діяли в складі обраних населенням копного округу суддів, які іменувалися копними мужами. Поєднували слідчі і судові функції, діяли на основі звичаєвого права. Збиралися кілька разів: для розшуку злочинця; для судового розгляду; для остаточного вирішення справи і виконання вироку. На Волині і Поділлі копні суди зберігалися з певними змінами до початку XX ст.
Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялись від центральної адміністрації або влади феодала й створювали органи місцевого самоврядування. Походить від привілеїв, які отримало в 1188 р. німецьке місто Магдебург від архієпископа. Серед українських міст першими магдебурзьке право одержали Володимир-Волинський (1324 р.) та Сянок (1339 р.). На українських землях у складі Австро – Угорщини скасоване наприкінці XVIII ст. (у Львові в 1786 р.), по всій Україні скасоване Миколою І у 1831 р. (в Києві проіснувало до 1835 р.).
Місцеве самоврядування – політико – правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і при підтримці держави.
Націоналізація – відчуження майна з приватної власності фізичних або юридичних осіб у власність держави.
Нова економічна політика (неп) – антикризова програма більшовиків, що реалізовувалась в СРСР у 20 – ті роки XX ст. Полягала у відмові від політики воєнного комунізму, переході під жорстким контролем радянської держави до багатоукладної економіки та ринкових відносин.
Перебудова – визначена офіційними документами назва радикальних реформ, здійснюваних в СРСР в кінці 80-х на початку 90-х років XX ст. Була спробою привести радянську економіку, ідеологію, культуру, інші сфери суспільного життя у відповідність із загальнолюдськими ідеалами та цінностями.
Переяславська Рада 1654 р. – загальна військова рада, скликана Б. Хмельницьким 18. 01. 1654 р. у м. Переяславі. Ухвалила перехід Війська Запорізького з підвладними йому землями під високу руку московського царя Олексія Михайловича. Умови протекторату були сформульовані в Березневих статтях 1654 р.
Плюралізм – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох незалежних ідейно-політичних течій.
Право (юридичне) – система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових норм, які виражають волю певної частини соціально-неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі та забезпечуються державою.
Правова держава – тип держави, основними ознаками якої є верховенство права, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадян і держави.
Приватизація – провідна форма роздержавлення; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, приватні.
Продаж – грошовий штраф за вчинення злочину (стягувався на користь князя в розмірах – в 1, 3 та 12 гривнів).
Протекторат – форма завуальованої колоніальної залежності, яка встановлюється у результаті нерівноправного договору.
Організація українських націоналістів (ОУН) – українська політична організація, що ставила собі за мету встановлення незалежної Української держави. Заснована в 1929 р. у Відні. До 1939 р. основна діяльність ОУН була спрямована проти Польщі. В 1940 р. розкололась на прибічників С. Бандери та А. Мельника – ОУН (Б) і ОУН (М). На початку II світової війни обидві фракції орієнтувалися на Німеччину. ЗО червня 1941 р. ОУН (Б) проголосила у Львові Акт відновлення Української держави. З кінця 1941 р. ОУН (Б) вела боротьбу на два фронти – проти СРСР і Німеччини. Після проголошення незалежності ОУН (М) і ОУН (Б) діють в Україні, зокрема бандерівці заснували Конгрес українських націоналістів.
Ординація 1638 р. (« Ординація Війська Запорізького реєстрового, що перебуває на службі у Речі Посполитій») – постанова польського сейму. Вона знищувала «на вічні часи всі пільги, прибутки,, право на самосуд і на обрання старшин». Козацький реєстр зменшувався до 6 тис. чоловік. Ліквідовувалася виборність козацької старшини і скасовувалось козацьке судочинство. Замість виборного гетьмана на чолі козацького війська мав стояти польський комісар, якого призначав сейм за рекомендацією коронного гетьмана. На посади полковників і осавулів могли призначатися виключно представники польської або полонізованої шляхти. Лише сотники та отамани могли бути обрані з козаків, які мали заслуги перед Річчю Посполитою. Резиденцією комісара ставало місто Трахтемирів. Козаки позбавлялися права жити в інших містах в Україні, крім прикордонних з татарами (Черкаси, Чигирин, Корсунь та ін.). Під страхом кари з конфіскацією майна міщанам і їхнім синам заборонялося не тільки вступати в козаки, а й навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок. Ординація 1638 р. не тільки значно обмежила права реєстровців, а й була безпрецедентною за жорстокістю репресій щодо всього українського козацтва.
Реабілітація – відновлення в правах осіб, притягнених до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Революція – докорінний переворот у житті суспільства, який завершується ліквідацією віджилого суспільного ладу й утвердженням нового.
Реформа – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.
Реєстрове козацтво – частина українських козаків, що перебували на державній службі Речі Посполитої у другій половині XVI - першій половині XVII ст. і вносилися у спеціальні реєстри (списки). Поява реєстрового козацтва започаткована грамотою короля Сигізмунда II Августа від 5 червня 1572 р. Відтоді польський уряд почав офіційно визнавати козаками лише реєстрових. Кількісно реєстр постійно змінювався, нараховуючи в різні роки від 300 до 6000 козаків.
Русин (Русич) – а) мешканець Київської Русі; б) мешканець міста.
