Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дослідження спілкування в юнацькому віці

Предмет: 
Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
69
Мова: 
Українська
Оцінка: 

вибори (ізольовані і непереважні) – 3, 17. Це свідчить про статистичну значимість за позитивність кореляції, та про те, зо значення між стилями спілкування значущі.

У дітей у групах лідерів діалогічний стиль спілкування проявляється більш яскраво, інші не проявляються зовсім.
Гіпотеза, яка полягає у тому, що у групі людей, які мають високий соціометричний статус, процент тих, у кого переважає діалогічний стиль більше ніж в інших групах, підтвердилась.
 
ВИСНОВОК
 
На основі аналізу психолого-педагогічної література та проведеного дослідження були сформульовані наступні висновки.
У взаємодії між людьми, тобто у взаємодії між ними виникають суб’єктивні міжособистісні відношення, які у психології називають спілкуванням. У масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими людьми, є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функції навчання, виховання і розвитку особистості. Дитина, ізольована від суспільства людей, не може опанувати механізми людської поведінки, людського пізнання, сукупним досвідом людства.
Особливо важливим аспектом спілкування є те, що воно є однією складовою гарантією розвиваючої особистості юнака. Проблема юнацького віку, хоча виникає вона набагато раніше – це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до стосунків, заснованих на взаємній довірі, повазі і відносної, але неухильно зростаючої рівності. Юність – важлива пора становлення особистості. Однією з самих важливих потреб юнацького віку є потреба у емансипації від контролю та опіки батьків, вчителів, старших взагалі, а також від встановлених ними порядків і правил.
Рівень колективного життя у старшокласників значно вищий, ніж у підлітків. Перш за все, підвищується соціальний рівень цілей та збагачується зміст спільної діяльності, складаючий стрижень колективного життя. Дуже важливо для старшокласника зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі. А дякуючи чому можна зайняти ций статус ми побачили в дослідженнях психолога Коломінського, який довів, що моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус; психолога Б. Н. Волкова, який підтвердив, що більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). Дякуючи дослідженням, стиль спілкування юнаків впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.
Довести це ми змогли і в своєму експериментальному дослідженні. Провівши методики “Соціометрія” та “спрямованість особистості в спілкуванні” В. С. Братченко, який виділяє шість основних видів спрямованості в спілкуванні: діалогічна комунікативна спрямованість, авторитарна, маніпулятивна, альтероцентристська, конформна, індиферентна. Ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у групах дітей, які отримали позитивні вибори більш за все переважає діалогічний стиль спілкування, що свідчить про те, що діти, які займають високий соціометричний статус бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Взаємне самовираження. У дітей, які відносяться до групи з негативними виборами, більш за все переважає авторитарний стиль спілкування. Таким чином, діти цієї групи не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і непереважних.
За допомогою зробленої кореляції, вдалось довести, що значення між стилями спілкування значущі. У дітей в групі “зірок” діалогічний стиль спілкування проявляється дуже яскраво, а інші зовсім не проявляються.
Самим ефективним для юнаків є діалогічний стиль спілкування.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
  1. Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М., 1990. – С. 150-152.
  2. Агеев В. С. Психология межгрупповых отношений. – М., 1983. – С. 40.
  3. Андреева Г. М. Социальная психология. – М., 1980.
  4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер с англ. – М., 1986. – С. 242-243.
  5. Бодалев А. А. Личность и общение. – М. : Педагогика, 1983. – С. 65, 189.
  6. Бодалев А. А. Психология общения. – М. : Педагогика, 1987. – 103 с.
  7. Братченко С. Л. Психология в мире диалога // Вопросы психологии. – 1979. – №2.
  8. Водзінський Д. І. Колектив і особистість старшокласників. – К. : Радянська школа, 1971. – С. 33.
  9. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. Гамезо М. В. и др. – М., 1984. – С. 79-83.
