Експлуатаційні матеріали

1. Дизельні палива, їх марки. Показники, що характеризують прокачування палива. Можливості визначення якості дизельного палива в умовах експлуатації і застосування некондиційного палив
2. Пуск бензинового двигуна (залежність від якості палив та олив, охолоджувальної рідини тощо). Можливості полегшення пуску двигуна
3. Відпрацювання і заміна моторної оливи. Причини термінової заміни оливи
4. Список використаної літератури

 

Дизельне паливо – це нафтова фракція, основу якої складають вуглеводні з температурою кипіння 200…350 0С.

Це прозора і більш в'язка, ніж бензин, рідина жовтого або світло-коричневого кольору (в залежності від вмісту в ній смол). З щільністю 0,8 ... 0,83 кг / м 3.

Для автомобільних дизельних двигунів випускаються палива на базі гасових, газойльових і соляровим дистиляторів прямої перегонки нафти. Для зниження вмісту сірки використовують гідроочищення і депарафінізацію.

У силу цього дизельне паливо за своїм хімічним складом являє складну суміш: алканів (від 10 до 40%), циклоалканів (20 ... 60%) і ароматичних вуглеводнів (14 ... 30%) та їх похідних. З підвищенням температури кипіння фракції вміст ароматичних вуглеводнів може збільшуватися до 40…47%. Середня молекулярна маса дизельного палива знаходиться в межах від 110 до 230.

Основними властивостями дизельного палива є наступні параметри:

• густина
• фракційний склад
• кислотність 
• в’язкість
• цетанове число
• температурні показники (температура: спалаху, помутніння, застигання, фільтрованості)
• прокачуваність палива.

Густина впливає на склад горючої суміші, на повноту згорання палива, його витрати, склад відпрацьованих газів тощо.

Фракційний склад дизельного палива визначає його випаровування, впливає на повноту згорання, пуск і роботу двигуна, нагаро-, лакоутворення, зношування двигуна, склад відпрацьованих газів, витрати палива та оливи.

Від значення в’язкості залежить прокачуваність палива, якість розпилювання палива, відповідно – швидкість випаровування і повнота згорання палива, надійність і довговічність паливної апаратури (для якої дизельне паливо є одночасно мастильним матеріалом).

Кислотність впливає на корозійне зношування паливної апаратури, циліндро-поршневої групи двигуна, прискорює лакоутворення, закоксовування розпилювачів форсунок.

Цетанове число необхідне для оцінки самозапалювання палива, швидкості підвищення тиску в циліндрах при згорянні палива.

Температура спалаху характеризує паливо з точки зору його пожежної безпеки під час зберігання та експлуатації, особливо за тих умов, коли необхідно підігрівати паливо.

Температура помутніння необхідна, щоб знати при значенні якої  в дизельному паливі починається парафінізація.

Температура застигання показує, при якій температурі паливо втратить здатність прокачуватися по паливо проводі.

Температура фільтрованості – це температура, при якій паливо після охолодження  ще здатне проходити через фільтр з встановленою швидкістю. Гранична температура фільтрації звичайно нижче температури помутніння, але вище температури застигання.

Прокачуваність палива характеризує здатність палива до безперебійної подачі його в двигун при різних температурах експлуатації. Прокачуваність залежить від в’язкості палива, температури помутніння і застигання, температури фільтрованості.

За технологією виробництва дизельне паливо одержувати простіше, паливо менш пожежонебезпечне порівняно з бензином. Але дизельне паливо має суттєвий недолік порівняно з бензином - набагато обмеженіша сировинна база, бо його одержують в основному атмосферною (прямою) перегонкою та каталітичним крекінгом. 

За фізико-хімічними властивостями, експлуатаційними характеристиками і умовами застосування дизельне паливо поділяють на чотири марки:

Літнє (Л), до якого відносяться сорти палива А, В, С, D з граничною температурою фільтрованості від +5 до -10 ° С. Це дизпаливо можна використовувати при температурах не нижче 0 ° С. Його цетанове число - не нижче 45, густина при 20 градусах за Цельсієм – не більше 860 кг/м3, в'язкість при 20 градусах за Цельсієм – від 3 до 6 кв. мм/с, температура застигання становить -10градусів за Цельсієм.

Міжсезонне (Е), сортів Е і F, з температурою до -15 і -20 ° С, відповідно використовується восени, коли температура повітря коливається в межах від +5 до -5 ° С. Його цетанове число – 45, густина при 20 градусах за Цельсієм – не більше 850 кг/м3, в'язкість при 20 градусах за Цельсієм – від 2 до 5.5 кв. мм/с, температура застигання становить -20 градусів за Цельсієм.

Зимове (З), яке ділиться на класи з 0 по 3 і температурою фільтрованості в діапазоні від -20 до -38 ° С і застосовується при температурі повітря не нижче мінус 20 ° С. Цетанове число зимового палива - 45, густина при 20 градусах за Цельсієм – не більше 840 кг/м3, в'язкість при 20 градусах за Цельсієм – від 1,8 до 5 кв. мм/с, температура застигання становить -38 градусів за Цельсієм.

Арктичне (А) паливо класу 4 з граничною температурою фільтрованості мінус 44 ° С і температурою навколишнього середовища до -50 ° С. Його цетанове число - 40, густина при 20 градусах за Цельсієм – не більше 830 кг/ м3, в'язкість при 20 градусах за Цельсієм – від 1,4 до 4 кв. мм/с, температура застигання становить -55 градусів за Цельсієм.

 

В процесі експлуатації якість дизельного палива можна перевірити за такими параметрами: 

• вміст водорозчинних кислот та лугів
• вміст ненасичених вуглеводнів
• вміст активних і неактивних сірчаних сполук
• сезонність палива
• вміст води.

Водорозчинні кислоти та луги мають дуже сильну корозійну дію, тому їх наявність у паливах не допускається.

Водорозчинні кислоти і луги визначаються у водяній витяжці з палива.

З цією метою необхідно змішати 50 см3  пального і стільки ж води. Після цього воді дають відстоятись. Потім водяну витяжку розливають у дві ємності. В одну з них додають дві краплі розчину метилоранжу, в іншу – стільки ж фенолфталеїну. Забарвлення в рожевий колір водяної витяжки від метилоранжу