Економічні функції держави

Предмет:

Державне управління

Тип роботи:

Контрольна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

style="text-align: justify;">технічний розвиток (кошти державного бюджету, позабюджетних

фондів, приватні та іноземні інвестиції) ;

- максимальне стимулювання малого інноваційного, венчурного підприємництва;

- науково-технічне прогнозування та програмування;

- систему фінансових, кредитно-грошових, амортизаційних, інших пільг та преференцій;

- організаційну підтримку і забезпечення науково-технічної й інноваційної діяльності;

- підготовку наукових кадрів.

4. За рахунок яких джерел формуються доходи державного бюджету України?

Фіскальна політика (лат. fiscus – кошик, казна) – діяльність держави щодо формування та регулювання державного бюджету (бюджетна політика), а також мобілізації коштів у державну казну з інших джерел.

Бюджетні доходи

ЗвичайніНадзвичайні

Податки

Збори (на право торгівлі, акцизні, мито тощо)

Доходи від державної власності, державної торгівлі

Внески в державні фонди соціального страхуванняКошти від приватизації

Кошти від продажу прав використання повітряного простору тощо

Податки – один з основних інструментів, який забезпечує ефективне державне регулювання економіки, виконуючи фіскальну (формує бюджетні надходження) та економічну функції (впливає на відтворення, стимулює або стримує його розвиток, посилює або зменшує нагромадження капіталу, розширює чи звужує платоспроможність населення).

Податки – це обов'язковий платіж, який надходить у державний бюджет у визначених законодавством розмірах та встановлені строки.

Податкова система – сукупність податків і податкових платежів, що сплачуються державі у визначеному законодавством країни порядку.

Види податкових надходжень

1. Податок на доходи:

- прибутковий податок з громадян;

- податок на прибуток підприємств.

2. Платежі за використання природних ресурсів (лісових, водних, надр тощо).

3. Внутрішні податки на товари і послуги:

- податок на додану вартість (ПДВ) ;

- акцизний збір (з вітчизняних та імпортних товарів) ;

- ліцензії на діяльність.

4. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції:

- ввізне мито;

- інші податки.

5. Доходи від власності та підприємницької діяльності:

- рента за нафту, природний газ;

- кошти від приватизації.

6. Адміністративні збори і платежі:

- державне мито;

- штрафи.

7. Інші неподаткові надходження:

- від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки;

- від плати за транзит природного газу і нафти через територію України;

- амортизаційні надходження.

8. Надходження від продажу основного капіталу (дорогоцінних металів та каміння, продажу державних запасів та ін.).

9. Офіційні трансферти.

10. Державні цільові фонди:

- соціальне страхування на випадок безробіття (фонд зайнятості) ;

- інноваційний фонд;

- транспортний збір.

5. Які функції державних органів України у сфері науково-технічної політики?

Науково-технічна політика – це політика держави щодо формування умов, сприятливих для ефективного науково-технічного розвитку країни, зокрема цілі, форми та методи діяльності держави у науково-технічній сфері.

Умови ефективного науково-технічного розвитку країни:

- раціональна мотивація використання НТП у виробництві;

- соціальна ефективність впровадження результатів НТП (забезпечення соціалізації економіки, поліпшення умов праці, захист навколишнього середовища тощо) ;

- конкуренція у науково-технічній сфері й захист авторських прав;

- забезпечення інтеграції науково-дослідних, виробничих та фінансових структур;

- державна підтримка розвитку НТП, інноваційних процесів.

Особливості науково-технічного розвитку України:

- технічне і технологічне відставання від рівня розвинених країн світу;

- висока ресурсомісткість (енерго-, матеріало-, фондо- та пра-цемісткість) виробництва;

- низький рівень продуктивності праці;

- певна військова спрямованість наукових розробок;

- певна ізольованість у світовому науково-технічному і технологічному обміні;

- нераціональне використання науково-технічного потенціалу країни тощо.

Основні напрямки (цілі) науково-технічної політики:

- розвиток і підтримка фундаментальної і прикладної науки, науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт;

- стимулювання НТП, розповсюдження прогресивних науково-технічних тенденцій і процесів;

- стратегічний, науковий і технологічний прорив;

- підтримка інноваційної діяльності в економіці;

- раціональне використання науково-технічного потенціалу країни;

- зосередження інвестиційних ресурсів на формуванні національних технологічних лідерів (цільове інвестування «точок зростання») ;

– суспільна мотивація та підтримка інтелектуальної праці.

Інноваційна політика держави має на меті об'єднання (синтез) науково-технічної та інвестиційної політики.

Державна інноваційна політика – це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці.

Основні принципи державної науково-технічної та інноваційної політики:

1) демократизація та децентралізація управління у сфері науки і техніки;

2) орієнтація на створення ринкової (підприємницької) економіки;

3) забезпечення соціалізації економіки на основі використання досягнень НТП;

4) дотримання вимог екологічної безпеки;

5) визначення пріоритетності й селективної підтримки науково-дослідних робіт, здатних забезпечити прогресивні зрушення у народному господарстві країни, підвищення ефективності виробництва та конкурентоздатності економіки;

6) збалансований розвиток фундаментальних і прикладних досліджень;

7) прицип реалістичності – економіко-організаційне та правове забезпечення державного регулювання науково-технічної й інноваційної діяльності з використанням адекватних важелів (форм, методів, інструментів) та організаційної структури.

Цілі інноваційної політики Української держави:

- орієнтація розвитку пріоритетних виробництв на створення і широке використання нових високопродуктивних технологій, машин, матеріалів; постійне оновлення й модернізація виробництва;