Естетичне як соціокультурний феномен (філософсько-історичний аналіз)

Андрущенко Т. Формування феномену естетичного у філософії Аристотеля // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: альманах. Вип. 17. – К., 2006. – С. 9 – 15.

Андрущенко Т. Естетичне як філософська проблема // Практична філософія. – 2006. – № 3. – С. 221 – 226.

Андрущенко Т. Історико-культурні передумови становлення середньовічного розуміння естетичного // Нова парадигма: філософія. Політологія. Соціологія. Вип. 58. – К., 2006. – С. 61 – 71.

Андрущенко Т. Філософська сутність та предметне поле естетичного // Філософія освіти. – 2006. – № 2. – С. 83 – 90.

Андрущенко Т. Естетичний ідеал Просвітництва та особливості концептуальних підходів до виховання // Вища освіта України. – 2007. – № 2. – С. 84 – 89.

Андрущенко Т.І. Феномен естетичного у філософії і культурі Просвітництва // Нова парадигма: філософія. Політологія. Соціологія. Вип. 68. – К., 2007. – С. 3 – 12.

Андрущенко Т. Естетичне у філософії і культурі марксизму // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: альманах: збірник наук. праць. Вип. 19. – 2007. – С. 242 – 251.

Андрущенко Т. Комплексний підхід в естетизації навчально-виховного процесу студентів музично-педагогічних закладів // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. – Харків, 2007. – № 2. – С. 63 – 70.

Андрущенко Т. Антропоцентричний характер естетичного ідеалу епохи ренесансу // Нова парадигма: філософія. Політологія. Соціологія. Вип. 70. – К., – 2007. – С. 3 – 12.

Андрущенко Т. Особливості епохи Ренесансу: ідеологія, освіта і культура // Вища освіта України. – 2007. – № 1 – С. 19 – 26.

Андрущенко Т. Антропоцентричний характер естетичного ідеалу епоху Ренесансу і сучасність // Вища освіта України. – 2007. – №3 – С. 97 – 102.

Андрущенко Т. Філософія мистецтва та мистецька практика в добу просвітництва і сучасність // Мультиверсум: альманах. Вип. 65. – К., 2007. – С. 203 – 216.

Андрущенко Т. Особливості формування та осмислення постмодернізму // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: наук.-теорет. зб. Вип. 11. – Переяслав-Хмельницький, 2007. – С. 217 – 220.

Андрущенко Т. Особливості становлення естетичного в добу відродження // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: альманах: зб. наук. праць. Вип. 20. – К., – 2007. – С. 17 – 20. 

Андрущенко Т. „Архітектурний” образ постмодернізму // Гілея: історія. Політологія. Філософія: зб. наук. праць. Вип. 10. – К., 2007. – С. 267 – 273

Андрущенко Т. Постмодернізм як різновид текстової або знакової реальності // Нова парадигма: філософія. Політологія. Соціологія. Вип. 73. – К., 2008. – С. 22 – 30.

Андрущенко Т. Духовні цінності студентської молоді: сутність, структура, пріоритети // Гілея: історія. Політологія. Філософія: зб. наук. праць. Вип. 11. – К., 2008. – С. 271 – 280.

 

 

Андрущенко Т.І. Естетичне як соціокультурний феномен (філософсько-історичний аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук із спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. –Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2008 р.

У дисертації на основі історико-філософського та культурологічного підходів створено сучасну концепцію естетичного як соціального феномена, духовно-аксіологічної та світоглядної детермінанти в нових екзистенційних умовах людства. Визначено, що “естетичне” є процесом, продуктом і результатом адекватного споглядально-чуттєвого, художньо-емоційного відображення тієї чи іншої предметності, реалізованої у дійсності у відповідності до її внутрішньої сутності в найбільш досконалій формі; здійснено філософську рефлексію ідеї естетичного, що передбачало розгляд його в онтологічному, гносеологічному, антропологічному та аксіологічному вимірах у контексті історико-культурного сходження людства та зміни філософських парадигм. Доведено, що “естетичне” у філософії і культурі (як в історичному розрізі, так і в сьогоденні) не співпадає, а лише локалізується в них приблизно так, як “ідеал” і “реальність”; це неспівпадіння має суб’єктивне і об’єктивне підґрунтя. Проаналізовано сучасний соціокультурний контекст розуміння естетичного, який складається під тиском глобалізації та інформаційної революції, модернізаційних процесів, що здійснюються в Україні. Здійснено концептуальну антиципацію ролі естетичного в сучасній цивілізації шляхом аналізу причин зміни у ставленні та розумінні естетичного і поширення ознак аномії як суспільного феномена.

Ключові слова: естетичне, естетичний ідеал, естетична свідомість, естетичне виховання, культура, мистецтво, цивілізація, соціокультурний контекст.

