Експлуатаційні матеріали

Ненасичені вуглеводні під час зберігання легко окислюються, полімеризуються з утворенням альдегідів, спиртів, кислих продуктів, в подальшому смолистих речовин. Останні відкладаються у бензобаках, паливопроводах, а також спричинюють підвищене утворення нагарів і лаків у камері згорання, перевитрати палива та оливи, збільшення токсичності відпрацьованих газів, підвищене зношування двигуна.

Для визначення вмісту ненасичених вуглеводнів у ємність заливають приблизно 2 мл палива і додають 2-3 краплі 0.2Н розчину перманганату калі (KMnO4). При наявності в паливі ненасичених вуглеводнів через 2-3 хв KMnO4 змінить свій колір з фіолетового на бурий.

Паливо, в якому міститься ненасичені вуглеводні, не можна зберігати. Його слід в найкоротший термін використати.

Сірчані сполуки – небажаний компонент палива, підвищений вміст яких спричинює збільшене зношування двигуна, передусім корозійне. Сірчані сполуки сприяють нагароутворенню, підвищують токсичність відпрацьованих газів.

Активні сірчані сполуки зумовлюють корозію металевих деталей, навіть при низьких температурах, тому їх наявність у паливі не допускається. Неактивні сірчані сполуки під час зберігання палива корозії не спричинюють. Небезпечними є продукти їх згорання, які викликають «рідинну» та «газову» корозію металів. Тому наявність неактивних сірчаних сполук суворо обмежена.

Для визначення вмісту активних сірчаних сполук у пробірку заливають паливо і занурюють в нього мідну пластинку червоної електролітичної міді, зачищену наждачним папером. Пробірку закривають коркою і на 15-18 хв опускають у киплячу воду. Далі пробірку виймають з бані і розглядають пластинку. Якщо пластинка змінила колір на коричневий, темно-червоний або з’явилися корозійні плями, то це свідчить про наявність активних сірчаних сполук.

Якщо у паливі виявлені активні сірчані сполуки, то його не можна використовувати, тому що його якість в умовах експлуатації виправити не можливо.

Іноді виникають ускладнення у використанні палива взимку. Тому визначення сезонності використання дизельного палива має досить велике значення.

У посуд місткістю близько 2000 мл засипають сніг (або дрібно товчений лід), в середину якого  додають 3-4 ложки крупної солі і перемішують. У суху чисту пробірку заливають на ¼ дизельне паливо, закривають ватою і вставляють вертикально в охолоджувальну суміш. Через 15-20 хв пробірку виймають, протирають та переглядають її вміст. Якщо паливо помутніло, втратило прозорість, воно є літньої марки.

Наявність води і механічних домішок у дизельному паливі – одна з основних причин відказів систем живлення і паливної апаратури.

Вода, що міститься у паливі, погіршує подачу палива, збільшує корозійне спрацювання. При низьких температурах вода замерзає і може забити систему паливоподачі. В дизельному паливі вона може бути причиною зупинки двигуна, навіть після його пуску при позитивних температурах повітря. Вода «насичує» паливні фільтри і припиняє подачу палива.

Для визначення наявності води у дизельному паливі необхідно у суху чисту пробірку на ¼ висоти залити добре перемішане паливо. Нахиливши пробірку від себе на 45о, обережно підігрівають її дно сірниками. При наявності води у паливі утворюються водяні бульбашки, чути потріскування.

Наявну воду у дизельному паливі можна видалити за допомогою фільтрування через спеціальні абсорбери, сепарацію тощо. Після фільтрації, дизельне паливо придатне до використання.

Використання некондиційного пального може призвести до небажаних наслідків, серед яких передчасний знос двигуна, порушення роботи паливної системи, бензонасоса, каталізатора, кисневого датчика, паливного насоса високого тиску. Також таке паливо позначається на роботі двигуна, а саме: призводить до погіршення експлуатаційних характеристик і зниження його потужності, двигун працює нерівномірно та з перебоями під час прискорення, жорсткий запуск двигуна. Використання некондиційного палива згодом веде до промивки системи паливоподачі або заміни її складових.

 

 

Більше половини загального зношування двигуна припадає на період пуску, так зване пускове зношування. Легкість пуску двигуна характеризується температурою кипіння 10% бензину, фракція називається пусковою. Чим нижча ця температура, тим легше запустити двигун при низьких температурах оточуючого повітря без використання методів полегшення пуску, тим менше зношення деталей двигуна. Пуск на важкому паливі утруднений, потрібне значне збагачення суміші бензином, більша частина якого не випариться. Це призводить до перевитрат палива, підвищення зношення циліндра і поршня, розрідження оливи паливом, що не згоріло, підвищення токсичності відпрацьованих газів тощо. Підвищення зношування двигуна в період пуску пояснюється змивом мастильної плівки з циліндра-поршневої групи невипареним важким паливом.

Легкість пуску також залежить від в’язкості оливи. Чим менше в'язкість оливи, тим краще її прокачування по оливній системі, відведення теплоти від тертьових деталей тощо. Пуск двигуна, з використанням оливи підвищеної в’язкості негативно впливає на двигун, так як в момент пуску і перший час прогрівання мастильним матеріалом є плівка, що залишилась на стінках циліндра, кінець, поршня. Але ця тоненька плівка може бути змитою паливом, що не згоріло.  Пуск двигуна в холодну погоду з додатковою кількістю палива (з прикритою повітряною заслінкою) провокує підвищене зношування двигуна більшою кількістю палива, що не згоряє і стікає в оливний картер. 

Під час пуску та прогрівання двигуна має місце корозійне зношування. Цьому сприяють низькі температури повітря та продукти згоряння палива, що конденсуються.

Охолоджувальна рідина також впливає на пуск двигуна. Надмірне охолодження двигуна зменшує потужність двигуна, погіршується випаровуваність палива, що призводить до неповного його згоряння, збільшуються втрати потужності на тертя за рахунок підвищення в’язкості оливи, інтенсифікуються корозійні процеси. Підвищення швидкості корозійного зношування при низькій температурі охолоджувальної рідини зумовлене збільшенням кількості кислот, які