Експлуатаційні матеріали

Для полегшення пуску двигуна при низьких температурах повітря, економії бензину необхідно збільшити кількість легкої частини (фракції) бензину. З цією метою в умовах експлуатації можлива добавка до бензину "газового" бензину (газоліну), рідкої (бензинової) частини палив газових магістралей, а також конденсату, злитого з балонів із зрідженим газом (пропан-бутану). Газові бензини, які киплять у межах температур 33...103 ос, як правило, мають октанові числа до 89 за дослідницьким методом. При температурах повітря від 0 до мінус 15...20 ос можлива кількість легкого конденсату (газоліну, "газового" бензину) може становити до 10%, при більш низькій температурі повітря - до 20%. Повністю заміняти бензин газоліном, рідким (газовим) конденсатом та “газовим" бензином не слід. До стандартних бензинів можна додавати бензинові фракції, що одержують на газоконденсатних родовищах, після їх стабілізації (бензин газовий стабільний легкий і бензин газовий стабільний важкий) до 50%.

Для полегшення пуску двигуна при низьких температурах повітря, необхідно використовувати оливу з меншою в’язкістю. Олива з меншою в'язкістю при низькій температурі краще прокачується по системі, швидше надходить до тертьових поверхонь, зменшуючи зношування двигуна під час пуску за рахунок зменшення крутного моменту колінчастого валам порівняно з використанням оливи підвищеної в'язкості. Тому в'язкість зимових олив менша порівняно з в'язкістю літніх олив. До того ж, використання взимку літніх олив веде до додаткової перевитрати палива (іноді до 8...10%).

Одним із способів полегшення запуску двигуна є розігрів двигуна гарячою водою. Гаряча вода, що надходить в систему охолодження, нагріває циліндри, головку блоку і частково вхідну трубу і корінні підшипники, температура масла в картері двигуна залишається майже незмінною. Для розігріву двигуна при температурі навколишнього повітря -10 °С витрата гарячої води (80-85 °С) становить приблизно 1.5 ємності охолодження; при температурі мінус 10-20 °С витрата води становить 1.5-2 ємності охолодження і при температурі нижче -20 °С - не менше 2.5 ємності системи охолодження, тобто витрата води (і тепла) дуже великі. Крім того, вода інтенсивно утворює накип в системі охолодження.

Крім підігріву двигуна водою, застосовують підігрів парою. Підігрів двигуна парою можна здійснювати безперервно протягом усього періоду зберігання автомобіля або короткочасно перед виїздом автомобіля. У першому випадку пар підводять в систему охолодження двигуна, заповнену водою. В результаті конденсації пари рівень води в системі охолодження підвищується і зайва вода стікає через контрольну трубку. У другому випадку пар підводять в систему охолодження, з якої вода була злита перед постановкою автомобіля на зберігання. Після розігріву парою двигун пускають і одночасно заповнюють систему охолодження водою.

Дані методи є актуальні при використанні води в якості охолоджуючої рідини.

Ще одним способом для полегшення пуску двигуна є підігрів двигуна електроенергією. Електронагрівальні елементи безпосередньо встановлюються на двигуні. Забезпечують підгірів охолоджуючої рідини і масла в піддоні картера. 

 

 

У зв'язку з підвищенням ступеня стиснення двигуна, використанням надувку, удосконаленням конструкції, зменшенням об'єму оливної системи тощо в сучасних двигунах умови роботи олив стали більш жорсткими. Проте термін роботи олив до заміни не зменшується завдяки підвищенню їх якості. Між якістю оливи (чи іншого мастильного матеріалу) та умовами її роботи існує дуже тісний зв'язок. З одного боку, правильний вибір мастильного матеріалу забезпечує надійну довгочасну роботу вузла чи агрегату, з другого - конструкційні зміни вузла чи агрегату, викликані більш жорсткими умовами роботи, можуть призвести до різкого погіршення якості мастильного матеріалу, що в ньому використовувався.

