Економіко-географічні засади раціонального природокористування в регіоні (на прикладі Хмельницької області)

Розділ третій – «Стан і ефективність сучасного природокористування у Хмельницькій області та основні шляхи поліпшення використання природних ресурсів» висвітлює особливості промислового, сільськогосподарського, рекреаційного природокористування у регіоні в період реформування господарства. Відзначено зменшення обсягів видобутку мінеральної сировини (передусім будівельної), їх невідповідність потребам та зниження капіталовкладень на охорону довкілля, встановлено причини низької ефективності використання корисних копалин. Наявний в області мінерально-ресурсний потенціал, унікальність його окремих компонентів та розвинена виробнича інфраструктура дозволяють значно збільшити виробництво у галузях, що базуються на видобутку і переробці мінеральної сировини. Для цього необхідно: а) визначити потреби суспільного виробництва у мінерально-сировинних ресурсах з позиції раціонального природокористування та екологічної безпеки;

б) розробити екологічні вимоги до охорони і використання надр в нових економічних умовах і дотримуватись їх.

Хмельницька область відзначається високим рівнем освоєння земельних ресурсів, дещо вищими від середньоукраїнських показниками виробництва сільськогосподарської продукції (в області знаходиться 3, 4% площі сільськогосподарських угідь, виробляється 4, 5% валової продукції сільського господарства країни). Аналіз використання сільськогосподарських угідь свідчить про те, що вони використовуються ще нераціонально і неефективно. У розрахунку на 1 га сільгоспугідь виробляється продукції на суму 286 грн (1999 р.), реальні врожаї основних сільськогосподарських культур у 2, 4-2, 5 разів менші від потенційно можливих у даних природних умовах. Структура землекористування не є оптимальною (низька частка пасовищ і сінокосів, а в структурі посівних площ висока частка просапних культур). Реформа у сільському господарстві, особливо зміна структури землеволодіння (збільшення ролі індивідуальних та фермерських господарств) позитивно позначились на ефективності сільськогосподарського виробництва. Займаючи 11, 8% сільгоспугідь, фермерські і особисті підсобні господарства виробляють 66, 1% сільськогосподарської продукції області. Водночас низький рівень агрокультури, спрямованість на отримання короткочасного ефекту нерідко призводить до виснаження землі та інших негативних наслідків. За основу ведення сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах мають бути покладені принципи раціонального природокористування шляхом вибору найдоцільніших способів сільськогосподарського землекористування з врахуванням диференціації природно-географічних особливостей ландшафтів, запровадження новітніх технологій виробництва та вдосконалення його організації. Для Хмельницької області необхідна зміна спеціалізацій сільськогосподарського виробництва у бік зменшення частки ґрунтовиснажливих культур (передусім цукрових буряків) і збільшення кормовиробництва, а також формування екологічно стійких територій інтенсивного землеробства. Для забезпечення раціонального землекористування в області необхідно поряд із реформуванням земельних відносин (що проводиться у межах всієї країни), здійснити ряд заходів, а саме:

- зменшити розораність території, оптимізувати структуру посівних площ сільськогосподарських культур;

- забезпечити комплексну переробку сировини (вогнетривкої, керамзитової), зменшивши обсяги відвалів;

- забезпечити рекультивацію порушених земель, місць розробок корисних копалин;

- підняти рівень використання меліоративно-контурної системи організації території у північній частині області; здійснити протиерозійні заходи на всій її території;

- підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва за рахунок збільшення продуктивності орних земель, пасовищ і сінокосів. Аналіз стану використання лісових ресурсів Хмельницької області підтверджує їх високі екологічні функції – водорегулювальні, водо- і ґрунтозахисні, санітарно-гігієнічні, запобігання опустелюванню ландшафтів; промислове значення лісів дуже обмежене. Важливими напрямами подальшого лісовикористання є такі:

- підвищення рівня лісистості території, доведення його до оптимального для лісостепової зони показника (17%) шляхом збільшення як площ лісового фонду, так і полезахисних насаджень, заліснення неугідь та малопродуктивних земель;

- здійснення належної охорони і збереження лісових комплексів.

Багаті рекреаційні ресурси використовуються в області недостатньо. Щорічно вони можуть забезпечувати відпочинок 15 млн. людей. На основі їх освоєння може розвиватись потужний рекреаційний комплекс, який поряд з агропромисловим визначатиме спеціалізацію області у всеукраїнському масштабі. Для ефективного рекреаційного природокористування в області необхідно:

- здійснити оптимізацію розміщення мережі рекреаційних установ відповідно до наявності рекреаційних ресурсів;

— підвищити рівень рекреаційного природокористування за рахунок розвитку різних форм туризму – пішохідного, водного, велосипедного; широко запроваджувати так званий «зелений туризм» і «сільський туризм», особливо у північній та південній частинах області; розвивати об'єкти рекреаційної інфраструктури.

Виходячи з очікуваних змін в структурі виробництва і водоспоживання, основними стратегічними напрямками вирішення проблем водозабезпечення слід вважати: а) формування правових, економіко-географічних і організаційних умов для раціонального водокористування; б) створення замкнутих циклів водокористування при мінімізації забруднення води; в) упорядкування системи обліку виробництва продукції з метою більш повного відображення в ній вартості водних ресурсів;

г) формування раціональної регіональної структури водогосподарського комплексу.

Ці напрямки природокористування в області можуть стати основою для розроблення загальнодержавної програми комплексного вивчення та ефективного освоєння ПРП. Вони також можуть бути базою для створення регіональних внутрішньо-обласних програм соціально-економічного розвитку. Реальним кроком до цього є наша участь у реалізації програми «Поділля Перший» – галузевого кластеру, спрямованого на зупинення спаду виробництва у регіоні за рахунок ефективного використання місцевих ресурсів, в т. ч. і природних.

Важливим напрямком оптимізації використання ПРП у регіоні є запровадження економічного механізму в природокористуванні, відрахування коштів (зборів на охорону довкілля та відтворення природних ресурсів. Він зумовлює також стимулювання екобізнесу на регіональному і державному рівнях, формування ефективної інвестиційної політики, спрямованої на розробку, освоєння та використання природо- і ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних технологій, виробництво екологічно чистих видів продукції. Реалізація принципів раціонального природокористування, формування стабільних джерел фінансування природоохоронних заходів можливі за умов виходу економіки регіону із затяжної кризи. У ході