Енергетичний профіль спортсмена, як основа індивідуалізації тренувального процесу

 

Вовчанський В. - лікар спортивної медицини

Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з плавання, м. Рівне

 

Анотація. Вовчанський В. Енергетичний профіль спортсмена, як основа індивідуалізації тренувального процессу. У статті під кутом індивідуалізації тренувального процесу висвітлюється методика визначення функціонального стану енергогенеруючих систем організму за даними ЕКГ, впроваджується поняття енергетичного профілю спортсмена та робиться спроба класифікації енергетичних профілів на матеріалі багаторічних досліджень автора.

Ключові слова: енергетичний профіль спортсмена, індивідуалізація тренувального процесу.

Аннотация. Вовчанский В. Энергетический профиль спортсмена, как основа индивидуализации тренировочного процесса. В статье в проекции индивидуализации тренировочного процесса описываеться методика определения функционального состояния енергогенерирующих систем организма по данним ЕКГ, внедряетьося понятие енергетического профиля спортсмена и делаетьтся попытка классификации енергетических профилей на материале многолетних исследований автора.

Ключевые слова: енергетический профиль спортсмена, индивидуализация тренировочного процесса.

Abstract. Vovchans’kyj V. Energу type of an athlete as a principle of individualization of a training process. The article enlights the method of the ECG-based energy systems’ functional condition determination from the aspect of a training process individualization, the concept of the athlete’s energy type is introduced and the attempt of the energy types’ classification is made on the author’s listing many years investigation data.

Key words: energy type of an athlete, individualization of a training process.

У сучасному спорті індивідуалізація тренувального процесу, як побудова системи підготовки, з урахуванням особливостей організму, є одним з найпотужніших резервів збереження здоров’я атлета, підвищення його працездатності, та досягнення найвищого спортивного результату.

До таких особливостей належить і т. зв. енергетичний профіль спортсмена 1* – індивідуально варіабельна за факторами потужності, ємності, ефективності (економності), відновлюваності, мобілізаційної та реалізаційної здатності структура енергозабезпечення м’язової діяльності різної інтенсивності.

Потужність – це здатність певної системи енергетичного метаболізму до максимального виробництва енергії за одиницю часу. Вона лімітує максимальну інтенсивність фізичної роботи, яка може бути виконана за рахунок цієї системи.

Ємність відображає загальну кількість енергії, яка може бути вироблена даною системою за увесь час функціонування та її частку у загальному енергетичному забезпеченні м’язової діяльності.

Ємністю енергосистеми лімітується об’єм (тривалість) роботи, що виконується за її рахунок.

Ефективність – показник тої частки виробленої енергії, яка може бути перетворена у доступну для використання м’язами форму. Визначає економність виконуваної роботи.

Мобілізованість характеризує швидкість розгортання даної системи до максимального рівня, здатність реагувати на зміни в енергетичній потребі організму при виконанні роботи змінної інтенсивності.

Мобілізаційна здатність системи визначає можливості спортсмена швидко включатися в роботу, виконувати раптові прискорення на дистанції, інші тактико-технічні дії, що вимагають енергопостачання, відмінного від попереднього.

Відновлюваність – здатність енергосистеми як протягом, так і після її напруженого функціонування до поновлення використаного субстратного фонду, активності ферментів, елімінації чи нейтралізації побічних продуктів, створення умов внутрішнього середовища, сприятливих для повторного виконання фізичної роботи за її рахунок.

Реалізаційна здатність характеризує ступінь мобілізації метаболічних та функціональних систем, резервні можливості їх проявів у найбільш сприятливих умовах, співвідношення реальних (фактичних) величин функціональних та метаболічних показників з модельними для даної спортивної спеціалізації, кваліфікації, віку та статі спортсменів.

Енергетичний профіль характеризують такі загальновідомі явища та показники, як максимальне споживання кисню (МСК), аеробний (АП) та анаеробний (АнП) пороги або ПАНО-1 та ПАНО-2, зона аеробно-анаеробного переходу, максимальна концентрація лактату в крові та ін.

Вони є “відправними пунктами” розмежування суто аеробного, змішаного аеробно-лактатного та змішаного переважно лактатного шляхів енергетичного метаболізму при виконанні фізичного навантаження малої, помірної, великої та субмаксимальної інтенсивності (потужності) і визначаються за допомоги об’єктивних методів на підставі показників зовнішнього дихання, кислотно-лужного стану, газоаналізу, – які свідчать про стан та напруженість функціонування аеробного та анаеробно-гліколітичного механізмів енергопродукції й функціональних систем забезпечення.

Про креатинфосфатну систему енергозабезпечення у практиці спорту судять переважно лише опосередковано, через кількісно представлені прояви асоційованих рухових якостей – абсолютної швидкості та сили, вибухової сили, темпу рухів, швидкісної (спринтерської) витривалості.

Найважливішою характеристикою енергетичного профілю заведено вважати максимальне споживання кисню, яке прямо характеризує потужність, ефективність, мобілізованість та реалізаційну здатність вуглеводоутилізаційного компоненту аеробного механізму енергопродукції.

Однак максимальна потужність аеробного енергомеханізму, показником якої є МСК, не може гарантувати високого рівня аеробної функціональної підготованості в цілому, бо слабко пов’язана з такою його властивістю, як ємність, котра лімітує тривалість виконання фізичної роботи за рахунок аеробно генерованої енергії.

Тривалість роботи критичної потужності (на рівні МСК) обмежується, в першу чергу, здатністю мітохондріального апарату до утилізації кисню та активністю окислювальних ферментів (т. зв. “тканинне дихання”). Наступний лімітуючий чинник – можливості насичення крові киснем та доставки її до працюючих м’язів, тобто, функціональна спроможність систем кардіореспіраторної та крові (“зовнішнє дихання”).

Крім того, робота критичної потужності виконується за значної участі анаеробно-гліколітичного механізму – з несприятливими для аеробного метаболізму змінами внутрішньом’язового гомеостазу, що також обмежує тривалість критичного зусилля.

Отже, м’язова робота на рівні МСК є екстремальним стресом як для систем енергопостачання, так і для функціональних систем забезпечення, і тому може бути застосована у якості основного тренувального засобу для підвищення рівня функціональної підготованості лише періодично, як надзвичайно потужний тренуючий стимул.