Динаміка макроекономічних показників в Україні за роки незалежності

1. на закупівлю машин, устаткування, верстатів підприємствами;

2. на усе будівництво (виробничі будівлі й житлові будинки);

3. на зміни в запасах(вироблених, але не проданих у цьому році інвестиційних, а також споживчих товарів);

Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні видатки (уряду, місцевих органів влади) на кінцеві продукти підприємств і на наймання в державний сектор працівників. Однак вони не враховують державних трансфертних платежів, бо такі видатки не відображають збільшення поточного виробництва і є просто передаванням державних доходів певним родинам або індивідам. Чистий експорт – це сума, на яку іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги (експорт) перевищують вітчизняні видатки на іноземні товари і послуги (імпорт). Проте чистий експорт може бути і від'ємною величиною.

Підсумувавши чотири групи видатків, отримуємо ринкову вартість річного обсягу вітчизняного виробництва, тобто:

 

ВВП = С + I + G + (K – M),

 

де C – особисті видатки на споживання, що включають витрати домашніх господарств на товари тривалого користування і поточного споживання, на послуги, але вони не включають витрати на покупку житла;

I – інвестиційні видатки, що включають виробничі капіталовкладення, або інвестиції до основних виробничих фондів (витрати фірм на придбання нових виробничих підприємств і устаткування); інвестиції в житлове будівництво; інвестиції в запаси (зростання запасів враховується із знаком "+", зменшення - із знаком "-")

G – урядові закупівлі товарів і послуг, наприклад, витрати на будівництво і утримання шкіл, доріг, утримання армії і державного апарату управління та ін. Проте це лише частина державних витрат, які включаються до держбюджету. Сюди не входять, наприклад, трансфертні платежі;

K-М – чистий експорт товарів і послуг за рубіж, що розраховується як різниця експорту і імпорту. При підрахунку ВВП необхідно врахувати всі витрати, пов'язані з покупками кінцевих товарів і послуг, вироблених в даній країні, у тому числі і витрат іноземців, тобто вартість експорту даної країни. Одночасно необхідно виключити з покупок економічних агентів даної країни ті товари і послуги, які були проведені за кордоном, тобто вартість імпорту.

2) За другим методом ВВП обчислюють за доходами, отриманими від виробництва продукції. Такими доходами є:

1. заробітна плата найманих працівників, яку фірми й уряд виплачують тим, хто пропонує працю; враховують також низку доповнень до зарплати, які підприємства вносять у різні фонди;

2. рента, тобто доходи, які отримують домогосподарства і фірми від нерухомого майна, в тому числі приписану ренту за проживання у власній оселі;

3. процент, що являє собою виплати грошового доходу постачальникам грошового капіталу (виплата процентів домогосподарствам за вклади, за облігації підприємств);

4. прибуток. Він має два різновиди – доходи некорпоративного сектора (доходи підприємств, що перебувають в одноосібній власності) та прибуток акціонерних підприємств.

ВВП як сума доходів містить іще два види виплат, що не є доходом:

5. непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні платежі, мито та ін.);

6. амортизаційні відрахування (показують обсяг капіталу, впожитого у процесі виробництва впродовж року).

Інше трактування ВВП, що розраховується по доходах, заснована на американській практиці розрахунку даного показника, припускало підсумовування наступних видів первинних доходів: оплати праці, прибутку корпорацій, що залишається після виплат працівникам і кредиторам (у ній виділялися дивіденди, нерозподілений прибуток і податки на прибуток), ренти, відсотка (окрім відсотків по державному боргу), доходів некорпоративних підприємств (вони називалися доходами власників, або доходами від власності). До цих доходів додавалися дві статті, що не вважалися доходами, - непрямі податки і споживання основного капіталу.

3) Найпоширенішими з наведених методів обчислення ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Вибір країною методів обчислення ВВП визначається особливостями її статистики.

ВВП – дуже важливий показник функціонування національної економіки, але:

- по-перше, ВВП не враховує результатів економічної діяльності в тіньовому, або підпільному, секторі національної економіки. Окремі представники цього сектора втягнуті в нелегальну діяльність – торгівля і виробництво наркотиків, лихварство і шахрайство при наданні позик. Проте більшість учасників тіньової економіки веде легальну діяльність, але не повідомляє про неї, щоб не сплачувати податки. За оцінками Світового банку (Додаток 1), в тіньовій економіці України виробляється до 50% усієї продукції.

- по-друге – не всі вироблені в національній економіці продукти проходять стадію купівлі – продажу. Тому ВВП як вимірник ринкової вартості обсягу виробленої продукції не враховує такі продукти. Наприклад, майже в усіх країнах є залишки натурального господарства – виробництво продукції для споживання домогосподарством, яке її виготовило. В останні роки масштаби натурального господарства в нашій країні розширюються, але результати діяльності у цьому секторі не враховуються у ВВП України. Отже, його величина суттєво занижена.

Співвідношення показників кінцевого використання ВВП в Україні виглядає так:

 

Фонд споживання - це частина чистого продукту, що використовується для задоволення особистих потреб населення. Вона використовується непродуктивно, служить основою для виробництва робочої сили і її розвитку. Фонд споживання суспільства складається з фондів індивідуального споживання, що формуються за рахунок особистих доходів громадян, і трансфертних платежів держави, і суспільних фондів споживання.

Заощадження - це