Мастильний матеріал - це елемент конструкції змащувального об'єкта. Тому для надійної роботи агрегату чи вузла треба підвищувати вимоги щодо якості оливи, а також обґрунтовано і раціонально вводити зміни в конструкції змащувальних об'єктів. При цьому треба враховувати економічну сторону. Зменшення витрат оливи досягають не тільки підвищенням її якості, але й за рахунок зниження витрат оливи на угар, на випаровування при експлуатації тощо.

Передчасна заміна оливи економічно недоцільна з точки зору витрат на оливу. Безпідставне збільшення терміну її служби призводить до підвищеного забруднення оливи, утворення осадів, що знижує надійність двигуна і збільшує відмови в роботі.

Термін роботи оливи залежить від ряду факторів: якості оливи, умов експлуатації, технічного стану двигуна і його конструкції, якості палива.

Під час роботи олива окислюється. Під дією високих температур утворюються осади, лакові відкладення, нагари, кислоти, які можуть спровокувати пригоряння поршневих кілець, клапанів і поршнів, забруднення оливопроводів та сітки оливоприймачів, корозію підшипників та ін.

Окислення та забруднення оливи є причиною її заміни. Періодичне доливання оливи в період експлуатації тільки частково відновлює первісні властивості, але не може зупинити окислення оливи, спрацювання присадок, розбавлення оливи паливом, що не згоріло, та відпрацьованими газами з утворенням різних осадів. Через визначений час оливу слід повністю міняти. “Старіння” оливи пов'язане з втратою її основних експлуатаційних властивостей.

Двигун, що експлуатується у важких умовах при максимальних навантаженнях та високих температурах, менше зношується порівняно з двигуном, що експлуатується в умовах низьких температур. 

При роботі двигуна на низькотемпературному режимі холодні стінки двигуна провокують конденсацію парів палива, що не згоріло, газів, водяних парів. Сажа, паливо, водяні пари проникають в картер двигуна через поршневі кільця і змішуються з оливою. Потім такі продукти емульгуються, коагулюються і випадають у вигляді різних осадів. Власне, з таких продуктів складаються осади, що забруднюють оливу, а не продукти її окислення (їх значно менше). Більш часта заміна оливи запобігає накопиченню сполук, що викликають передчасне зношування двигуна. 

В нових двигунах термін роботи оливи до заміни більший порівняно із терміном до заміни оливи в зношених двигунах. Збільшення зазорів сприяє прориву продуктів згоряння палив в оливний картер, забруднення оливи збільшується. 

Зниження температури спалаху, зменшення в'язкості оливи може бути наслідком розбавлення оливи паливом, що не згоріло, а також деструкції в'язкісних присадок, що добавляються в оливу для одержання загущених олив всесезонного користування. Підвищення в'язкості і температури спалаху оливи може бути також наслідком окислення оливи з утворенням високомолекулярних сполук, утворенням осадів за рахунок засмічення оливи сполуками коагуляції продуктів згоряння палива і конденсації газів, продуктів окислення. 

При роботі на змінних режимах двигуни не набувають необхідної температури в охолоджувальній системі і оливному картері. Все це викликає підвищену конденсацію відпрацьованих газів, палива, водяних парів, що прориваються в оливний картер. Вміст в оливі води, сажі, палива, металу викликає прискорене зношування двигуна. Вода не розчиняється в оливі. В присутності сажі, металів та деяких інших сполук відбувається прискорене утворення осадів. 

Осадоутворенню сприяє наявність в оливі заліза, кремнію, що можуть потрапити в оливу з повітрям і як продукти зношення двигуна (можуть бути і інші метали). Але серед всіх небажаних компонентів оливи вода залишається основним. 

Фільтруючі елементи сповільнюють, але не запобігають старінню оливи. 

