Дидактична система Ісмаїла Гаспринського

Вибір оптимальної мети, змісту, принципів, методів і форм навчання визначив розвиток міжрегіональної мережі шкіл нового типу. Більшість нововведень була пов’язана з реформаторськими ідеями джадидизму.

І. Гаспринський не тільки розробив нову систему навчання грамоти за звуковим методом, але й видавав у своїй Бахчисарайській друкарні підручники, навчально-методичні посібники, науково-педагогічну літературу рідною мовою, а також багато брошур, додатків до газети “Терджиман”. Зокрема він підготував і кілька разів перевидав підручники “Ховадже-і суб’ян” (“Вчитель дитини”, 4 частини), “Кираєт тюркі” (“Тюркське читання”), “Сарф тюркі” (“Тюркська граматика”) та ін.

Ісмаїл Гаспринський, виходячи з розуміння ролі вчителя в навчально-виховному процесі й громадському житті, підкреслював потребу цільової підготовки вчительських кадрів для новометодних шкіл, підвищення їхньої кваліфікації й статусу, участі в громадському житті, високої ідейної переконаності, любові до своєї професії, до дітей, проте через соціально-політичні обставини він не зміг офіційно відкрити спеціального освітнього закладу, який забезпечував би новометодні школи вчителями. Альтернативним виходом із цієї ситуації була його зразкова новометодна школа в Бахчисараї, куди приїжджали вчителі з різних регіонів Росії, Середньої Азії, Китаю, а також підготовка мобільних зразкових учителів, які навчали колег “нового” методу, виїжджаючи на місця.

Реформаторська програма Ісмаїл-бея віддзеркалювала розвиток і осмислення жіночої освіти тюрко-мусульманок Росії. Вона ґрунтувалася на підвищенні соціального статусу жінок у суспільстві, розробляла механізм дотримання гендерного балансу в суспільстві. Питання освіти жінок займає одне з важливих місць у дидактичній системі І. Гаспринського. Під його керівництвом у 1894 році було організовано першу школу для дівчаток у Бахчисараї у кварталі “Шахболат”. Це була світсько-релігійна школа. Пізніше було відкрито жіночі школи нового типу, що мали й професійний характер: учениці вивчали предмети естетичного циклу (шиття, вишивку, домашнє господарство). В цих школах учителювали учні й соратники І. Гаспринського.

І. Гаспринський зробив гідний внесок у розвиток народної освіти кримськотатарського народу. Спадщина реформатора всебічно відображає історію становлення його педагогічних переконань, становлення народної школи й просвітництва кінця ХІХ – 10-х років ХХ століття. Творче використання художньо-критичної спадщини Ісмаїл-бея допоможе розв’язанню багатьох сучасних педагогічних, зокрема дидактичних, проблем. Для цього треба транслітерувати й систематизувати праці прогресивного педагога. Педагогічні й художні твори Ісмаїл-бея не втратили пізнавального й виховного значення. Деякі з них введено в програму середньої й вищої шкіл і вони стали важливим засобом навчання й виховання підростаючого покоління.

 

 

На підставі результатів проведеного дослідження зроблено такі висновки:

У дослідженні виявлено основні тенденції й динаміку розвитку дидактичних поглядів І. Гаспринського. Вони базуються на актуалізації теоретико-методичних засад педагогічної науки, орієнтовані на пріоритет загальнолюдських цінностей, спираються на національно-конфесійний ґрунт, європейську та світову культуру, науку й освіту. В основу педагогічної діяльності просвітителя покладено ідею народності. Найважливішими рисами народності він вважав любов до Батьківщини, можливість навчання рідною мовою. Педагог активно захищав право народу не тільки розмовляти рідною мовою в побуті, але й саме нею навчати дітей у школі.

Справа самовизначення нації потребувала підвищення значення науки й навчання. Ісмаїл-бей зробив величезний внесок у боротьбу прогресивних сил кримськотатарського народу за демократизацію й реформу школи. Усією своєю діяльністю він сприяв розв’язанню таких актуальних проблем освіти, як активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів, наближення навчання в школі до життя, поліпшення змісту початкової освіти завдяки врахуванню прогресивних релігійних і просвітницьких потреб суспільства. Виступаючи за демократизацію школи, кримський реформатор відстоював такі важливі принципи освіти, як демократизм, народність, спрінятність різноманіття (релігійна, національна, гендерна).

Усі теоретичні й практичні питання навчання й виховання він у найширшому розумінні, вирішував виходячи з інтересів народу. Педагог керувався гаслом: “Тільде, фікірде, іште бірлік” (“Єдність у мові, думках, справах”). Він був серед організаторів, а потім і головуючим на з’їзді мусульман Росії “Іттіфак ель муслімін”, де одним з основних пріоритетів було виділено освіту.

У другій половині ХІХ століття Ісмаїл-бей повною мірою використовував ті можливості, які дала народові в галузі освіти Росія. Зокрема він наближав навчання до практики життя, розповсюджував популярні знання серед дорослого населення, вводив основи професійного навчання в практику новометодної школи.

Особливого значення в другій половині ХІХ століття набула концепція національного виховання, яка будувалася на культурно-історичних, релігійних традиціях кримських татар з широким використанням світової культури. Заслугою видатного педагога, просвітителя й громадського діяча було також і те, що він пропагував її ідеї, розвиваючи їх за допомогою джадидистської реформи.

Характерною рисою педагогічної творчості І. Гаспринського було те, що до розв’язання проблем освіти й виховання він підходив з однаковою відповідальністю і як громадський діяч, і як просвітитель, пов’язуючи питання народної освіти з громадсько-політичними і економічними проблемами.

Свої передові, наукові ідеї з проблем дидактики, такі як мета й завдання навчання, сутність педагогічного процесу, зміст навчального процесу, його принципи, методи, форми, шкільна дисципліна на початковому етапі, реформатор реалізував на рівні Таврійської губернії, а потім вони мали міжрегіональне й міжнародне розповсюдження.

У процесі дослідження зібрано й проаналізовано роботи бахчисарайський просвітитель, які розкривають своєрідність його педагогічних поглядів і характеризують просвітителя як педагога-теоретика, який відіграв провідну