Дослідження системи бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту основних засобів на ПАТ "Кредмаш" та рекомендації щодо їх вдосконалення

До поліпшення основних засобів відносять реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних засобів, а також ремонт об’єктів основних засобів, якщо це сприятиме збільшенню майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від їх використання.

Взагалом, можна сказати, що модернізація стосується обладнання (машин устаткування), реконструкція - підприємства взагалом або його виробничих підрозділів (цехів, дільниць), а ремонтний процес - кожного окремого об’єкта або його складової [28].

Ремонт основних засобів - часткове відновлення окремих об’єктів для підтримання їх у робочому стані. Ремонт може бути поточний, середній і капітальний, а також плановий і аварійний.

Основним документом, що регламентує поводження з основними засобами у бухгалтерському обліку є П(С)БО №7 «Основні засоби», а питання відображення витрат на поліпшення основних засобів присвячені пункту 14 і 15  в П(С)БО №7. Вони умовно розділяють поліпшення об’єктів основних засобів на два типи:

- що поліпшують об’єкти основних засобів і призводять до зростання майбутніх економічних вигод (модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція тощо);

- що підтримують об’єкт у початковому робочому стані.

На суму перших збільшують первинну вартість основних засобів, другі - включаютьдо складу витрат поточного періоду [36].

Відповідно п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, які пов’язані з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, реконструкція та ін.), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Витрати, які пов’язані з поліпшенням об’єктів основних засобів включаються до витрат звітного періоду за допомогою їх амортизації. Для того, щоб ці витрати підлягали амортизації на їх суму збільшується первісна вартість об’єкта основних засобів, який був поліпшений. Згідно з п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати, які здійснюються для підтримки об’єкта в робочому стані і отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Ці витрати пов’язані з виконанням будь-якого виду ремонту направлені на відновлення первісних техніко-економічних характеристик об’єктів основних засобів, а не на збільшення майбутніх економічних вигод [25].

 Платник податку протягом звітного періоду відносить до валових витрат різні витрати пов’язані з покращенням основним засобів, які підлягають амортизації, котра не перевищує 10 відсотків загальної балансової вартості всіх груп основних засобів станом на початок звітного періоду.

За  нормами Податкового Кодексу України витрати, що перевищують 10 відсотків суми витрат на поліпшення основних засобів, відносяться на збільшення їх балансової вартості та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів. Тобто 10 відсотків витрат на поліпшення основних засобів мають бути віднесені на витрати одночасно в одному звітному періоді і в фінансовому і в податковому обліку. Такий підхід раціональний і необхідний з точки зору об’єктивного відображення визнаних витрат підприємства в фінансовому обліку та складання й перевірки фінансової і податкової звітності.

Ті витрати, які в бухгалтерському обліку включаються до збільшення первісної вартості основних  засобів, в податковому обліку - до валових витрат.  З метою ідентифікації вказаних витрат доцільно їх акумулювати на окремому субрахунку, що дозволить контролювати та аналізувати ці витрати на основі бухгалтерського обліку.

Так на промислових підприємствах використовується рахунок 23 «Виробництво» з субрахунками 231 «Основне виробництво», 232 «Допоміжне виробництво», та з метою акумулювання витрат на поточний ремонт основних засобів доцільно вести субрахунок  233 «Поточний ремонт».  

Поточний ремонт основних засобів на промислових підприємствах  можливо відобразити такими записами:

- при здійсненні ремонтних робіт господарським способо Д-т 233 «Поточний ремонт основних засобів»; К-т 232 «Допоміжне виробництво»;

- при здійсненні ремонтних робіт підрядним способом Д-т 233 «Поточний ремонт основних засобів»; К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

- відповідно направленню цільового використання основних засобів Д-т 91 «Загальновиробничі витрати»; Д-т 92 «Адміністративні витрати»; Д-т 93 «Витрати на збут»; Д-т 94 «Інші витрати оперативної діяльності»; К-т 233 «Поточний ремонт основних засобів».

Ремонт основних засобів здійснюють на основі заяви керівників виробничих підрозділів, у яких експлуатуються основні засоби; що потребують ремонту. При ремонті господарським способом інженер механік господарства складає Відомість дефектів на ремонт машин. У ній зазначають виявлені дефекти, вказують потребу в запасних частинах і матеріалах, обсяг робіт і визначають нормативну вартість ремонту. На підставі затвердженої керівництвом відомості дефектів виписують лімітно-забірну картку на видачу матеріалів для ремонту, складають наряд на відрядну роботу. Після виконання робіт у відомості дефектів відображають фактичні витрати запасних частин, інших матеріалів, оплати праці й обчислюють собівартість ремонту.

Закінчений ремонт будівель, споруд, машин та інших основних засобів оформляють Актом приймання передачі відремонтованих і реконструйованих об’єктів. Аналітичний облік витрат на ремонт основних засобів ведуть у Виробничому звіті, а синтетичний у журналі-ордері № 4 та Головній книзі (додаток Ч).

При підрядному способі всі види робіт виконує підрядна організація, а підприємство-замовник здійснює оплату пред'явлених розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами роботи (виходячи з їх договірної вартості).