Ефективність використання робочої сили та результатів діяльності ВАТ «Завод обважнювачів»

Т - витрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

Аналіз співвідношення змін продуктивності праці та середньої заробітної плати

Під продуктивністю праці розуміється її результативність або здатність людини виробляти за одиницю робочого часу певний обсяг продукції.

Заключним етапом аналізу ефективності використання трудових ресурсів є аналіз співвідношення продуктивності праці одного працівника й середньої заробітної плати, для цього становлять аналітичну таблицю 2.5

 

Таблиця 2.5

Співвідношення змін продуктивності праці та середньої заробітної плати

 

Співвідношення змін середньорічної заробітної плати та продуктивності праці одного робітника визначається відношенням відносного відхилення середньорічної заробітної плати одного робітника до відносного відхилення середньорічної виробітки одного робітника (14,8/ 12,62 = 1,1 %), тобто на 1% приросту продуктивності праці приходиться 1,1 % зростання заробітної плати. Підприємство не раціонально використовує трудові ресурси. 

Таким чином, ми проаналізували:

 1. Рух робочої сили та виявили, що як у 2007 р. так і у 2008 р. на підприємстві здійснюється значний рух робочої сили, що є негативною характеристикою, тому що для цього необхідні витрати, пов’язані звільненням працівників, з навчанням нових працівників і т.д.;

 2. Вплив трудових факторів на обсяг виробництва продукції та виявили, що як середньорічна виробітка одного працівника так і середньооблікової чисельності штатних працівників позитивно вплинули на збільшення випуску продукції; 

4. Вплив зміни чисельності персоналу та середньої заробітної плати одного робітника на зміну фонду оплати праці та виявили, що збільшення фонду оплати праці на 139145,04 тис. грн., в основному, відбулося за рахунок збільшення заробітної плати одного робітника; 

5. Співвідношення зміни продуктивності праці та середньої заробітної плати та виявили, що підприємство не раціонально використовує трудові ресурси.

 

 

 

Одним з головних факторів, який може значною мірою «погасити» негативні тенденції глобалізації в структурі зайнятості населення і зробити значно гнучкішим національний ринок праці, є підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили. 

Від якості робочої сили, безумовно, залежить її конкурентоспроможність. Але ці категорії, будучи пов’язані між собою, не є тотожними. Конкурентоспроможність робочої сили — проблема в економіці надзвичайно впливова та, разом з тим, мало досліджена і в економічній літературі фактично не розглядається. 

Конкурентоспроможність робочої сили — це сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару «робоча сила», яка забезпечує задоволення конкретних потреб роботодавців, у тому числі державних підприємств у працівниках певної кваліфікації (професії). В аспекті якості вона характеризує певні ознаки, зумовлені сукупністю споживчої придатності робочої сили та її здатності до ефективної праці (фах, стаж, вікові дані тощо). В аспекті кількісних характеристик конкурентоспроможність працівника може визначатися продуктивністю та ефективністю праці, витратами робочого часу на виконання певних операцій, якістю виробленої продукції, витратами сировини, палива тощо. Конкурентоспроможність робочої сили є індикатором управління працею [9, с. 438, 441].

Проблеми якості робочої сили в Україні, якій потрібно мати конкурентоспроможну і соціально спрямовану національну економіку, повинні займати ключове місце як у поточних рішеннях, так і в програмах, розрахованих на довгострокову перспективу, на всіх рівнях владних структур. Впровадження новітніх технологій та розвиток наукоємких виробництв без наявності високоосвіченої і висококваліфікованої робочої сили, а також постійного всебічного поліпшення її якісних характеристик буде неможливе.

Підтримання на належному рівні якості робочої сили, а тим більше її постійний розвиток потребують значних витрат. Але навряд чи це є головним фактором, тому що проблема стоїть так: збереження якості існуючої робочої сили і подальше прискорене поліпшення її з урахуванням здійснених і майбутніх структурних змін в економіці — необхідна і невідкладна умова економічної незалежності України, активного виходу нашої держави на світовий ринок товарів і послуг достойним конкурентом. 

Україна завжди мала якісну робочу силу з високою загальною і професійною освітою та задовільними фізичними, фізіологічними і психофізіологічними характеристиками. Однак в останні роки робоча сила нашої країни втрачає ті складові, які забезпечують її високу якість. Системна криза вкрай негативно відбилася на всіх аспектах життєдіяльності суспільства, але чи не найбільш відчутної шкоди вона завдала робочій силі через певну обмеженість у підвищенні кваліфікації, незбалансованість у харчуванні та недостатнє медичне обслуговування [19].

З боку органів виконавчої влади і місцевого самоврядування мало вноситься і реалізується пропозицій щодо підвищення ефективності різних видів соціальної допомоги та створення сприятливих умов для життєдіяльності малозабезпечених, багатодітних сімей, пенсіонерів та інвалідів. 

 Треба звернути увагу членів райдержадміністрацій, на необхідність значного посилення роботи по стабілізації ситуації на повному ринку праці, забезпечення продуктивної зайнятості населення та створення нових робочих місць. 

Провести обстеження малозабезпечених категорій населення, створити базу даних на багатодітних та малозабезпечених сімей. Надавати практичну допомогу в придбанні палива, продуктів харчування, одягу, ремонту житла сім'ям, які цього потребують. 

Забезпечити координацію роботи щодо підвищення рівня вартості робочої сили шляхом внесення відповідних положень у колективні договори та регіональну угоду. 

Розробити Програму трудової реабілітації окремих категорій інвалідів, які проживають у будинках-інтернатах. 

Ініціювати внесення до колективних договорів зобов'язань керівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності щодо поступового наближення розміру середньої заробітної