Дидактична система Ісмаїла Гаспринського

Чисельну групу джерел становили: наукові, публіцистичні, історичні праці, в яких безпосередньо відбито розвиток педагогічних ідей І. Гаспринського. Всього було проаналізовано більше як 50 наукових, 30 історичних, 20 публіцистичних праць відповідної тематики.

Значну частину джерел дослідження становлять педагогічні, теоретико-методологічні та історико-педагогічні праці І. Гаспринського російською та кримськотатарською мовами. Складність дослідження полягає в тому, що їх видано різними мовами й графіками. Наприклад: 14 джерел – російською мовою й кирилицею, 11 – кримськотатарською мовою й арабською графікою, 5 – латинською й турецькою мовами й відповідними графіками.

Групу джерел становлять матеріали сучасної періодичної преси: а) газети “Авдет” (“Повернення”), “Голос Крыма” (“Голос Криму”), “Янъы дюнья” (“Новий світ”), “Къырым” (“Крим”) ; б) журнали “Йилдиз” (“Зірка”), “Емель” (“Прагнення”), “Тасиль” (“Освіта”), “Шлях освіти”, “Педагогіка і психологія”; в) наукові й публіцистичні праці спеціалістів з досліджуваної проблеми. А також інтернет-матеріали, сайти, присвячені життю й діяльності І. Гаспринського.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідженя:

вперше всебічно й цілісно проаналізовано та обґрунтовано дидактичну систему І. Гаспринського, визначено її методологію, структуру, зміст і основні складові; зроблено транслітерацію з арабської графіки на кирилицю педагогічного твору І. Гаспринського “Міллій мектеб дестесі” (“Народна школа”, 1910) ;

на основні ретроспективного аналізу уточнено основні тенденції й динаміку розвитку дидактичних поглядів І. Гаспринського, дано науково-педагогічну оцінку основних вимог до створення навчально-методичної літератури, розроблених І. Гаспринським; розглянуто педагогічні вимоги до вчителя;

з'ясовано погляди І. Гаспринського на підготовку національних педагогічних кадрів і розвиток жіночої освіти;

розкрито можливості впровадження педагогічної спадщини І. Гаспринського в теорію і практику національної системи освіти.

Практична значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтована дидактична система І. Гаспринського дає можливість як дослідникам, так і практикам, глибше пізнати й осмислити історію освіти кримськотатарського народу наприкінці ХIХ – початку ХХ століть, зокрема внесок в її розвиток наукових і практичних здобутків видатного кримського мислителя.

Матеріали теоретичного дослідження впроваджено в практику навчально-виховного процесу Кримського державного інженерно-педагогічного університету. Їх було покладено в основу спеціального курсу з історії педагогіки “Педагогічна система І. Гаспринського” (навчальна і робоча програми, матеріал для самостійної роботи, обсяг 27 годин). Навчальну програму спецкурсу обговорено і схвалено на засіданні кафедри педагогіки Кримського державного інженерно-педагогічного університету (протокол № 7 від 26 червня 2003 р.), затверджено на засіданні його вченої ради (протокол № 6 від 27 червня 2003 р.).

Фактичний історико-педагогічний матеріал може стати корисним для розроблення спецкурсів з історії педагогіки у вищих навчальних закладах I – IV рівнів акредитації, для написання посібників і підручників з історії педагогіки.

Вірогідність та аргументованість результатів і головних висновків дисертаційного дослідження забезпечується комплексним і системним розглядом проблеми; ретроспективним аналізом архівних матеріалів, а також наукової літератури з проблеми дослідження; застосуванням системи наукових методів дослідження, що відповідають його об’єкту, предмету, меті та головним завданням; опорою на принципи історизму, об’єктивності, системності.

Апробація результатів дослідження відбувалася підчас виступів з доповідями й науковими тезами на теоретичних і науково-практичних конференціях, сесіях, семінарах, читаннях, а саме: на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю з дня народження видатного кримськотатарського просвітителя І. Гаспринського (Сімферополь, 2002) ; всеукраїнському семінарі “Історія педагогіки в структурі професійної підготовки вчителя” (Київ, 2001) ; всеукраїнській науково-практичній конференції “До витоків становлення української педагогічної науки” 

(Умань, 2002) ; науковій сесії Міжнародної школи гуманітарних наук Східної й Центральної Європи “Малі народності та етнічні групи в сучасній Європи: приклад кашубів” (Варшава, 2002) ; перших наукових читаннях “Актуальні питання історії кримських татар, присвячені 120-річчю друкарні газети “Терджиман” (Сімферополь – Бахчисарай, 2002) ; республіканській науково-практичній конференції “Кримськотатарська школа в полікультурному освітньому просторі Криму” (Сімферополь, 2002) ; науково-практичній конференції, присвяченій 130-річчю з дня відкриття Сімферопольської татарської вчительської школи (Сімферополь, 2002) ; січневих педагогічних читаннях “Методологія, теорія і практика індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу” (Сімферополь, 2003) ; теоретичному семінарі “Освіта й педагогічна наука Криму: проблеми і вирішення” (Сімферополь, 2003) ; міжнародній науковій конференції “Філософія освіти і гуманітарно-технічна еліта” (Треті кримські педагогічні читання, Харків – Алушта, 2003) ; на всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (Чернівці, 2003).

Зміст і результати дослідження обговорено на засіданні лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України.

Публікації. З теми дисертаційного дослідження опубліковано 11 одноосібних публікацій, з них 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАКом України.

Структура і обсяг дисертації. Робота окладається зі вступу, основної частини, що має два розділи, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури й додатків. Загальний обсяг дисертації 206 сторінок, з них 167 основного тексту. Список використаної літератури охоплює 231 найменування і розміщений на 16 сторінках. Робота має 2 додатки (23 сторінки).

  

 

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, її значущість, актуальність, обґрунтовано підстави для розроблення теми й потребу дослідження дидактичної системи І. Гаспринського, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання, охарактеризовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення, а також вказано, де і як було апробовано результати дисертації та подано перелік наукових публікацій з теми дисертації.

У першому розділі