Електрогальванічна характеристика тканин порожнини рота у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих консервативним методом

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше було проведено порівняльне клініко-лабораторне дослідження та подано електрогальванічну характеристику тканин порожнини рота (слизової оболонки та кістки на здоровій та пошкодженій стороні) у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих з використанням назубних шин з різних металів.

Доведено, що величина електрогальванічного потенціалу, що виникає, залежить тільки від металу, з якого виготовлено назубну металеву шину, і не залежить від виду застосованого лігатурного дроту.

Вперше виявлено, що нерівномірний розподіл в ротовій порожнині величин електрогальванічних потенціалів, які виникають при використанні алюмінієвих шин, викликає зниження факторів місцевої та загальної неспецифічної резистентності організму у хворих з переломами нижньої щелепи.

Вперше науково обгрунтовано, що наявність різних величин електрогальванічних потенціалів в порожнині рота у хворих з переломами нижньої щелепи може бути одним з факторів, які сприяють розвитку ускладнень (посттравматичний остеомієліт нижньої щелепи, нагноєння кісткової рани, плоска форма лейкоплакії та ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки ротової порожнини).

Встановлено, що активність катіонних білків нейтрофілів може бути показником ефективності консервативного лікування, що проводилось у хворих з пошкодженнями нижньої щелепи.

Проведеними клініко-лабораторними дослідженнями показано, що найефективнішим видом назубного шинування щелеп є шини, виготовлені з неіржавіючої сталі.

Практична цінність отриманих результатів. Обєктивно обгрунтовано необхідність виключення з практичної діяльності хірурга-стоматолога та щелепно-лицевого хірурга використання назубних алюмінієвих шин, які викликають утворення в ротовій порожнині високих негативних електрогальванічних потенціалів і знижують реактивність організму хворого.

Виявлення на назубних шинах високих негативних електрогальванічних потенціалів та високих позитивних потенціалів на слизовій оболонці альвеолярного відростка чи кістці нижньої щелепи вимагає термінового усунення різниці цих потенціалів, оскільки нерівномірний їх розподіл у порожнині рота викликає розвиток запальних ускладнень в кістковій рані.

Доведено, що контакти слизової оболонки з алюмінієвими шинами або лігатурним дротом, що мають високі негативні електрогальванічні потенціали, можуть викликати у хворого утворення плоскої форми лейкоплакії та появу ерозивно-виразкових ушкоджень слизової оболонки порожніні рота, усунення яких є патогенетичною ланкою у комплексному лікуванні цих ускладнень.

Запропоновані тести ефективності лікування, що проводиться, з визначенням електрогальванічного потенціалу тканин та активності катіонних білків нейтрофілів у хворих з переломами нижньої щелепи є прогностичними і можуть використовуватись для профілактики розвитку посттравматичних запальних ускладнень.

Отримані результати проведених наукових досліджень впроваджені в учбовий процес на кафедрах щелепно-лицевої хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика; хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського державного медичного університету; стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицевої хірургії та імплантології Харківського державного медичного університету; хірургічної стоматології Івано-Франківської державної медичної академії; хірургічної стоматології Львівського державного медичного університету; хірургічної стоматології Української медичної стоматологічної академії; пропедевтики хірургічної стоматології та пластичної хірургії Української медичної стоматологічної академії; терапевтичної та хірургічної стоматології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів; хірургічної стоматології Дніпропетровської державної медичної академії; хірургічної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського; стоматології ФПО Дніпропетровської державної медичної академії.

В практичній роботі розроблений лікувально-профілактичний метод застосовується у щелепно-лицевих відділеннях Київської міської клінічної лікарні № 12, міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4 м. Дніпропетровська, обласної лікарні м. Черкаси, Ужгородської міської клінічної лікарні, Львівської лікарні швидкої медичної допомоги.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто провів глибокий інформаційний пошук, приймав участь у формулюванні мети і задач дослідження по вивченню електрогальванічних особливостей тканин порожнини рота у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих консервативним методом. Всі клінічні спостереження та дослдіження, систематизація та аналіз отриманих результатів, наукові висновки проведені при безпосередній участі автора.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на Міжнародній конференції щелепно-лицевих хірургів та хірургів-стоматологів Вірменії (Єреван, травень, 2000 р.) ; Міжнародній конференції (Швейцарія, 14 травня, 2000 р., Цюрих) ; конференції щелепно-лицевих хірургів та стоматологів Каспійських країн (Грузія, вересень, 2000 р., Тбілісі) ; Конгресі “Distraction osteogenesis of the facial skeleton” (Італія, 26-28 жовтня, 2000 р., Бологна) ; Конгресі Європейської асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів (Австрія, 17-19 листопада, 2000 р., Граз) ; науково-практичній конференції з міжнародною участю “Проблемные вопросы лечения детей” (Київ, КМАПО ім. П. Л. Шупика, 17-18 травня, 2001 р.) ; Республіканській науково-практичній конференції “Новое в стоматологии и челюстно-лицевой хирургии” (1-2 листопада, 2001 р., Харків) ; на спільному засіданні стоматологічних кафедр КМАПО ім. П. Л. Шупика та кафедри хірургічної стоматології щелепно-лицевої хірургії Київського медичного інституту УАНМ (листопад, 2001 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових робіт, з них: 4 статті у наукових журналах, ліцензованих ВАК України, 4 статті в збірниках наукових праць та 3 у вигляді тез в матеріалах конференцій; одержано 2 патенти на винаходи.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 151 сторінці машинописного тексту; складається з вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, двох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури. Дисертація ілюстрована 11 таблицями та 25 малюнками. Список використаної літератури викладений на 40 сторінках і містить 323 джерела, з них 214 вітчизняних і 109 закордонних авторів.

 

 

Матеріал та методи дослідження. Аналіз клінічного матеріалу проведено на підставі обстеження і лікування 82 хворих з переломами нижньої щелепи віком від 15 до 65 років, які знаходились на