Естетика товарів та дизайн

Естетичний смак – постає як емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного. Має вибірковий, суб'єктивний характер. Стандартних смаків не існує, вони пов'язані з індивідуальним баченням і сприйняттям.,

Естетичний ідеал – це своєрідний зразок, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності. Відображає уявлення про красу, її критерії.

Залежно від типу естетичних оцінок, виникають основні форми естетики або основні естетичні категорії.

Особливості прекрасного як категорії естетики:

• прекрасне має конкретно – історичний характер;
• уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості, соціальної групи тобто від їх способу життя;
• ідеал прекрасного визначається особливостями національної культури;
• розуміння прекрасного зумовлюється рівнем індивідуальної, особистої культури, особливостями естетичного смаку, звичаїв та засобів естетичного виховання;
• прекрасне має специфічний вияв у різних сферах діяльності.

Аспекти діалектичного зв'язку потворного та прекрасного:

• потворне у негативній формі містить уявлення про позитивний естетичний ідеал і відбиває приховану вимогу або бажання відродження цього ідеалу;
• прекрасне і потворне можна розглядати як періоди розвитку одного і того ж явища, процесу;
• прекрасне та потворне співвідносні.

Низькість характеризує – природні та соціальні явища, які мають негативно-суспільну значущість і приховують в собі загрозу для людини, оскільки на даному етапі розвитку суспільства вони ще не освоєні і не підкорені людській волі.

До форм комічного, які протистоять високим естетичним ідеалам відносяться гумор, сатира, іронія, сарказ, гротеск.

 

 

1. У чому різниця між науками естетика та естетика товарів народного споживання?

2. Охарактеризуйте предмет естетики?

3. Що складає категорії естетики?

4. Що означає процес естетичного освоєння дійсності?

5. Що загального та в чому відмінність між поняттями «естетичне сприйняття та естетична оцінка»?

 

1. Що таке мистецтво.

2. Види та основні функції мистецтва.

3. Основні художні стилі світової культури.

4. Мода, її суть та функції.

 

Мисте́цтво – одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів.

Традиційно види мистецтва поділяються за способом втілення художнього образу та за формою чуттєвого сприймання.

За способом втілення художнього образу розрізняють:

• просторові мистецтва – архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія, декоративно-прикладне мистецтво та дизайн.
• часові мистецтва – радіо, музика, література
• просторово-часові – кіномистецтво, театр, танець, циркове мистецтво тощо.

За формою чуттєвого сприймання розрізняють

• слухові – музика, радіо
• зорові – архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія
• зорово-слухові – театр, кіно.

У кожній із цих трьох груп художньо-творча діяльність може користуватися:

• знаками зображувального типу, що передбачають подібність образів з чуттєво сприйманою реальністю (живопис, скульптура, графіка; література, акторське мистецтво) ;
• знаками незображувального типу, що не допускають впізнавання в образах реальних предметів, явищ, дій і звернених безпосередньо до асоціативних механізмів сприйняття (архітектурно-прикладні мистецтва, музика й танець) ;
• знаками змішаного типу, властивими синтетичним формам творчості (синтезу архітектури або декоративно-прикладного мистецтва з мистецтвами образотворчими; словесно-музичному – пісенному й актерсько-танцювальному – пантомімічному синтезу.

Також мистецтва можна класифікувати за використовуваними матеріалами:

• традиційні й сучасні матеріали (фарби, полотно, глина, дерево, метал, граніт, мармур, гіпс, хімічні матеріали, продукти серійної індустрії й т. д.) – архітектура, скульптура, живопис і т. д.
• сучасні способи зберігання інформації (сучасна електротехніка, цифрові обчислювальні машини) – медіамистецтво
• звук (чутні коливання повітря) – музика
• слово (одиниця мови) – література
• людину-посередника – (актор, клоун і т. п.).

Мистецтво виконує низку важливих функцій: пізнавальну, комунікативну, виховну, художньо-концептуальну, гедоністичну.

ПІЗНАВАЛЬНА ФУНКЦІЯ – Учить людину по новому дивитися на світ та сприймати його. Формує людську чутливість, бачення світу. Передає досвід, факти, системи поглядів, узагальнення.

КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ – Розглядається як засіб художнього спілкування, передачі соціальної інформації, досвіду від одного покоління до іншого. Мистецтво об'єднує людей.

ВИХОВНА ФУНКЦІЯ – Формує думки та почуття людей, впливає на особистість.

ХУДОЖНЬО-КОНЦЕПТУАЛЬНА ФУНКЦІЯ – Художник створює цілісну художню концепцію, намагається глобально мислити, вирішувати загальносвітові проблеми.

ГЕДОНІСТИЧНА ФУНКЦІЯ – Дає людям насолоду, виступає як сфера свободи, захоплення дивом навколишнього світу.

Стиль – усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості. Поняття стилю є центральним в історії літератури та мистецтва, однак поширюється і на інші види людської діяльності, перетворюючись в одну з найважливіших категорій культури в цілому, у динамічно мінливу суму її конкретних історичних проявів.

 

 

Єгипетське мистецтво відрізнялося:

• суворістю та упорядкованістю (обтічні, стереотипні, уніфіковані художні форми) ;

• особливостями художнього стилю (реалістичні елементи, тонке почуття форм та кольорів, умовність зображення, ідеалізація та звеличення фараона, жерців та їхнього оточення;

• провідний вид мистецтв – архітектура (будівництво культових споруд: величезні храми заповнювалися колонами, які прикрашалися геометричним орнаментом та зображенням богів та фараонів, піраміди) ;

• внутрішнє вбрання будинків багате та яскраве: розкішні колони, фрески, килими та занавіски;

• перші меблі для сидіння (табуретки, столи, ложа, стільці, скрині