Духовна культура трипільського населення України

 

Вступ

Розділ 1. Космологічні уявлення трипільців

Розділ 2. Культ родючості

Розділ 3. Поховальні обряди

Висновки

Список літератури

Додатки

 

 

Археологічні й писемні джерела свідчать, що стародавнє населення України впродовж тисячоліть справді не було етнічно і культурно однорідним. Проте це ніколи не призводило до повної зміни населення. Певна його частина завжди продовжувала жити на своїх споконвічних землях. Все це забезпечувало безперервність етнічної пам'яті, можливість передати у спадок нащадкам культурно-світоглядних настанов предків. Так упродовж тисячоліть різноетнічні народи поступово формували на території України певні генетично споріднені традиції способу життя, матеріального виробництва, культури, мислення, які врешті-решт склали матеріальні й духовні засади культури українців.

Характерним прикладом цього є феномен трипільської культури, цілий ряд елементів якої став органічною частиною етнографічної культури українців [4, с. 7-8].

Ніде у світі немає феномену, який хоч трохи наближався б до рівня ідейно-духовної, сакральної, мистецької скарбниці, створеної предками на українських землях. Цивілізація, яка зайнявши простір від Чорного моря та Дунаю до Польщі, охопивши територію сьогоднішніх Молдови та Румунії та інших держав, існувала безперервно 3500 років, від 2200 до Різдва Христового до 5700 до Різдва Христового. Саме українці, які є автохтонами своєї землі, мають цінне археологічне джерело для вивчення духовної культури − Кам'яну Могилу, в якій зафіксований найдавніший протошумерський архів XII-III тис. р. до Різдва Христового, є нащадками унікальної цивілізації сьогодні. Цивілізація, яка дала світові неоціненний культурний спадок, а найголовніше – чудові зразки незрівнянної трипільської кераміки. Незліченнні духовні скарби, які потербують ретельного дослідження сьогодні, зберігає трипільська цивілізація.

Свідоме повернення до власної історичної спадщини завжди є позитивним явищем, коли народ повертається до перевірених часом етнокультурних зразків, які довгий час перебували недооціненими. Відновлюється колективна етнічна пам'ять, яка пронизує емоційно-психологічну сферу народу, відтворює минулий досвід на міфологічному, фольклорному та історичному рівнях. Вона зафіксована у релігійних міфах, народних сказання, легендах, літописних хроніках, народних піснях тощо. Оскільки безпосередніх словесних джерел трипільської релігії не збереглося, ми робимо спробу відтворити релігійні вірування трипільців на матеріалі археологічних досліджень поселень, оригінальних зразках культової скульптури, культових споруд, поховань, побутових ужиткових речей, а також паралелях з відомими міфологічними системами інших індоєвропейських народів. Вивчаючи символічну «мову» глиняних пам’яток, ми зможемо прочитати ці послання далеких Пращурів (мал. 1). 

На жаль, не відомі історичні події Трипільської доби, але міфологія, на відміну від історії, є універсальною формою моделювання світу. Саме трипільці започаткували для нащадків не тільки місця поселень, але й природні космогонічні моделі та світоглядні основи. Ці моделі матеріалізовані в розписах керамічних виробів та побудові селищ наших трипільських Предків [6]. 

Трипільська культура, що належить до енеолітичних, подає нам приклад того, як астрономічні знання (а вони ж, водночас, – і об’єкти релігійного поклоніння й віри), застосовані на рівні повсякденної людської життєдіяльності, здатні були підтримувати стан цивілізаційної стабільності, а в той же час – неодмінно виступати в якості світоглядних орієнтирів. Світоглядна модель трипільців являла собою продуману складну систему символічних форм, орнаментів, креслень, які несли інформацію про структуру Всесвіту, принципи його функціонування та місце в ньому людини [7]. 

Мета нашого дослідження – висвітлити специфіку розвитку духовної культури трипільського населення України. Завдання: виявити витоки космологічних уявлень трипільців, дослідити культ родючості та його відображення у мистецтві, зокрема дрібній пластиці; проаналізувати поховальні обряди як складову частину ритуально-обрядової практики трипільців.

 

 

Сучасна наука знаходиться на тій стадії свого розвитку, коли, аби розвиватися далі, вона все частіше має звертатися до осмислення артефактів минулого. Особливо актуальними є питання трипільської культури.

Багато вчених у своїх працях значну роль відводили питанню про космологічні уявлення трипільців. До сьогоднішнього дня не існує єдиної думки щодо цього, через те, що дешифровка символів космологічного змісту не завжди є достатньо аргументованою, відсутній смисловий „ключ”, який дозволяв би звести артефакти у єдине семантичне ціле, здатне продемонструвати цілісну картину світосприйняття трипільців, дати уявлення про основні засади їхнього космічного мислення [7].

Трипільська цивілізація мала розгалужену систему міфологічних вірувань, уявлень, ритуалів та обрядів, власні культові споруди. Деякі дослідники припускають, що ідея безсмертя людської душі виникла у трипільців, а також стверджують, що пантеон Стародавньогоо світу почав формуватися у Трипіллі, трипільська Богиня-Матір перетворилася на Інанну, Ісіду, Деметру, Кібелу і т.д. Глиняні зображення матері з дитиною біля грудей порівнюють із образами Богоматері у християнській символіці. 

Космологічний зміст образів і сюжетів – це хрести, сварги (свастики), кола, кола з прямими і скошеними хрестами, ромби, 4,- 5,- 7,- 8 – кутні зорі (мал. 2-7), птахи, баранці, людські постаті, божества в антропоморфних образах. Як відомо, за образними уявленнями давніх гончарів конфігурація посуду уподібнювалася Всесвіту, що структурно відображено на орнаментованому посуді трипільців [12].

Спостереження за розміщенням орнаментації на посуді трипільців дають можливість припустити, що у їхньому уявленні світ складається з трьох частин (мал.8). Зверху було верхнє небо (твердь небесна) – скарбниця, де зберігаються небесні води, що дощами проливаються на землю, даючи життя всьому живому. Далі йшли нижнє небо та повітряний простір, де розміщувалися сонце, місяць, зірки. Земля