Дипломатичні відносини СРСР

 

Вступ

1. Розвиток відносин між СРСР і Англією

2. Визнання СРСР Італією

3. Відносини між СРСР і Францією

4. Встановлення дипломатичних відносин між СРСР і Китаєм

5. Радянсько-японська угода 1925 р.

6. СРСР і країни Латинської Америки. Радянсько-американські відносини

7. Література

 

 

1924 рік увійшов в історію зовнішньої політики СРСР як рік визнання Радянського Союзу капіталістичними країнами. До цього часу радянський народ добився значних успіхів у встановленні економіки.

Економічне піднесення, досягнуте після переходу до нової економічної політики, ріст міжнародного впливу СРСР, зацікавленість ділових кіл в розвитку економічних зв’язків, популярність Радянського Союзу серед капіталістичних країн та інших народів – все це сприяло, щоб західні країни, нарешті, визнали Радянський Союз де-юре [3. 181].

Встановлення дипломатичних відносин між СРСР і капіталістичними країнами не зводилися до механічного акту визнання Радянського Союзу іноземними державами. Радянський уряд вважав, що визнання є першим кроком в розвитку політичних відносин країн СРСР. Радянська дипломатія прагнула встановити нормальні відносини СРСР зі всіма країнами капіталістичної системи, – звісно, на взаємовигідній і рівноправній основі.

Народний комісар з іноземних справ Г. В. Чичерін в листі радянському дипломату в Римі вказував, що «оскільки нам потрібно підтримувати державні відносини з державами з іншою соціально-економічною природою і з іншими партіями на чолі уряду, ми основуємо ці дружні відносини на тих чи інших реальних інтересах, торговельних чи інших... Чинячи так, ми ні скільки не вступаєм у протиріччя з нашою програмою і нашими поглядами. Ми тільки залишаємося в межах тієї практичної реальної області, де нам необхідні хороші відносини з капіталістичними урядами» [3. 273].

Визнання СРСР, говорив Чичерін, було необхідним, як для Радянського Союзу, так і для самих капіталістичних країн, оскільки воно полегшувало економічні стосунки. Він відмічав, що визнання де-юре «потрібно не тільки нам, воно потрібно і нашому контрагенту, і даремно в Англії Макдональд й інші, які може завтра прийдуть до влади, уявляють, що вони зроблять нам честь, якщо признають нас де-юре. Нічого подібного! Це визнання однаково потрібне, як нам, так і їм... «

Дійсно, чому так реагували в Англії виборчі збори на всі речі про визнання Радянського Союзу? Тому що, вони знають, і відчувають, що для самої Англії наш ринок необхідний, наша сировина необхідна [3. 182].

На шлях нормалізації відносин з Радянським Союзом Англію штовхнуло, впершу чергу, її економічне становище, яке систематично погіршувалось – таке заключення англо-радянської торгової угоди 1921 р. Торгівля між двома країнами значно розширялась, але не досягла довоєнного рівня.

22 січня 1924 р. до влади прийшов лейбористський уряд на чолі з Макдональдом. Він бачив, що розвитку економічних зв'язків заважає відсутність нормальних відносин між країнами.

Але на шляху покращення радянсько-англійськийх відносин стояли труднощі. Англійський уряд спробував нав'язати Радянському Союзу переговори, в ході яких Макдональд хотів в обмін за визнання добитися від СРСР згоди виплатити борги царського і Тимчасового уряду. Радянський Союз спростував домагання з англійського боку, вважаючи їх неправомірними [5. 184].

Затягування питання про визнання СРСР хвилювало англійських підприємців.

Уряд Макдональда не хотів в перші дні своєї діяльності викликати конфлікт з своїми виборцями.

2 лютого 1924 р. англійський офіційний агент у Москві Ходжок вручив Чичеріну ноту, в якій говориться про визнання Великобританією СРСР. У ній англійський уряд визнавав Радянський уряд «в якості уряду де-юре на території колишньої Російської імперії».

У своїй відповідній ноті Радянський уряд підкреслив, що дружня співпраця народів Англії і Радянського Союзу є однією з його перших турбот.

Одночасно з офіційним нотним листуванням по питанню про встановлення дипломатичних відносин Макдональд і Чичерін обмінялися особистими листами. В листі Макдональд запропонував обмінятися не послами, а повіреними в справах. На його думку, послів можна було б позначити після «досягнення основної згоди».

Чичерін висловив невдоволення з приводу призначення послів лише після врегулювання спірних питань. Чичерін закликав не ставити перепон в розвитку англійсько-радянських відносин. Але англійський уряд залишався на своєму [5. 186].

Встановлення дипломатичних відносин між СРСР і Великобританією мало важливе політичне і економічне значення.

Керзон назвав визнання СРСР Великобританією «найбільшою помилкою в світі». Але інші в палаті лордів висловились позитивно за визнання.

Встановлення дипломатичних відносин, після політичного невизнання на міжнародній арені, мало велике значення і означало перемогу Радянської політики.

 

 

Саме по собі визначення не означало, однак, автоматичного покращення політичних і економічних відносин між Англією і СРСР. Для цього потрібно було врегулювати ряд складних невирішених питань і підвести правову базу під розвиток торговельних відносин. Цю ціль і переслідувала англо-радянська конференція, яка відбулася в Лондоні з 14 квітня по 12 серпня 1924 р. Від цієї конференції залежало покращення всієї міжнародної ситуації в Європі.

Радянський уряд, враховуючи важливість переговорів послав до Лондона дуже авторитетну делегацію. У склад делегації були включені як члени ЦК, так і представники ряду народних комісаріатів, керівники Державного банку, представники окремих республік, всіх важливих галузей промисловості і центральних комітетів