Духовна культура трипільського населення України

Трипільська пластика виконана переважно в схематичному натуралістичному стилі, наповнена символізмом. Дослідники скульптури давніх хліборобських культур вважають, що різноманітні іконографічні типи жіночих теракот втілюють немало сакральних образів, що відображають різні функції і прояви Великої Богині, яка відігравала одне з центральних місць у ідеологічних уявленнях трипільців. За позою, жіночі статуетки розподіляються на дві великі групи. Частіше зустрічаються фігурки які стоять, випрямлені або нахилені вперед, іноді з руками, складеними в певному жесті (мал.9,10). Статуетки які сидять, також зображують жіночу фігуру, нахилену назад, інколи з модельованими в певному жесті руками (мал.11). Можна припустити, які саме іпостасі Великої Богині втілюються в іконографічних типах трипільських жіночих фігурок.

Значну роль у релігійних уявленнях трипільців відігравав образ змія-вужа (мал.12). Він був посередником між небом і землею та пов’язувався з весняним пробудженням землі. Крім того, існував образ змія-дракона (мал.13), що став уособленням чоловічого начала. В обох випадках змій виступає охоронцем [4, с. 353]. У спіралевидному орнаменті, що прикрашає жіночі статуетки, у ряді випадків виразно простежуються зображення змія. Б.О.Рибаков [9], що спеціально розглядав питання про роль і значення цього образу в трипільському мистецтві, справедливо підкреслював його позитивне значення вважаючи, що змію поміщали на жіночих фігурках як символ охорони плоду. 

Особливе значення в обрядовості землеробів мав образ бика, найважливішої сільськогосподарської тварини. Про це свідчать черепи биків з уцілілими рогами, які зафіксовані в житлах трипільців, зокрема в Сабатинівці II і Луці-Врублівецькій. Відомі також численні скульптурні зображення биків (мал. 14), рельєфні зображення на посуді призначеному для приготування їжі (мал. 15). Показовою є знахідки фігурок рогатих тварин на дні вогнища на поселенні Незвисько III. Очевидно, вони були кинуті у вогонь навмисно, в ритуальних цілях. Іноді образ бика пов’язується з образом жінки-матері або виступає символом сонячного божества. 

Трипільці шанували також й собаку. На неї як символ апотропея указував ще В.Л. Богаєвський [2]. Перевага, яку трипільці віддавали зображенням собак (мал.16), дослідник пояснював тим, що собаки постійно супроводжували ранніх землеробів, охороняючи їх посіви і стада від диких тварин. Прагнення трипільців використовувати собак у культових діях, що оберігали від зла, достатньо чітко простежується на різних матеріалах: це і обряд поховання собак на площі поселень і могильників, і практика виготовлення з їх іклів амулетів-оберегів, і включення в розпис їх зображень в ролі “небесних псів”, що стережуть урожай і стада.

Серед тварин, яким поклонялися трипільці, слід також згадати ведмедя і оленя. Ведмідь, можливо, був жертовною твариною. Кістки ведмедя містять остеологічні колекції багатьох поселень, зокрема Луки-Врублівецької, Ленківців на Дністрі, Чапаївки, Підгірців. Б.О. Рибаков звернув увагу на посудини, що зображають ведмедя, пов’язавши втілений в них образ з однією з іпостасей жіночого божества [9]. Олень і лось були промисловими тваринами. Їх м’ясо вживалося в їжу, роги йшли на виготовлення землеробських знарядь, а зуби – на амулети-підвіски. На поселенні Ленківці в центрі житла поблизу вогнища і в господарських ямах роги оленя знайдені в комплексі із зернотерками, мушлями річкових молюсків і рогами бика, що не виключає можливості їх шанування як предмету, пов’язаного з обробкою землі, або звернення до них молитви про зростання промислового стада.

Трипільська зооморфна і антропоморфна пластика ділиться на фігурки багаторазового та одноактного використання. Перші – великі, ретельно виліплені і пишно орнаментовані, другі зроблені поспішно, як правило, грубі, але в цілому повторюють початковий канон. На існування фігурок одноактного користування вперше звернув увагу С.Н. Бібіков при розкопках поселення Лука-Врублівецька, де вони в більшості випадків зустрічалися у фрагментах, будучи навмисно зламані [1]. Це дозволило досліднику зробити висновок про існування у трипільців обряду, пов’язаного з уявленнями про вмираючу і воскресаючу природу.

Культові обряди і церемонії, при яких використовувалися статуетки, здійснювалися, мабуть, як у звичайних житлах, так і в спеціально відведених для цих цілей місцях. Так, майже в кожному житлі Луки-Врублівецької виявлена хоч би одна фігурка багаторазового користування – святиня колективу, що мешкав у будинку. Разом з тим на ряді поселень виділяються житла-святилища, а на пам’ятках пізнього періоду, зокрема в Усатово, споруди, спеціально призначені для відправлення культу. Житла-святилища (мал.17), як правило, за розмірами і конструкцією не відрізняються від житлових споруд, але містять значну кількість культових предметів [3].

Наведені приклади красномовно свідчать: трипільці кодували астрономічну інформацію у знаково-символічній формі, вона була не лише наукою, а й об’єктом релігійного поклоніння. Факт усвідомлення її суспільством передбачав наявність достатньо чітких світоглядних орієнтирів, які дозволяли виходити на рівень осмислення не лише структури й механізмів функціонування Всесвіту, а й призначення в ньому людини [7]. 

Можна констатувати, що світоглядна система трипільців являла собою розвинену форму уявлень космологічного змісту. Символічно відтворені знання про екліптику, прецесію, другий етап зодіаку, періодичність глобальних катаклізмів