Усенко І. Б. Саксонське зерцало / І. Б. Усенко, Є. В. Ромінський // Юридична енциклопедія: в 6-ти т – Т. 5 (П – С). – К., 2003. – С. 406.
  7. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / под ред. З. М. Черниловского. – М. : Наука, 1984. – 584 с.
 
Фото Капча