Економічний зміст і облік поточних і довгострокових фінансових інвестицій

Курс акцій – ціна, за якою акції котируються і продаються на фондовій біржі. Виражається в їх абсолютній грошовій вартості або відношенням вартості реалізації до номінальної вартості. Курс акцій прямо залежний від розмірів отримуваних за ними дивідендів і обернено – від норми позикового процента.

Однак перш ніж придбати ті чи інші папери, варто обчислити суму доходів, які вони можуть принести їх власникові, а після зіставлення доходів з ціною, за якою реалізуються цінні папери, приймати рішення про доцільність чи недоцільність їх придбання.

Вартість цінних паперів залежить від трьох чинників: доходів від цінних паперів, темпів зміни доходів, ризику або невпевненості щодо доходів. З них найбільш невизначеним чинником є оцінка ризику, особливо в умовах нестабільності економіки. Під час оцінювання вартості цінних паперів рівень ризику враховує дисконтна відсоткова ставка. Варто пам’ятати, що чим більший ризик, тим непевнішні доходи і тим більша відсоткова ставка.

Єдиним теоретичним підходом для оцінювання вартості цінних паперів є такий: вартість цінних паперів визначають як теперішню вартість усіх майбутніх надходжень від них.

Цінні папери з погляду фіксованості доходів поділяються на дві групи:

• цінні папери з фіксованим доходом (твердовідсоткові) ;

• цінні папери з нефіксованим доходом.

 

 

Актуальність проблеми. Фінансові інвестиції є основою розвитку будь-якого підприємства. Від ефективного управління інвестиціями залежить розквіт чи занепад суб'єкта господарювання, досягнення ним високого конкурентного становища на ринку. В умовах розвитку форм і видів фінансових інвестицій особливого значення набувають питання їх обліку.

Фінансові інвестиції є основою розвитку будь-якого підприємства. Від ефективного управління інвестиціями залежить розквіт чи занепад суб'єкта господарювання, досягнення ним високого конкурентного становища на ринку. В умовах розвитку форм і видів фінансових інвестицій особливого значення набувають питання їх обліку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми управління та бухгалтерського обліку фінансових інвестицій отримали певне висвітлення в працях як вітчизняних учених, серед яких доречно відзначити розробки І. О. Бланка, С. Ф. Голова, А. А. Пересади, Ф. Ф. Бутинця, В. І. Єфіменко, так і зарубіжних науковців Р. Адамса, А. Д. Шеремета, В. В. Бочарова. Проте, багато питань з удосконалення методики обліку фінансових інвестицій потребують більш глибокого вивчення.

Метою дослідження є розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку фінансових інвестицій.

Відсутність альтернативного підходу, який би дозволяв пов'язаним особам самостійно обирати той чи інший спосіб відображення в обліку фінансових інвестицій. У практичній діяльності можуть виникати обставини, за яких використання методу участі в капіталі на практиці не доцільно. Наприклад, зниження прибутковості, зменшення власного капіталу інвестора Альтернативним методом участі в капіталі може бути метод оцінки здійснених фінансових інвестицій за їх собівартістю. Відповідно до цього методу здійснювалась оцінка фінансових інвестицій в Україну до переходу на національні стандарти.

За змістом методу участі в капіталі, балансова вартість інвестицій може збільшуватися (зменшуватися) на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталі зазначених об'єктів інвестування з включенням їх до відповідних статей власного капіталу інвестора. Конкретно не визначено, якими факторами обумовлені зміни емісійного доходу та іншого додаткового капіталу об'єкта інвестування. Можливі зміни величини іншого додаткового капіталу встановлені МСБО 28 «Облік інвестицій в асоційовані компанії», можуть виникати при переоцінці основних засобів та інвестицій, від різниці у валютних курсах, коригування різниці, яка виникає при об'єднанні підприємств.

Віднесення інших змін в капіталі інвестованого підприємства відповідно слід відносити на відповідні статті власного капіталу інвестора. У П (С) БО 12 зазначається, що лише у разі, якщо сума зменшення такої частки капіталу більше суми відповідної статті власного капіталу інвестора, то на різницю зменшується нерозподілений прибуток (або збільшуються непокриті збитки).

В П (С) БО 16 «Витрати», де представлений спеціальний розрахунок втрат від участі в капіталі з віднесенням їх на збитки підприємства-інвестора, частка цих витрат визначається виходячи із загальної суми збитків дочірнього підприємства без урахування інших змін у його капіталі. Не врегульовані ці питання і в Інструкції про застосування Плану рахунків при визначенні сутності та сфери використання рахунків 72 «Дохід від участі в капіталі» та 96 «Втрати від участі в капіталі». На зазначених рахунках слід враховувати лише доходи (витрати), які виникли в дочірньому підприємстві в звітному періоді в результаті звичайної діяльності і пов'язані з його основною операційною діяльністю. Суми дооцінки, уцінки необоротних активів, іншого збільшення (зменшення) власного капіталу не повинні враховуватися на рахунках доходів і витрат материнської компанії, а прямо відноситися на відповідні статті її власного капіталу.

Якщо інвестор придбав активи у дочірнього підприємства, то сума прибутку (збитку) об'єкта інвестування від цієї операції, яка припадає на частку інвестора, відображається лише після перепродажу цих активів іншим особам або в періодах амортизації придбаних нематеріальних активів. Дочірнє підприємство може не тільки продавати «материнські» активи третім особам. Воно може ці активи використовувати як сировину, комплектуючі для виробництва будь-яких виробів, витратити на ремонт або виготовлення власних основних засобів та ін. Таким чином, прибуток «висить» у складі доходів майбутніх