Дослідно-експерементальна робота по вивченню ефективності застосування нетрадиційних типів уроків під час практики

За цими столами сидять юні майстрині, які розкажуть нам про історію виникнення вишивки, вишивання рушників.

Отже, запрошуємо їх до слова.

Виступають юні майстрині української народної вишивки.

Перша майстриня

Вишивка – один з найдавніших і найпоширеніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Вона є багатогранним явищем художньої культури українського народу. Виникла вона з любові до рідного краю, народу, до навколишнього світу та від потреби не тільки бачити і відчувати красу, а й творити її власними руками.

Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки в музеях Європи відносяться до X ст. н. е., а пам'ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше в музеї вишивок XIX ст.).

Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що початки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини, і розвиток його не переривався ніколи – починаючи з незапам'ятних часів і до наших днів. Елементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд давні мешканці території нашої країни – трипільські племена (доба пізнього неоліту і початку періоду бронзи).

Вишивкою був прикрашений одяг у скіфів – мешканців причорноморських степів, про що свідчить давньогрецький історик Геродот.

Відомо багато археологічних доказів стосовно давності та поширеності народних звичаїв вишивати одяг. У селі Мартинівка Черкаської області було знайдено скарб, що датується XI ст. н. е. Серед інших речей тут виявлено срібні бляшки з фігурками чоловіків, одягнутих у широкі сорочки з вишивкою на грудях, – ще нещодавно так одягались українські селяни. Бляшки, подібні до знайдених у селі Мартинівка, було виявлено у Фессалії, на Балканах. Науковці вважають, що їх занесли туди слов'яни з середньої Наддніпровщини. На фессальських бляшках зображено воїна так виразно, що видно вишиту вставку на сорочці.

У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві, в Андріївському монастирі, школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом одяг та предмети побуту багатих, знатних людей.

На фресках та мозаїчних картинках Софіївського собору в Києві зображена родина Ярослава Мудрого у вишитому одязі.

Шматки тканин, гаптованих золотом, були знайдені також під час розкопок Десятинної церкви у Києві.

Традиції мистецтва вишивання постійно розвивалися. У XIV -XVII ст. Кольоровим шовком та золотими нитками прикрашали весільні рушники, святкові сорочки з тонкого лляного полотна, хустки. Вишивання було розповсюджене серед жінок заможних сімей і монахинь. Поступово вишивка почала входити в повсякденне життя всіх шарів населення, ставати одним з основних занять дівчат-селянок. Вишивкою прикрашали предмети побуту і буденний одяг. Вироби, як правило, виготовляли з простих недорогих матеріалів, але вони відрізнялись високою художньою майстерністю. Дівчата-вишивальниці змагалися між собою в доборі узору, в загальній композиції елементів орнаменту, майстерності. Вбрання дівчини свідчило про її смак, вміння та працьовитість.

Методи вишивання, узори, кольорова гама вдосконалювались з покоління в покоління, відбиралось все найкраще і створювались прекрасні зразки вишивок з характерними національними рисами.

Наші дівчата продовжують традиції вишивки, які завжди бережно передавалися з покоління в покоління.

Сьогодні вишивка – це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне, завжди молоде та прекрасне.

Звучить грамзапис «Пісні про рушник» (сл. А. Малишка).

- Про що співається в пісні?

- Хто раніше чув цю пісню, а може співав сам?

- Хто уважно прислухався до тексту пісні, то дізнався, яку роль відіграє рушник у житті людини. Про це ми сьогодні будемо говорити на уроці. І ще ви самі попробуєте створити такий символ, такий оберіг – вишитий рушничок.

І сучасну, й традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. їх вишивають і досі. Для краси в домі, на щастя в ньому, просто так, для душі. А де вішали рушники? (Над вікнами, над дверима, на покутті).

- Це обереги від всього злого, що може зайти в дім.

- А де колись люди використовували вишиті рушники? (На щастя-долю давала його мати, коли виряджала сина в дорогу).

Як знак згоди на шлюб дівчина подавала їх старостам. У нього загортали дитинку, яка з'являлася на світ. На рушниках опускали в яму домовину.

- А де зараз використовують вишиті рушники? (Для окраси хати, хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічають дорогих гостей, в день весілля наречені стають на вишитий рушник).

«Хай стелиться вам доля рушниками!» – кажуть, бажаючи людині щастя.

IV. Розгляд зразків.

Діти розглядають вишиті рушники, що принесли для уроку. Розповідають, які орнаменти переважають там, які кольори.

- Пригадайте, що означають кривульки, квадратики і кружечки, прямі лінії, вишиті на рушнику.

А ось Дерево Життя – найпоширеніший і найдавніший орнамент українського рушника. (Учитель демонструє.) Це прекрасна квітка – її верхня частина – то сфера Бога, нижче – життя людей і всього сущого на землі, а внизу – коріння, першооснова і початки цілого світу.

На рушникові можна побачити соняшник і китиці винограду, рожу і барвінок, дубові листочки й жолуді, вишню і вербове листя.

Калина на рушникові – символ дівочої вроди. А калина з дубом – поєднання краси і сили.

З квітами переплітався пташиний світ. Тому можна побачити на рушниках півника і зозулю, голуба і сороку, солов'я та різних фантастичних птахів.

Бачите, як цікаво «читати» рушники. Віднині ви знатимете, як добре мати їх у світлиці.

І давайте сьогодні почнемо вишивати свій перший рушник.

Діти розглядають зразки рушничків, які можна вишивати на уроці.

Технологія виготовлення виробу.

Викроювання рушничка. (Для цього вчитель пропонує дітям шаблон – прямокутник паперу розміром 20х50 см).

З двох кінців рушничка відступіть по 3 см для бахроми (витягніть ниточку) і ще по 2 см для початку візерунка (проведіть простим олівцем легеньку лінію).

Учень показує і розказує, як виконується шов «хрестиком» (додаток 2).

Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу.

Повторення правил безпечної роботи з ножицями та голкою.

Самостійна робота.

(Учні вишивають за зразком. За бажанням створюють візерунок посередині рушника і вишивають його).

- Вишивайте з чистою думкою, світлою душею, гарним бажанням і з піснею. (Звучить «легка»музика.)

 

Фізкультхвилинка.

Раз! Два! Три! Чотири! П'ять!

Час прийшов відпочивать.

Тож піднімем руки вгору,

Ніби глянемо на зорі.

А тепер всі руки в боки,

Як зайчатка – скоки-скоки!

Десять! Дев'ять! Вісім! Сім!

Час за парти нам усім!

Продовження самостійної роботи.

Оцінювання робіт, відбір на виставку.

 

Такі чудові рушнички прикрасять вашу оселю і принесуть радість рідним.

Підсумок уроку.

Закінчуючи наші гостини, я хочу зазначити, що мистецтво пробуджує в людині особливе почуття, воно є джерелом безкорисливої насолоди.

Створивши щось гарне, людина переживає радість від своїх умінь і сил, радість творця. Завдяки цьому виникає потреба створювати і створювати ще.

Запрошуємо всіх після уроку переглянути нашу виставку і поспостерігати за роботою юних майстринь.

Прибирання робочих місць.