Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Економічна діяльність як основа формування та розвитку життєвого простору людини

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЖИТТЄВОГО ПРОСТОРУ ЛЮДИНИ
 
Ігнатко В. С.
 
Аналізується природа та основні сфери життєвого простору людини; підкреслюється, що економічний простір – це відношення між економічними процесами суб’єктів господарювання та сукупним економічним процесом щодо формування можливих результатів економічної діяльності; елементами, що утворюють економічний простір є: матеріальна база, сукупний економічний процес (діяльність, відносини), економічний час, економічна конкуренція тощо; автор наголошує на базовій суті економічного сегменту життєвого простору людини.
Ключові слова: людина, суспільство, життєвий простір, економічна складова, діяльність.
Життя людини розгортається у просторі і часі, в природі і суспільстві, предметному оточенні і в світі духовно-моральних цінностей. Найбільш адекватно останнє охоплюється поняттями «життєвий простір» людини. В літературі цей простір описується як предметно-смисловий світ, в якому здійснюється свідома життєдіяльність людини. «Життєвий простір» має свою структуру, відповідні сегменти (сфери), які визначаються тим чи іншим видом життєдіяльності особистості. У відповідності з вітчизняною традицією ми виокремлюємо наступні основні сфери життєвого простору людини: 1) економічну (виробничу) ; 2) політичну; 3) соціокультурну; 4) побутову. Зупинимось на аналізі їх значення, ролі та взаємодії в системі життєвого простору людини більш детально.
Застосування і використання категорії «життєвий простір» в соціально-філософських дослідженнях, її актуалізація в нових і найрізноманітніших контекстах, зростання її ціннісного та смислового навантаження свідчить про зростаючий інтерес дослідників до даного феномену людського буття. Однак, як зазначають дослідники [1, с. 3], мова йде про ще недостатньо вивчену, складну і багатогранну реальність, у зв’язку з чим постає необхідність подальшого поглибленого дослідження життєвого простору людини у всіх проявах та сферах його локалізації.
Дослідження життєвого простору треба розпочинати з усвідомлення тезису про діяльнісну сутність людини, це визначає своєрідність просторових форм її життя [2, с. 7]. Життєвий простір людини – це система необхідних і достатніх зв’язків (відносин) для здійснення її діяльності. Дана система складається з двох видів зв’язків – предметних і соціальних. Предметні зв’язки – це зв’язки з предметом діяльності і предметними умовами її здійснення. Соціальні зв’язки – це зв’язки з іншими людьми, що виникають в процесі здійснення діяльності та супроводжують даний процес. Предметні та соціальні зв’язки виникають як наслідок активної діяльності людини в соціальному просторі, де однією з головних сфер виступає економічна сфера як виробництво матеріальних благ, сфера, в якій здійснюється діяльність, спрямована на задоволення матеріальних потреб людини.
Економічна підсистема є головним чинником розвитку, базисом конструкції суспільства оскільки саме навколо вирішення різного рівня економічних питань будується вся структура суспільного буття. В економічній сфері людина задовольняє потреби та забезпечує власне існування. Причому термін «простір» не є тотожнім терміну «територія», оскільки територія в сукупності простору, в якому формується соціально-економічна інфраструктура, і природних ресурсів, якими вона володіє, є матеріальною основою життя суспільства. Природно-економічні відмінності територій продукують різні форми економічної поведінки на них [3]. В даному контексті життєвий простір має два виміри: об’єктивний, наявний ззовні, який укладається із всього різноманіття економічних відносин, що склалися у даному суспільстві історично та наявні на даний час (засіб виробництва, система розподілу праці, форми власності, відносини з приводу розподілу ресурсів, матеріальних благ тощо) та суб’єктивний, в якому відображено образно-символічне уявлення людини про власний життєвий простір. Таким чином, в даному випадку базова категорія аналізу життєвого простору – економічна поведінка, через яку суб’єктивне сприйняття особистістю життєвого світу об’єктивується в соціум.
У самому загальному розумінні економічна поведінка – це сукупність вчинків, дій людей, що здійснюються в процесі їх економічної діяльності, у виробництві, розподілі, обміну та споживанні матеріальних благ та послуг. Економічна поведінка є цілісним явищем, що випливає із розуміння природи людини. Вона не є автономною, замкнутою і самодостатньою, тому що нерозривно пов’язана із цілим рядом позаекономічних факторів і інших видів людської поведінки, що історично склалися та укоренилися в людській психіці. Вони являють собою принципи, що лежать в основі фундаментальних правил економічної поведінки, яких люди дотримуються часто не усвідомлено [4]. В сучасних умовах само поняття економічної сфери набуває змін, оскільки усталене поняття про економіку як суто сферу виробництва застаріло та не відбиває сутності всіх процесів, що відбувається в економічному просторі. Російський дослідник В. В. Радаєв зазначає, що «старе визначення економіки як сфери продуктивної праці, що бере початок ще в класичній політичній економії, вже мало на що годиться. Зводити економічну сферу до виробництва матеріальних продуктів в умовах, коли більше половини робочої сили зайнято в сфері послуг, мало кому прийде в голову. А як поділити послуги на «виробничі» та «невиробничі», ми однозначно сказати не беремося. Але припустимо, якщо все ж відділити від економіки, скажімо, сфери науки та культури, буде це означати, що в них не відбуваються економічні процеси? А якщо відбуваються, то чому б не віднести їх до «економіки»? У результаті «економічними» ризикують опинитися всі існуючі сфери діяльності» [5, с. 18]. Вирішувати цю проблему він пропонує через відмову у виділенні окремої «економічної сфери» на користь визнання, що економіка – це сукупність специфічних дій, які здійснюються в усіх сферах суспільства.
На базі зазначеного тезису можна погодитися із висновками вітчизняних дослідників В. Базилевича та В. Ільїна, які стверджують, що економічна складова життєвого простору виражає
Фото Капча