Економічна історія

Предмет:

Економічна теорія

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

125

Мова:

Українська

Оцінка:

рівномірний розвиток, стабільність і добробут населення у Західній Європі. Для цього передбачалося ліквідувати митні бар'єри і обмеження для ввозу і вивозу товарів, капіталів, сприяти пересуванню людей. Договір передбачав також проведення єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усунення перепон для руху капіталів Європейського інвестиційного банку і т. ін. Фундаментом існування і розвитку Співтовариства мали бути вільна торгівля і конкуренція. Євроатом, створений у тому ж році, мав координувати розвиток атомної енергетики. У 1958 р. були утворені вищий виконавчий, законодавчий та консультативний органи ЄЕС, відповідно: Комісія, Рада Міністрів та Європарламент. Бюджет Співтовариства формувався з внесків його членів.

Створення ЄЕС свідчило про подолання антагоністичного протистояння у Європі між індустріальними країнами, перш за все між ФРН і Францією. Вже у наступні десятиліття стали очевидними і незаперечними позитивні результати європейської інтеграції. З 1 липня 1968 року було запроваджено єдиний тариф на ввезення товарів з третіх країн. Успішно проводилася єдина сільськогосподарська політика. З 1 січня 1993 р. функціонує єдиний внутрішній ринок Співтовариства, відмінена решта обмежень щодо руху товарів, послуг, капіталів та людей. Введені єдині стандарти на багато видів продукції. У листопаді 1993 р. вступив в силу Маастрихтський договір, згідно з яким до кінця десятиріччя Європейське Співтовариство мало перетворитись у валютний, економічний і політичний Європейський Союз з єдиними зовнішньою політикою, громадянством та валютою. 1 січня 1999 р. на єдину валюту – євро перейшли 11 держав ЄС. Протягом кількох років євро буде засобом безготівкового розрахунку поряд з національними валютами. У деяких країнах цінники вже зараз подвійні. З 2002 р. з'являться і готівкові євро.

На сучасному етапі до Європейського Союзу входить 15 країн. У 1973 р. до нього вступили Великобританія, Ірландія, Данія, що посилило роль і значення організації. У 1981 р. в ЄС вступила Греція, у 1986 – Іспанія і Португалія, у 1995 – Австрія, Швеція, Фінляндія. Кандидатами на вступ до ЄС є деякі країни колишнього соціалістичного табору – Польща, Чехія, Угорщина, Естонія та ін. Схиляються до поступового входження до Європейського Союзу й фактично всі нові незалежні держави європейської частини колишнього СРСР, в тому числі й Україна.

Отже, для господарського розвитку провідних країн світу Друга половина XX ст. стала періодом поступової стабілізації основних галузей промисловості, зростання виробництва товарів масового споживання, підвищення життєвого рівня населення. Масове застосування досягнень науки, інформації та комп'ютеризації надало економічному розвитку технотронного характеру. Людська діяльність все більше набуває духовного виміру. Фізична праця поступається місцем розумовій. Індустріальна епоха трансформується в постіндустріальну.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Які економічні наслідки другої світової війни? У чому полягає значення плану Маршалла для відбудови європейської економіки?

2. Визначте тенденції й напрями розвитку світового господарства у 50-х – 90-х роках XX ст. Охарактеризуйте структурні зрушення у світовому господарстві.

3. Проаналізуйте чинники, що сприяли «економічному диву» Німеччини та Японії в 50-х – 60-х роках.

4. Яке значення має науково-технічний прогрес для розвитку національних господарств і світової економіки в цілому?

5. Охарактеризуйте місце сільського господарства в світовому і національних господарствах.

6. Яка роль держави у розвитку національних господарств розвинених країн?

7. Визначте основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних відносин у 50-х – 90-х роках XX ст. Назвіть основні центри економічного суперництва у світовому господарстві.

8. У чому полягає суть постіндустріального суспільства?

9. Назвіть основні причини, суть та наслідки світових інтеграційних процесів.

ЛЕКЦІЯ IX

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІКИ ПЕРЕХІДНИХ

СУСПІЛЬСТВ ТА КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

Господарство країн з перехідною економікою

2. Країни, що розвиваються

3. Нові індустріальні країни

Створення так званої соціалістичної системи означало перехід країн до нових механізмів економічного розвитку. До 1950 р. були в основному подолані труднощі повоєнної відбудови. 50-60-ті роки стали періодом форсованої індустріалізації на основі екстенсивного розвитку. Економічна політика засновувалася на методах і механізмах, що використовувалися в тодішньому СРСР. Це зумовило її уніфікацію. Використовувалися однакові інструменти впливу на господарське життя. Були здійснені перетворення у трьох напрямках: націоналізація промисловості, впровадження планової економіки, аграрні реформи.

Вихідні умови для європейських соціалістичних країн були різними. Лише СРСР, Чехословаччина, Німецька Демократична Республіка (НДР) мали сформований промисловий комплекс. За рівнем національного доходу на душу населення, промислового розвитку, зовнішньоторгових зв'язків у 1950 р. існувало три групи країн:

1) найбільш розвинуті – Чехословаччина, НДР;

2) з рівнем удвоє меншим за цими показниками – Угорщина, Польща;

3) СРСР, Болгарія, Румунія, показники яких у 2, 5 раза і більше відрізнялися від країн першої групи.

Було проголошено курс на вирівнювання і зближення рівнів економічного розвитку країн. Ставилося завдання подолання аграрного характеру господарства та перетворення їх на індустріальне розвинені. Протягом 50-60-х років утвердилася суспільна форма власності. Характерною ознакою стало прискорення економічного зростання. Середньорічні темпи приросту господарства були вищі, ніж в економічно розвинених країнах, особливо в 50-х роках. Проте, головна увага тут приділилася галузям, що не були носіями технічного прогресу: металургії, важкому машинобудуванню, виробництву будівельних матеріалів. У наступних десятиріччях в країнах «соціалістичного табору» розпочинається уповільнення темпів розвитку, а в деяких країнах (Польща, Угорщина, Чехословаччина) почали спостерігатися