Економічна ефективність виробництва і формування ринку молока (на прикладі підприємств приміської зони м. Києва)

У другому розділі – „Виробництво і формування ринку молока в приміській зоні м. Києва” – на основі використання теоретичних положень проаналізовано сучасний стан розвитку молочного скотарства, молокопереробних підприємств і ринку молока, визначено основні тенденції їх зміни по виробництву, реалізації та переробці молока й фактори, що на них впливають, а також досліджено кількісну значимість цього впливу.

Виробництвом товарного молока в суспільному секторі економіки на території приміської зони м. Києва займалися 98 господарств. Молоко вироблялось і у фермерських та особистих господарствах населення. Але їх частка в загальній кількості молока, реалізованого переробним підприємствам, знаходиться на низькому рівні – відповідно 18 та 0, 3 відсотка. Поряд з цим, заготівля молока від господарств населення характеризується стихійністю та неорганізованістю, тому що: по-перше, механізм збирання та доставки молока від населення до заводів не налагоджений належним чином; по-друге, реалізуючи молоко на переробні підприємства, приватні виробники часто отримували гроші за свою продукцію із запізненням, тоді як реалізація молока на ринку дає можливість отримувати гроші негайно і готівкою. Але в такому привілейованому становищі знаходяться лише особисті господарства населення наближені до м. Києва, а через територіальну розкиданість більшості господарств населення збільшуються транспортно-заготівельні витрати.

Негативні тенденції в розвитку молочного скотарства в приміській зоні м. Києва зумовили чітке зменшення поголів’я і обсягів виробництва молока, зниження продуктивності корів з певними відмінностями у зміні цих показників. З рис. 1 видно, що значне зменшення виробництва молока обумовлене, в першу чергу, зменшенням поголів’я корів внаслідок порушенням технологій утримання тварин та погіршення ветеринарного обслуговування і, як результат – зростання їх падежу.

 

Рис. 1. Показники розвитку молочного скотарства в суспільному секторі приміської зони м. Києва

 

Спад виробництва молока у різних формах господарювання зумовлює певні структурні зрушення в приміській зоні. Погіршення ринкової кон’юнктури неминуче призводить в господарствах суспільного сектора до зменшення виробництва молока, до збитковості і припинення виробництва взагалі.

Але не зважаючи на значне погіршення умов виробництва молока, в приміській зоні м. Києва є господарства з високоефективним веденням молочного скотарства. Так в ДПЗ “Плосківський” не зменшуючи поголів’я корів довели їх продуктивність до світових норм. В 1999 році середньорічний надій молока від однієї корови становив 6099 кг, а рівень рентабельності виробництва молока – 67, 9 відсотка. Отже, найбільш прийнятною стратегією розвитку молочного скотарства повинна стати концентрація зусиль на збереженні поголів’я корів і підвищення їхньої продуктивності.

Ринок молока в приміській зоні є особливим ринком. Він сформувався в умовах території з найвищою густотою населення, що спрощує його функціонування. Молоко і продукти його переробки потребують щоденного товаропросування, в більшій мірі локалізовані, оскільки тут неможливі перевезення на великі відстані. Наявність особистих господарств населення по виробництву молока надає специфічних рис товаропросуванню, яке повинно бути пристосованим до дрібного товаровиробника. Оскільки вони базуються на малопродуктивній праці, то не можуть вистояти у конкурентній боротьбі із відповідною галуззю великих підприємств.

Формування попиту на молоко та його продукти і рівень їх споживання залежить від середньодушового сукупного доходу. Склалися негативні тенденції у споживанні населенням молока і молочних продуктів. Надзвичайно низька місткість їх ринку є одним з основних факторів руйнування галузі.

Ринок молока не може функціонувати без підтримання на ньому стабільної ситуації з боку держави. Основними підходами до переліку урядових заходів для нормалізації ситуації в переробній промисловості є виділення, в тому чи іншому вигляді, бюджетних коштів для поновлення і підтримки обсягів виробництва і підвищення ефективності молочного скотарства та молокопереробної галузі, диференційований підхід до встановлення податкових ставок: оподаткування прибутку залежно від витрат та результатів господарської діяльності, відновлення державних замовлень на молоко, гнучка система пільг, яку періодично потрібно переглядати, кредитування, інвестування, пільгові ціни на постачання техніки, прогресивних технологій, кормів тощо.

Виходячи із суті категорії економічної ефективності виробництва молока і каналів його реалізації, для її вивчення в таблиці 1 пропонується система показників.

Аналіз параметрів сегментів ринку показав, що вони різняться обсягами реалізації молока і рівнем рентабельності. За період з 1997 по 1999 рік реалізація молока заготівельним організаціям і переробним підприємствам зменшилась на 3, 1%, при цьому його продаж через власні магазини, ларки і палатки залишається на високому рівні. Це є наслідком створення в багатьох господарствах міні-заводів, цехів, ліній по переробці незбираного молока. Але не дивлячись на те, що реалізаційна ціна по цьому каналу найвища – 42, 70 грн. /ц, а рівень збитковості виробництва молока найнижчий (-35, 3%), така практика має більше недоліків ніж переваг. При малій переробці виникають проблеми якості та асортименту продукції, на таких підприємствах встановлюють найпримітивніше обладнання, а високий рівень мотивації праці не забезпечує бажаного ефекту у зв’язку з серйозними організаційними й технічними проблемами. Тому сільськогосподарські підприємства суспільного сектора продовжують залишатися основними постачальниками сировини на виробництво молочних продуктів. Їх частка в загальній кількості молока, реалізованого переробним підприємствам становить 81, 7 відсотка.

 

Таблиця 1

Ефективність