Епілепсія. Етіологія і патогенез. Класифікація. Епілептичні психози. Зміни особистості у хворих на епілепсію

Лобно – дольові напади характеризуються жестикуляторними автоматизмами з раптовим початком і раптовим закінченням практично без післянападної сплутаності. Рідко нападу передує аура, яка характеризується хворим як страх, вісцеральними і вегетативними феноменами (абдомінальні відчуття, поблідніння обличчя, тахікардія, мідріаз). Автоматизми бурні, вичурні, істероподібні. Напади супроводжуються насильницьким мисленням, адверсією голови і тіла, часто переходять в генералізовані тоніко – клонічні напади.

Тім'яне – дольові напади характеризуються відчуттям «поколювання», оніміння, головокружіння, порушенням схеми тіла, метаморфопсіями, зоровими галюцинаціями.

При потиличне – дольових нападах парціальні сенсорні напади по типу скотом, геміанопсій, амаврозу, метаморфопсій, ілюзій і галюцинацій. Часто напади комбінуються з мігренозними головними болями.

Психічні порушення

Що стосується психічних розладів, то, по даних ряду авторів вони зустрічаються більше ніж в 90% випадків і охоплюють весь спектр психіатрії. Частина з них викликана первинними структурними ураженнями головного мозку, одним із проявів яких і є власне епілепсія.

Психічні порушення при епілепсії присутні як 1) продром нападу, 2) як його компонент, 3) як післянападні порушення психіки і 4) як розлади в міжнападному періоді.

Клінічні психопатологічні розлади, в продромі нападу тривають від годин до де – кількох днів і проявляються у вигляді дратівливості, тривоги, неспокою, труднощі концентрації уваги, а також раптово виникаючої слабості, втоми, порушення сну.

2) Психічні розлади як компонент нападу в значній ступені залежать від функцій тих відділів головного мозку, які знаходяться під впливом епілептичного розряду і можуть слугувати маркером локалізації епілептичного вогнища. Початок епілептичного нападу, якій усвідомлюється пацієнтом, визначається як аура.

Афективні психічні прояви в структурі аури або нападу типові для вогнищ в лімбічних структурах головного мозку. Для цих же структур характерні напади з раптово виникаючими пароксизмальними відчуттями «вже баченого, знайомого, незнайомого», і таке інше, а також настирливі думки різного змісту і інші ідеаторні розлади.

З ураженням лобних часток головного мозку пов'язують ряд ідеаторних розладів, настирливих думок і пов'язаних з ними переживань.

Характерними для орбіто-фронтальних вогнищ є нюхові ілюзії і галюцинації і тут існує певний ризик діагностичних помилок при диференційній діагностиці з афективно-маячними нападами при шизофренії.

3) До післянападних розладів психіки відносять післянападні коматозні стани, які частіше переходять у сон. Іноді вихід з коми може проходити через сутінковий розлад свідомості з дезорієнтацією, негативізмом, агресією або більш складними психомоторними актами (блукання, імпульсивність, тощо). В ціому стані нерідко розвиваються сценічні галюцинації, які відображають різні переживання хворого, пов'язані з маячною симптоматикою.

4) Психічні розлади в міжнападному періоді поліетіологічні і відображають нейробіологічні фактори епілептогенезу, церебральні зміни внаслідок хвороби, вплив протиепілептичних препаратів, додаткових патогенних чинників і особистісно-реактивних психогенних факторів.

Хронічні зміни особистості можуть виникнути після одного статусу розгорнутих нападів або близько 100 великих розгорнутих нападів.

Найбільш часто зустрічаються розлади настрою, які виникають без видимих причин у вигляді емоційної лабільності, дратівливості, сльозливості із зниженням активності або пробуджень. Значне місце в особистісних розладах займає полярність афекту у вигляді ґрунтовності, схильності до застрягань і експлозивності (вибуховості). Ці особливості афекта проявляються в таких типових для хворих рисах особистості, як злопам'ятність, егоцентризм, злобність, брутальність. Хворим властивий підкреслений, нерідко карикатурний педантизм. Суттєвою рисою хворих є інфантилізм.

Він проявляється незрілістю суджень, особливим, над цінним відношенням до своїх близьких, а також фанатичною релігійністю.

Власне епілептологічну проблему представляють розлади психіки внаслідок самих специфічних епілептичних процесів. Вони часто обумовлені факторами соціальної дискримінації, які призводять до низької самооцінки, тривоги депресії, що утруднює соціальну адаптацію хворого. Труднощі шкільної адаптації призводять до педагогічної запущеності.

Найбільш виражені зміни психічних функцій спостерігаються при локалізації епілептичного вогнища в медіобазальних утвореннях. В цих випадках часто діагностується дисфорія, в стані яких хворі можуть бути соціальне небезпечні, а також специфічні розлади характеру у вигляді егоцентризму і злопам'ятністю.

Вже в початковій стадії епілепсії спостерігаються зміни рухливості психічних процесів. Прояви інертності психічної діяльності проявляються навіть при наявності в анамнезі поодинокіх судомних нападів. Порушення рухомості психічних процесів легко виявляються при пробі з почерговим називанням до заданих слів антонімів і синонімів. Виявляєм! при дослідженні хворих інертність протікання асоціативних процесів характеризує їх мислення як тугорухоме, в'язке.

Ці особливості виявляються і в мові хворих: вони «топчуться» на місті, не можуть відвлектися від другорядних, мало суттєвих деталей. Але при цьому мета думки не губиться.

Пацієнти з епілептичною хворобою відрізняються або пониженим, тоскливим, або підвищеним, дещо екзальтованим настроєм, їх емоції і афекти, як правило, характеризуються біполярністю, інертністю, вибуховістю. На пізніх етапах розвитку хвороби появляється виражене зниження інтелекту, деменція.

До міжнападних розладів відносяться і епізодичні гострі і хронічні епілептичні психози.

Гострі епілептичні психози з потьмаренням свідомості частіше включають сутінкові розлади свідомості. Вони тривають до 2-3 діб і можуть супроводжуватись галюцинаторними і маячними розладами з фабулою переслідування, пограбування з хаотичним руховим і афективним збудженням.

Гострі епілептичні психози без потьмарення свідомості включають гострі параноїди і гострі афективні психози.

Гострі епілептичні параноїди супроводжуються чуттєвим маяченням. Хворі вважають, що навколишні їх переслідують, рахують, що їх бажають отруїти, знищити самими