 

 

Андрущенко Т.И. Эстетическое как социокультурный феномен (философско-исторический анализ). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. –Львовский национальный университет имени Ивана Франка, Львів, 2008 р.

Диссертация является социально-историческим исследованием эстетического как социокультурного феномена. Проблема эстетического относится к вечным философским проблемам, а потому требует к себе чрезвычайного внимания на каждом новом повороте в развитии человеческой цивилизации. Не считая того, что этой проблемой занимались известные и уважаемые ученые, настоящее требует продолжения, “поворачивает” проблему новыми сторонами, которые нуждаются в осмыслении. Современная технико-технологическая (индустриальная и пост-индустриальная) цивилизация как бы “выдавливает” эстетическое из культуры; человек же, который утверждает себя как личность, старается противостоять этому всеми доступными ему средствами. Что это за средства, которые человек может противопоставить разрушительной стихии технократизма, как это происходило в истории, и какие уроки мы можем взять для настоящего? – вот приблизительный перечень вопросов, которые составляют проблему диссертационного исследования. 

Главная идея состоит в том, что “эстетическое” в философии и культуре не совпадает. Приблизительно так, как “идеал” и “реальность”. Это несовпадение обусловлено социальной практикой, которая имеет исторический характер. Разные эпохи создавали свой идеал эстетического и обуславливали свои “границы” его реализации в культуре. В реальной истории имеет место преемственная генеза, эволюция феномена эстетического. Однако она осуществляется не “равномерно”, а с соответствующими “разрывами”, то есть через изменение парадигм эстетического. Опять же, эти парадигмы обусловлены социальной практикой, которая служит той единой основой, от которой “отталкивается” и к которой “возвращается” эстетическое как в философии, так и в культуре. 

Диссертант осуществляет философскую рефлексию идеи эстетического (наблюдает историческую генезу эстетического), рассматривает особенности его реализации в полотне культуры. Через изменение философских подходов (античность, средние века, Возрождение, Реформация, Просвещение и т.п.) к анализу эстетического, автор старается выделить его развитие в истории (как особенную, неуничтожимую данность исторического прогресса), и, вместе с тем, обнаружить и проанализировать разногласия его реализации в повседневной практике. 

Каждая из эпох или соответствующих ей философских школ, поднимают как одну из важнейших проблему эстетического, обосновывают его философско-историческое осмысление, ищут определяющие характеристики соответственно особенностям своей эпохи. Но так и не достигают реализации стремления охватить этот феномен в его целостности, ведь соприкосновение эстетического с действительностью имеет ограниченные возможности. Наиболее близко к пониманию феномена эстетического подошел Г.Гегель. И все же его концепция не может быть признанной единственно верной именно потому, что он оторвался от практически-естественной сущности человека как субъекта собственной деятельности, творца культуры. В течение эпох, не считая всплесков высокого искусства, эстетическое как идеал не нашло своего полного воплощения в практике. Поиск идеальной формы социального, как разгадка таинства человека, продолжается. Особое внимание обращается на сегодняшний контекст понимания эстетического, его трансформацию под давлением глобализации и информационной революции. Автор анализирует причины снижения внимания к эстетическому, показывает угрозы его замещения прагматическим, массовым, вульгарно-демократическим, обосновывает пути и средства возрождения эстетического в противоречивой культуре модернизма и постмодернизма. 

Ключевые слова: эстетическое, эстетический идеал, эстетическое сознание, эстетическое воспитание, цивилизация, искусство, социокультурный контекст. 

 

 

Andrushchenko T.I. Aesthetical аs a Social and Cultural Phenomenon (Philosophical-Historical Analysis). – Manuscript.

Thesis for a doctoral degree in philosophy by speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. – Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, 2008.

The thesis is devoted to studying philosophical-historical and cultural approaches to the contemporary definition of aesthetical as a social phenomenon, a moral, axiological and worldview determinant in the perspective of humans’ new existential conditions. It is determined that “aesthetical” is a process, a product and a result of an appropriate contemplative-sensory and artistic-emotional representation of a certain object which is materialized according to its internal essence in a perfect form. A philosophical reflexion of an “aesthetical” has been implemented to consider the latter in ontological, gnoseological, and anthropological-axiological dimensions in the context of historical and cultural progress of humankind and changes of philosophical paradigms. It is proved that an “aesthetical” in philosophy and culture (both through history and nowadays) is localized in different ways, as “ideal” and “reality”. This inconsistence is caused by subjective and objective reasons. Contemporary social and cultural context of reading an aesthetical that is influenced by globalization, information revolution, and modernization processes in Ukraine has been analyzed. A conceptual anticipation of aesthetics’ role in up-to-date civilization has been undertaken by examining the reasons of changes in attitudes towards aesthetical and spreading out the anomy as social phenomenon.

Key words: aesthetical, aesthetical ideal, aesthetical consciousness, aesthetical education, culture, art, civilization, social and cultural context.