Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дипломатичні відносини СРСР

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

деяких професійних союзів.

На першому засіданні конференції голови делегацій виступили з заявами-пропозиціями своїх урядів. Радянський делегат заявив, що радянський уряд, крім політичних і економічних питань, поставить на обговорення важливі міжнародні політичні проблеми, такі, як загальне скорочення оззброєнь, розширення міжнародної співпраці, перегляд Версальського договору та інших договорів, пов'язаних з ним.
У заяві радянської делегації констатувалось, що»ніколи людський розум так не виснажувався в пошуках нових знищувальних методів, як тепер. Всі люди згідні, що нова війна буде найбільш руйнівною із тих війн, які знала історія людства. Тому ми вважаємо, що питання про роззброєння повинно стати перед урядами зі всією ясністю і категоричністю» [6. 197].
Радянська сторона висловила готовність вирішити суперечливі питання, які були перепоною на шляху англійсько-радянського співробітництва.
Виступ англійських представників зводився до виплати радянською стороною ряду боргів. Англія вимагала від Радянського Союзу визнати всі борги; задовільнити претензії британських тримачів російських цінних паперів; відновити попередні договори, які існували між Росією і Англією; замінити торговельний договір 1921 р. комерційною угодою. Висувалася вимога до припинення антибританської пропаганди.
Переговори затягувались і не приносили позитивних результатів. Радянський уряд заявив, що часткове повернення боргів може здійснити лише за умови надання кредиту, велика частина якого піде на закупівлю англійських товарів і на розширення англійсько-радянської торгівлі. Але англійська сторона продовжувала стояти на безумовному визнанні всіх старих боргів і відмовлялася прийняти радянську пропозицію про гарантії кредиту Радянському Союзові.
4 серпня на конференції радянська сторона погодилася лише на визнання обгрунтованих претензій, прийнятих радянським урядом. У відповідь на це англійський представник заявив, що переговори потерпіли крах.
Зрив переговорів викликав обурення англійців. І в результаті цього 8 серпня 1924 р. між Великобританією і СРСР було підписано два договори: Загальний договір, підписання якого було передбачено англійсько-радянською торговою угодою 1921 р., і Договір про торгівлю і мореплавство [7. 87].
Згідно із Загальним договором радянський уряд погодився частково задовольнити претензії британських володарів довоєнних царських цінних паперів і почати, як виняток, переговори з британськими підданими – колишніми володарями майна в Росії про порядок компенсації їх претензій. Кінцева сума, яку мали виплатити, повинна була б бути визначеною подальшими переговорами і скласти предмет нового договору. Після цього, як новий договір буде підписаний, англійський уряд зобов'язувався здійснити необхідні кроки до надання уряду гарантій для кредиту радянському уряду в Англії. Питання про військові борги і контрпретензії СРСР по ліквідації збитку, завданого інтервенцією, залишилося «на обговорення в подальшому».
Англійсько-радянський торговельний договір визнав державну монополію зовнішньої торгівлі СРСР. Визначив правове становище торговельного представництва СРСР, його функції і надав торговельному представництву, і його співробітникам, особистий імунітет, а службовим приміщенням – екстериторіальність. Договір був побудований на взаємному прямолінійному принципу найбільшого сприяння. При заключенні їх договорів радянський уряд успішно відстоював інтереси СРСР [3. 189].
Після підписання англійсько-радянських договорів реакційні сили Великобританії посилили антирадянську компанію, добиваючись анулювання цих важливих актів. Серед осіб, які найбільше виступали проти договорів, були консерватори У. Черчіль, Н. Чемберлен, ліберали Д. Ллойд Джордж, Г. Ясквіт та інші.
Англійська реакція в передвиборчій боротьбі використала лист Зінов'єва, в якому перераховувалися різні способи організації державного перевороту і захоплення влади комуністами. Радянський уряд звинуватили у втручанні у внутрішні справи Англії і порушенні договору від 8 серпня 1924 р.
Радянський уряд доказував, що лист – це підробка.
Внаслідок цього англійсько-радянські договори були зірвані.
У жовтні 1924 р. до влади прийшли консерватори на чолі з Болдуїном. 24 листопада він заявив, що не може представити договори на розгляд парламента. Таким чином, перемогла антирадянська тенденція.
Відмова ратифікації англійсько-радянських договорів не анулювала визнання радянського уряду Англією, хоча і залишила неврегульованими суперечливі питання між Радянським Союзом і нею.
Г. В. Чичерін на пленумі заявив: «договори були першим кроком по шляху нового етапу мирних відносин» [5. 190].
 
2. Визнанння СРСР Італією
 
Значне місце у зовнішній політиці Радянського Союзу займали відносини з Італією, яка була зацікавлена в отриманні продукції із Росії. У березні 1921 р. в Рим прибула торгова делегація СРСР і були розпочаті переговори про торговельний договір. Восени 1923 р. Італія заявила про свою готовність, одночасно з підписанням торговельного договору, встановити і дипломатичні відносини з СРСР. В італійському парламенті 30 листопада 1923 р. було поставлено питання про необхідність юридичного визнання Радянської Росії, оскільки це було вигідним для національних інтересів і економіки Італії.
Переговори про встановлення відносин між СРСР і Італією почалися у вересні 1923 р. З самого початку переговорів СРСР погодився надати Італії деякі економічні переваги, яких вони не отримували б, якби затягнулася справа з визнанням де-юре.
Г. В. Чичерін вказував, що Радянський Союз зацікавлений в нормалізації відносин з Італією, а також це корисно і для Італії: «... ми йдемо на економічні поступки, оскільки вони нам дають економічні вигоди... Ми не йдемо на купівлю права визнання нас де-юре... В наших переговорах з Італією ми далі цього не підем: взаємні поступки заради взаємної вигоди» [2. 607].
Голова італійського уряду Б. Муссоліні почав переговори з Лондоном по питанню про відносини з СРСР.
Фото Капча