Допоміжний навчальний матеріал

Депортація – примусове виселення з місця постійного проживання особи, групи осіб або народу.

Держава – суверенна політико – територіальна організація влади, яка може свою волю через право робити загальнообов’язковою для всього населення країни.

Державний устрій – 1) складова конституційного ладу; 2) сукупність загальних принципів, закріплених конституцією і законами держави щодо організації державної влади та здійснення владних повноважень.

Джерело права (форма права) – спосіб зовнішнього вияву правових норм, який засвідчує їх загальнообов’язковість (правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт, договір).

Диктатура – нічим не обмежена влада особи, класу чи інших соціальних груп у державі, що спирається на силу.

Директорія УНР – найвищий орган державної влади Української Народної Республіки, створений 14 листопада 1918 р. як керівний орган повстання проти гетьмана П. Скоропадського. До складу Директорії входили В. Винниченко, С. Петлюра, О. Андріївський, Ф. Швець і А. Макаренко. Склад Директорії та місце її перебування мінялися залежно від воєнної обстановки (Київ, Проскурів, Рівне, Кам'янець-Подільський та ін.). Після виходу з Директорії УНР всіх її членів, крім С. Петлюри, він з кінця 1919 р. (офіційно з 12. 11. 1920 р.) залишився одноосібним главою держави з титулом голова Директорії УНР. Наприкінці 1920 р. Директорія УНР втратила контроль над територією України. С. Петлюра змушений був емігрувати і керував діяльністю уряду УНР в екзилі.

Дисиденти – особи, які розходяться з офіційною державною ідеологією і політикою, виступають проти існуючого державного (політичного) ладу певної країни.

Домен – велике феодальне землеволодіння.

Дуумвірат – Спільне правління двох володарів.

«Екстракт малоросійських прав» – пам’ятка права України XVIII ст., збірник систематизованих витягів із правових норм, що в різний час діяли в Гетьманщині (норми державного, адміністративного і судового права).

Ємський акт 1876 р. – таємне розпорядження російського царя Олександра II про заборону друку й поширення книжок українською мовою.

Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР) – українська держава, утворена на західно-українських землях після розпаду Австро-Угорщини. Виникла внаслідок повстання 1. 11. 1918 p., офіційно проголошена 13. 11. 1918 р. у складі Східної Галичини, Лемківщини, Північної Буковини та Угорської Русі (Закарпаття). Столиця Львів. Після Акту Злуки 22. 01. 1919 р. ЗУНР увійшла до складу УНР під назвою Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Внаслідок українсько-польської війни 1918-1919 pp. територія ЗОУНР опинилася в складі Польщі. Уряд ЗУНР в екзилі проіснував у Відні до 1923 р.

Земське право – 1) в Польщі означало національне право на відміну від канонічного та міського (Магдебурзького) ; 2) на українських землях у складі Великого князівства Литовського (пізніше Речі Посполитої) - спочатку право окремих князівств, згодом – земель.

«Зібрання малоросійських прав» 1807 р. – пам’ятка українського права, остання з численних спроб систематизації малоросійського (українського) права.

Злочин – передбачений кримінальним законодавством суспільно небез-печний вчинок, що посягає на суспільні відносини, які охороняються законом.

Зобов’язальне право – система норм, які регулюють відносини економічного обігу, що виникають у зв’язку з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей, а також відносини, що випливають з порушення майнових прав.

Імперія – а) монархічна держава, глава якої має титул імператора; б) форма державного устрою великої колоніальної держави.

Інквізиційний процес – судово-слідчий процес із застосуванням тортур.

Інститут права -система юридичних норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин у межах галузі права.

Каганат – форма організації державної влади тюркських народів на чолі з каганом (Аварський каганат, Хозарський каганат).

Канонічне право – сукупність правових норм, встановлених церковними канонами.

Карпатська Україна (Карпато-Українська держава) – офіційна назва автономної Української республіки у складі Чехо-Словаччини в 1938-1939 рр. і Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939 р. Статус автономії отримала після Мюнхенського зговору 1938 р. Перший автономний уряд очолив А. Бродій, згодом А. Волошин. Рішенням Віденського арбітражу в 1938 р. приєднана до Угорщини. 15 березня 1939 р. Сейм проголосив повну державну самостійність. Згодом – прийнято Конституцію та назву Карпатська Україна. За державним устроєм – президентська республіка^ Державна мова – українська. Затверджено державний герб, прапор, гімн («Ще не вмерла Україна») ; Президентом обрано А. Волошина. Створено збройні сили – Карпатську Січ. 18 березня 1939 р. Карпатська Україна була окупована угорськими військами при підтримці гітлерівської Німеччини. ] У кінці березня 1939 р. президент республіки А. Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм виїхала через Румунію на еміграцію. Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.

Католицизм – один з основних напрямів християнства, існує з IV ст., остаточ-но оформився як віровчення і церковна організація після поділу християнства 1054 р.

Кодифікація – спосіб упорядкування, систематизації законодавства, що полягає у перегляді чинних, заміні застарілих, внесенні нових норм і має результатом прийняття нового правового акта, який вносить зміни в регулювання певної сфери суспільних відносин.

Копні суди – суди сільської громади в Україні, Білорусії й Литви, що виникли у ранньому середньовіччі. Збиралися в заздалегідь визначеному місці – копищі і