Ряд – договір, угода в Київській Русі.
Самодержавство – російський варіант абсолютної монархії.
Секуляризація – звернення церковної власності у власність світську.
Слов’яни – група споріднених за походженням і мовою народів. Поділяються на східних (українці, росіяни, білоруси), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (серби, болгари, хорвати словенці, македонці, чорногорці, мус лимани (боснійці), югословени). Слов’янські мови становлять окрему групу індоєвропейської сім’ї мов.
Снеми – меж князівські (феодальні) з’їзди.
Співдружність Незалежних Держав (СНД) – регіональна міжнародна організація, яка об’єднує 12 європейських та азіатських країн з числа колишніх республік СРСР.
Судоустрій – система судових органів держави.
Судочинство – процесуальна форма здійснення правосуддя, діяльність суду.
Сюзеренітет – верховне право могутнього феодала над іншим васалом.
Татьба – крадіжка.
Тіун – господарський управитель князя, боярина або іншого феодала.
Тоталітаризм – антидемократичний державний режим, за якого фактично панує одна політична партія, що зростається з державним апаратом, встановлюється жорстка централізація в управлінні й партійно- державний контроль за всіма сферами суспільного життя.
Урок – а) компенсація (відшкодування), яку отримували потерпілі від образ. Розмір залежав від характеру образи та від майнових збитків; б) мито, пеня, податок; в) статут, правило.
Уряд – найвищий колегіальний орган в системі державної виконавчої влади.
Українська Держава 1918 р. – офіційна назва Наддніпрянської України за правління гетьмана П. Скоропадського. Виникла внаслідок державного перевороту 29. 04. 1918 р., який скасував Українську Народну Республіку і розпустив Центральну Раду. Спиралася на німецько-австрійські окупаційні війська. Верховна влада в Українській Державі належала гетьманові П. Скоропадському. Виконавчу владу здійснювала Рада Міністрів. Попри певні успіхи в зовнішній політиці, фінансово-економічній стабілізації, національно-культурному будівництві режим гетьманату не здобув широкої підтримки. 14. 12. 1918 р. П. Скоропадський зрікся влади і залишив Україну. До влади прийшла Директорія, яка відновила Українську Народну Республіку.
Централізація – політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими їй вертикальною структурою та субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі.
Юрисдикція – компетенція давати правову оцінку фактам, розв’язувати правові питання, юридичні спори.
СХЕМИ, ТАБЛИЦІ ДО ТЕМ КУРСУ
Структура держави
Система права
Державний лад, суспільний устрій та право
Скіфської держави
Державний лад, суспільний устрій та право
античних міст-держав
Державний лад,
суспільний устрій та право
Боспорського царства
Формування державності у східних слов’ян
Державний лад Київської Русі (ІХ – ХІІ ст.)
Галузі права в Київській Русі
Судочинство в Київській Русі
та в період феодальної роздробленості
Джерела права Литовсько-Руської держави і Речі Посполитої (ІІ пол. XIV – I пол. XVII ст. ст.)
Галузі права в Литовсько-Руській державі (1)
Галузі права в Литовсько-Руській державі (2)
Види покарань в Литовсько-Руський державі
Організація влади на Запорожжі
(друга половина XVII – XVIII ст.)
Ознаки державності Запорізької Січі
Вісім січей українського козацтва
Органи влади й управління в Україні, що склалися під час Визвольної війни 1648-1654 рр.
Джерела права в Гетьманщині
Галузі права в Гетьманщині
Види покарань в Гетьманщині
Кодифікація права України
(XVIII – I пол. XIX ст.)
Право України в ІІ пол. ХІХ ст.
Державний устрій та право на західноукраїнських землях в кінці XVIII – I пол. XIX ст.
Державний устрій та право на західноукраїнських землях в ІІ пол. ХІХ ст.
Суспільно-політичний лад України
з початку ХХ ст. до 1917 р. (1)
Суспільно-політичний лад України
з початку ХХ ст. до 1917 р. (2)
Державний лад УНР
Законодавство УНР
Державний лад Гетьманату
Законодавство Гетьманату
Судова система Гетьманату
Державний лад УНР часів Директорії
Законодавство УНР часів Директорії
Державний лад ЗУНР
Законодавство ЗУНР
Органи влади і управління Радянською Україною (грудень 1917 – березень 1919 рр.)
Основні риси права Радянської України
(1917 – 1920 рр.) (1)
Основні риси права Радянської України
(1917 – 1920 рр.) (2)
Державний апарат УСРР після створення СРСР
Основні риси права УСРР (20-ті роки) (1
Основні риси права УСРР (20-ті роки) (2)
Основні риси права УСРР в 30-х роках
Основні риси права УРСР в роки війни
Перебудова органів державної влади і управління УРСР на початку Великої Вітчизняної війни
Національний рух опору в роки війни
Основні риси права УРСР в 1945 – середині 50-х рр.
Державний лад УРСР в 1945-1991 рр.
Основні риси права УРСР в сер. 50-х – І пол. 60-х рр.
Становлення незалежності України та її основоположні нормативні акти
Державний лад незалежної України
Розробила викладач Рева І. А.
+3 8(066) 185-39-18
f