Дослідити особливості нічного культурного життя міст України та світу

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. 1. Термінологічний апарат дослідження

1. 2. Культурне життя сучасного міста

РОЗДІЛ 2. НІЧНА КУЛЬТУРА МІСТ

2. 1. Особливості культурного життя світових мегаполісів

2. 2. Культурне життя міст України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Актуальність дослідження полягає у тому, що сучасні міста з кожним роком розростаються, притягуючи усе більше і більше людей. Місто стає втіленням та уособленням сучасного способу життя, світогляду, одночасно будучи осередком різноманітних можливостей для реалізації та культурного розвитку особистості.

Кожне місто живе своїм культурним життям. Одне місто стає осередком кінофестивалів, інше – мистецького життя, третє – різноманітних культурних подій та акцій. Сучасний міський житель має широкі можливості для вибору установ дозвілля – парки культури й відпочинку, атракціони, кафе й ресторани, театри й музеї, бібліотеки, галереї тощо. І кожен день місто дарує нові враження від нової п’єси, виступу популярного співака, перегляду відомого кінофільму. Коли ж місто завмирає на ніч, його обійми відкриваються для представників нічного образу життя.

Аналіз останніх досліджень дає підстави вважати, що питання сучасної культури міст піднімалися неодноразово (Болотова В. В., Жаркова Л. С., Кисельова Т. Г., Красильников Ю. Д., Коган Л. Н., Кравченко А. І, Савченко М. Р. та ін.). Однак, на жаль, у багатьох дослідженнях приділено мало уваги нічній культурі міст, що і визначило актуальність даної курсової роботи.

Мета курсової роботи – дослідити особливості нічного культурного життя міст України та світу.

Поставлена мета зумовила виконання таких завдань:

• проаналізувати термінологічний апарат дослідження;
• визначити особливості культурного життя сучасного міста;
• дослідити нічне культурне життя міст України та світу.

Об’єкт дослідження – культурне життя сучасного міста.

Предмет дослідження – нічна культура сучасного міста.

Структура курсової роботи включає вступ, основну частину – два розділи, загальні висновки, список використаних джерел.

 

Найважливішим «капіталом» і джерелом розвитку будь-якого суспільства є той величезний соціально-культурний потенціал, який був накопичений протягом сторіч і зосереджений у такому суспільному феномені, як місто. Міста являють собою специфічне утворення не тільки в системі розселення, але й у системі суспільних відносин [1, с. 96].

Сучасна міська культура складалася протягом багатьох десятиліть під безпосереднім впливом різнорідних взаємодіючих факторів. Основною тенденцією розвитку міської культури протягом останніх 100-150 років є перехід від переважно традиційних (доіндустріальних) до переважно урбаністичних (індустріальних і постіндустріальних) форм її розвитку.

Визначаючи рамки поняття «міська культура», необхідно, насамперед, відзначити, що воно значно вужче за поняття «культура міста».

Термін «культура міста» є узагальненою категорією, яка позначає створене людьми штучне середовище існування й самореалізації. Це організована сукупність фізичних, символічних об'єктів, технологій, нормативних і ціннісних утворень, які включають в себе не тільки матеріальні (природними або штучні, тобто створені людьми об'єкти (артефакти), але й своєрідну «душу міста». З позицій сучасної науки остання складається з таких елементів культури міста як норми й цінності даної міської громади, соціальна психологія міського співтовариства, спосіб життя й менталітет городян, соціальна комунікація й соціальне проектування й т. п. Рамками даного поняття – «культура міста» – є зовнішні відносно нього адміністративно-територіальні рамки. Основними складовими культури міста є субкультури вищого порядку: «міська культура» (властиво міська культура), традиційна культура (властиво сільська культура) і гібридна (квазіурбаністична або квазіміська) [1, с. 98].

Властиво поняттю «міська культура» (у подальшому ми будемо використовувати саме це поняття) важко дати точне визначення. Так, Орлова Е. А. під міською культурою розуміє рухливий, хиткий у контурах образ, який виникає в результаті переломлення універсальних культуро-творчих процесів у конкретно-індивідуальному міському середовищі [22, с. 70].

За Глазичевим В. Л., міська культура – це культура великих і середніх несільськогосподарських поселень, як правило, великих індустріальних й адміністративних центрів. Малі міста й селища міського типу (від 3 тис. жителів) за розмірами і виглядом часто нагадують села. Водночас рівень культури жителів тут певним чином відрізняється від села. Чим вищий ступінь урбанізації поселення й більші його розміри, тим більше він відрізняється за своїм культурним виглядом від села й сільської культури [5, с. 43].

Сучасна міська культура має складну поліаморфну структуру, яка складається з безлічі взаємодіючих субкультур і має в основі свого розвитку тенденції до диференціації й ускладнення внутрішньої структури. У рамках сучасної міської культури можна виділити три великі типи, які відповідають основним етапам суспільного розвитку [22, с. 71]:

Перший найбільш загальний тип – традиційна міська культура доіндустріального суспільства. Місто, як особлива система поселення й організації суспільних сил виникло у досить віддаленому історичному минулому й протягом багатьох сторіч свого існування виробило особливий тип культури.

Другий тип культури – міська культура індустріального типу – починає формуватися у ХVІІІ ст. на основі процесів первинної індустріалізації, яка ула безпосередньо пов'язана з переходом до машинного виробництва із широким використанням парового двигуна, електроенергії й «первинної» урбанізації, пов'язаної з різким ростом як чисельності міст, так і міського населення.

Третій