Економічний зміст і облік поточних і довгострокових фінансових інвестицій

Постає питання, коли виникає цей «певний» момент? Розділити всі активи об'єкта інвестування, призначені для продажу, на 3 групи:

1) активи (зокрема, сировина, матеріали), які в кінцевому результаті продають третім особам, незалежно від ступеня їх переробки чи способу продажу;

2) активи, вартість яких включається у вартість необоротних активів і підлягає амортизації;

3) активи, вартість яких списується на витрати поточного періоду (у т. ч. крадіжки, псування).

Облік фінансових інвестицій у непов'язані сторони Національні особливості інвестування вимагають альтернативних підходів до оцінки і обліку інвестицій у непов'язані сторони. Пропонується застосовувати метод оцінки за правилом нижчої ціни з відображенням в обліку на контрарних рахунках резерву під знецінення довгострокових та втрат від знецінення поточних фінансових інвестицій і резервів на зменшення вартості фінансових інвестицій. Запровадження даного методу дозволить уникнути збитків, які ще не понесені.

Висновки. Отже, основними напрямками удосконалення вітчизняної практики обліку фінансовий інвестицій є: удосконалення обліку внутрішньогрупових операцій пов'язаних сторін, фінансових інвестицій спільних підриємств та пов'язаних сторін за методом участі в капіталі. Зазначені рекомендації будуть сприяти систематизації та впорядкуванню методики обліку та оцінки фінансових інвестицій.

 

 

Важливо розрахувати показники, які використовують у міжнародній практиці для визначення ефективності інвестицій, а саме:

• суму чистого приведеного доходу, що визначається за формулою

ЧПД = ГП-І,

де ГП – сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості з використанням методу дисконтування; І – сума інвестиційних коштів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту;

• індекс дохідності інвестиційного проекту

 

Насамперед потрібно встановити галузь і форму діяльності підприємства. Якщо підприємство охоплює кілька видів діяльності, що належать до різних галузей народного господарства, то необхідно визначити питому вагу кожної виходячи з обсягів випуску продукції (надання послуг).

У цьому розділі бізнес-плану розглядається відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту тим завданням структурної перебудови економіки, які намічаються в Україні. Визначається рівень розвитку ринкових відносин у галузі: нові продукти, досягнення НТП, новостворені ринки й покупці, нові потреби у продукті, можливості виходу на зовнішній ринок та інші економічні й соціально-політичні тенденції та фактори, здатні так чи інакше впливати на реалізацію проекту. Рівень ринкових відносин визначається також виходячи з рівня приватизації підприємств галузі, ступеня монополізації, можливостей випуску продукції під державне замовлення, можливостей впливу держави на ціни через державне регулювання цін.

У цьому розділі також наводяться деякі фінансово-економічні показники, що характеризують рівень розвитку галузі, наприклад середній рівень прибутковості підприємств цієї галузі, який можна визначити як відношення чистого прибутку до суми капіталу (основних і оборотних коштів) ; відношення чистого прибутку до поточних витрат; відношення чистого прибутку до обсягів випуску продукції (виконаних робіт, послуг).

Характеристика продукції, робіт, послуг

 

Потенційний інвестор значною мірою заінтересований у тому, яку продукцію випускатиме об'єкт інвестування. Тому в бізнес-плані мають бути детально описані відмітні особливості нового продукту, його привабливість для покупців, переваги порівняно з аналогічною продукцією, яка вже є на ринку.

 

Отже, розглянувши всі необхідні для вивчення даної теми документи та джерела інформації ми можемо впевнено сказати що, згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До інвестицій можна віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

За визначенням національного П (С) БО 4 „Інвестиційна діяльність» охоплює придбання, реалізацію необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Прийняття рішень з інвестиційної діяльності зумовлено багатьма факторами: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, наявність різних можливостей інвестування, обмеженість фінансових ресурсів, ризик інвестування, прибутковість та окупність інвестиційних проектів тощо. Водночас виникає необхідність інвестування, яка спричинена: розширенням сфери діяльності, оновленням технічної бази господарюючого суб'єкта, зміною видів діяльності (продукції, робіт, послуг).

Розв'язання названих проблем пов'язане з глибокими аналітичними дослідженнями, які б гарантували прийняття найбільш ефективних рішень в умовах нестабільності інвестиційного середовища, ризику помилки у виборі альтернативних проектів, значних коливань зміни ефективності їх реалізації.

Формуючи управлінські рішення на основі якогось обраного головним критерію, інвестиційний менеджер має всебічно визначити характеристики проекту, забезпечити науково точні параметри дослідження, яких вимагають застосовані методи. Саме такий загальний підхід дозволить уникнути помилок і втрат при реалізації проектів, ціна яких при інвестуванні є дуже великою, а наслідки – навіть катастрофічними. Двома найважливішими характеристиками, які є підставою для впровадження інвестицій в виробництво, є їх новизна (науково-технічний аспект) та комерційний успіх (економічний аспект), тобто кожний інвестиційний проект повинний забезпечити визначений технічний, економічний та соціальний ефект. Сутність, порядок розрахунку та особливості застосування в оціночній практиці показників економічної ефективності інвестиційних проектів треба постійно вивчати. Це обумовлено тим, що інвестиційний проект виступає або як самостійний об'єкт оцінки, або як один з елементів великого господарського механізму, який впливає позитивно чи негативно на загальну діяльність підприємства.

Методологія обліку довгострокових фінансових інвестицій