На спрацювання оливи каталітично впливає стара олива, яка залишилась при її заміні. Залишки продуктів старіння оливи в мастильній системі інтенсифікують процес окислення свіжої оливи, утворення осадів. 

При накопиченні відкладень пригоряють поршневі кільця, що може викликати зменшення компресії. Тому можна періодично промивати оливну систему. 

Періодична промивка оливної системи з використанням спеціальних промивочних олив, яку можна проводити при заміні оливи, може сприяти покращенню роботи поршневих кілець, підвищенню компресії двигуна. 

Спеціальні промивочні оливи повинні мати високі розчинні властивості щодо смолистих відкладень (в канавках поршневих кілець, інших місцях двигуна) і мастильні властивості. Розчинник, що міститься в промивочних оливах, повинен встигати розчинити також осади на стрижнях клапанів. 

Відкладення, що розчиняються під дією розчинників, промивок, змиваються з деталей і попадають в оливу. До складу вимитих відкладень можуть входити механічні домішки, метали, які можуть попасти до підшипників, на стінки циліндрів, забити вже засмічений оливоприймач, його сітку. Любий розчинник, промивач розчиняє не тільки смоли, але й мастильну плівку. Більшість розчинників, промивачів мають підвищену корозійність. Тому таку продукцію автохімії використовують дуже обережно, коли існує нагальна потреба, є відповідні знання та навички її використання.

Якщо експлуатація двигунів відбувається при скороченні часу роботи оливи до заміни, промивка оливної системи не потрібна.

Частіша заміна оливи забезпечує чистоту двигуна, запобігає накопиченню осадів та засмічення.

Використання окремих продуктів автохімії як добавок до залитих у двигун товарних олив для поліпшення мастильних, антикорозійних, миючих (детергентно-диспергуючих) властивостей, різних кондиціонерів і т.ін. може різко погіршити якість оливи (або мати нейтральну дію) та прискорити зношення двигуна. 

Якісна олива має в своєму складі всі компоненти, присадки для надання їй необхідних експлуатаційних властивостей і не потребує введення додаткових добавок, присадок, компонентів. 

Періодичність заміни оливи вказується в технічних паспортах для кожного двигуна і не залежить від рекомендацій виготовлювачів олив. 

При необхідності (наприклад, заміна оливи другою маркою чи такою, що виготовлена іншою фірмою, мінеральної – синтетичною чи навпаки) оливну систему можна промити індустріальною оливою.

До оливи може попадати вода не тільки та, що конденсується з відпрацьованих газів, а ще й з зовні.

Шкідлива дія води в оливі полягає в тому, що вона є каталізатором (прискорює процеси) окислення оливи, провокує корозійні процеси, спричинює піноутворення і погіршує мастильні властивості, вимиває і руйнує присадки.

Вода не видаляється з оливи повністю навіть після довгого відстоювання. Відстоюванню води перешкоджає в’язкість оливи. Осушення оливи від води в умовах експлуатації методами прогрівання, продувкою гарячим повітрям та іншими методами неприпустиме, тому що всі методи ведуть до руйнування присадок. Тому при наявності води оливу слід замінити.

 

 

1. Павловський М. В. Експлуатаційні матеріали. Конспект лекції. –К.: НТУ, 
2. 2014 – 139 с.
3. Колосюк Д. С., Зеркалов Д. В. Експлуатаційні матеріали. Підручник. 
4. –К.: «Основа», 2003 – 200 с.
5. Колосюк Д. С. Практикум з ПММ та технічних рідин. – К.: НТУ, 
6. 2005 – 71 с.
7. http://ua-referat.com/Автомобільні_дизельні_палива
8. http://faqukrs.xyz/biznes/promislovist/90911-dizelne-palivo-ce-vidi-sort...
9. http://www.npblog.com.ua/index.php/himiya/dizelne-palivo.html
10. http://budtehnika.pp.ua/6050-sposobi-polegshennya-pusku-avtomoblnih-dvig...
11. http://studopedia.info/1-108740.html