  10. Гаврилова Т. П. Анализ эмпатических переживаний младших школьников и младших подростков // Психология межличностного познания. – М., 1981. – С. 123.
  11. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1989. – С. 17, 26.
  12. Дубровина И. В. Формирование личности старшеклассников. – М., 1989. – С. 74-75.
  13. Захарова А. В. Психология обучения старшеклассников. – М., 1976. – С. 15.
  14. Золотнякова А. С. Проблемы психологии общения. – РнД, 1976. – 78 с.
  15. Иванов п. Н., Сенина И. Г., Галкина Л. А. Мышление. Общение. Практика. – Ярославль, 1986. – С. 126-130.
  16. Ильенков Э. В. С чего начинается личность? – М., 1979. – С. 15.
  17. Ильин Г. Л. Некоторые вопросы психологии общения // Вопросы психологии. – 1986. – №5. – С. 23-45.
  18. Коган М. С. Мир общения: Проблема межсубъективных отношений. – М. : Политиздат, 1988. – 65 с.
  19. Карпова Н. Л. Международная конференция по психологии общения // Вопросы психологии. – 2001. – №1. – С. 143-144.
  20. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности. – К., 1969. – С. 8.
  21. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск, 1976. – С. 10-17.
  22. Кон И. С. Открытие «Я». – М., 1978. – С. 41-44.
  23. Кон И. С. Психология старшеклассника. – М. : Просвещение, 1982.
  24. Кричевский Р. Л. Психолого-педагогическое изучение личности учащихся. – М., 1979. – С. 63-71.
  25. Круглов Б. С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. – М., 1983. – С. 58-60.
  26. Крутецкий Я. Л. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1976. – С. 127.
  27. Куницына В. Н. Стиль общения и его формирование. – Л., 1983. – С. 10-12.
  28. Леви В. Л. Искусство быть другим. – М. : Знание, 1981. – 59 с.
  29. Леонов Б. Ф. Психологические процессы и общение. – М. : Наука. – 1975. – С. 124-135.
  30. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. – С. 85-88.
  31. Леонтьев А. Н. Психология общения. – Тарту, 1974. – 103 с.
  32. Ложкин Г. В. Структура межличностных отношений. – 1975. – С. 80-95.
  33. Ломов Б. Ф. Познание и общение. – М., 1988. – 59 с.
  34. Ломов Б. Ф. Психологические исследования общения, – М., 1985. – 97 с.
  35. Макаренко А. С. Проблемы школьного советского воспитания. – Соч. в 7 т. – М., 1957. – Т. 5. – С. 210.
  36. Морозов А. В. Психология влияния. – СПб: Питер, 2000. – С. 145-168.
  37. Мудрик А. В. Время поисков и решений, или старшеклассники о них самих. – М., 1989. – С. 58-60.
  38. Мудрик А. В. общение школьников. – М. : Педагогика, 1987. – С. 55-87.
  39. Мудрик А. В. Совершенный старшеклассник: проблемы самоопределения. – М. : Знание, 1977. – 78 с.
  40. Немов Р. С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: в 3-х кн. – 3-е изд. – М., 1999. – Кн. 3. – 640 с.
  41. Носуленко В. Н. Проблема общения в психологии. – М. : Наука, 1982. – С. 32-38.
  42. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. – К. : Либідь, 1990. – 45 с.
  43. Общение и формирование личности школьника / Под ред. А. А. Бодалева, Р. Л. Кричевского. – М. : Педагогика, 1987. – 150 с.
  44. Омаров А. М. Управление: искусство общения. – М., 1983. – С. 150-158.
  45. Основы психологии управления / Под ред. Бандурки А. М., Бочарова С. П. – Х., 1999. – С. 117-118, 119-123.
  46. Паниотто В. И. Структура межличностных отношений. – 1975. – С. 80-95.
  47. Петровский А. В. Опыт построения социально-психологической концепции групповой активности // Вопросы психологии. – 1975. – №5. – С. 77-78.
  48. Роджерс К. Психология эмоций: Тексты. – М., 1984. – С. 235-237.
  49. Рождественская Н. А. Роль стереотипов в познании человека человеком // Вопросы психологии. – 1986. – №4. – С. 69-75.
  50. Семиченко В. А. Психология общения. – К., 1997. – С. 45-56.
  51. Снегирева Т. В. Восприятие сверстников и взрослых подростками и старшеклассниками // Вопросы психологии. – 1985. – №5. – С. 61-70.
  52. Снегирева Т. В. Особенности межличностного восприятия в подростковом и юношеском возрасте. – Кишинев, 1988. – 48 с.
  53. С чего начинается личность / Под ред. Р. И. Косолапова. – М., 1979. – С. 19-20.
  54. Сысенко В. А. Отцы и дети // социологические исследования. – 1986. – С. 94-101.
  55. Типология лідерства: методичний посібник / О. І. Романовський. – 2000. – С. 80.
  56. Ушакова Т. П. и др. Речь человека в общении. – М. : Наука, 1983. – С. 69.
  57. Цуканова Е. В. Психологические трудности межличностного общения. – К. : Вища школа, 1985. – 159 с.
  58. Шумилин Е. А. Психологические особенности личности старшеклассников. – М., 1979. – С. 34-37.
Фото Капча