Етностереотипи тактильного модусу сприйняття: динаміка становлення

 

Семашко Т. Ф.

 

Анотація. Лексикографічні праці є надійним джерелом інформації для проведення різнопланових наукових досліджень мовних фактів. З-посеред останніх – вивчення стереотипів сенсорного сприйняття, відомості про які можуть бути отримані лише за умови аналізу динаміки їх становлення.

Ключові слова: чуттєве сприйняття, тактильний модус перцепції, вербальна репрезентація, етнокультурні стереотипи.

Постановка наукової проблеми. Найпершим контактом людини з навколишньою дійсністю, через який концептуалізу- ється та інтерпретується отримана за допомоги органів чуття вся інформація, є сенсорне сприйняття. Зір, слух, нюх, смак, дотик дають нам можливість відчувати найтонші відтінки природного буття, створюючи в нашій свідомості відповідні уявлення, що відображають безпосереднє сприйняття, відновлене пам’яттю, або опосередковане через складні мисленнєві процеси. Уся перцептивна інформація визначається колективним і індивідуальним досвідом носіїв мови, а також традиціями та стереотипами – результату профілювання дійсності етнічною свідомістю, що склались у відповідному лінгвотоваристві та за допомогою вербальних засобів отримали відображення в мовній картині світу.

Вербальними засобами, які відтворюють навколишній світ (власне відображають, а не копіюють, адже «мова не віддзеркалює дійсність, а відображає її знаковим способом» [1, с. 11]), є сенсорна лексика п’яти модусів перцепції (зорового, слухового, смакового, нюхового, дотикового) – складної й багаторівневої системи, де тактильність бачиться неоднозначним модусом перцепції, який О. Лурія визначає як складну форму чуттєвості, що складається як із елементарних, так і складних компонентів [2, с. 129-130]. І хоча зачасту тактильність виступає додатком інших відчуттів, проте при безпосередньому контакті особливого значення для людини набуває саме інформація, яку вона отримує у результаті безпосереднього контакту, що дає змогу найрізноманітнішими способами вступати в контакт із предметами і краще відображати їхні властивості. Більш того, часто саме дотик замінює людині зір та слух, виступаючи одним із найважливіших джерел людських знань про простір і властивостей предметів у цьому просторі.

Підтвердженням статусності тактильної чуттєвості є дослідження сучасних мовознавців (див. праці С. Антонюк, Н. Вос- трякової, І. Галуцьких, О. Левченка, Х. Мелько, Ю. Письменної, О. Сторчак, К. Тулюлюк, О. Федотової та ін.), які визнають дотик одним із основних засобів отримання інформації про навколишнє середовище. Попри те тактильність вивчено значно менше, ніж інші модуси перцепції; поза увагою і питання етнокультурних стереотипів сенсорного сприйняття із тактильним компонентом, що робить актуальною тему пропонованого дослідження.

Мета. Тісний взаємозв’язок категоризації з системою сприйняття світу п’ятьма органами чуття, з одного боку, і з обробкою сенсомоторних і перцептивних даних за допомогою мови [3, с. 307], з іншого, робить актуальними дослідження специфіки мовної репрезентації сенсорних (перцептивних) ментальних комплексів, якими виступають перцептивні етнокультурні стереотипи – постійна, організуюча, цементуюча структура ментально-лінгвального комплексу, що уможливлює пізнання людиною світу через виявлення національномовної специфіки його категоризації. Сказане продукує мету пропонованого дослідження: актуалізувати необхідність розгляду етнокультурних стереотипів тактильного сприйняття; визначити структурні, функціональні та змістові їх особливості. Пропоноване дослідження виконане на лексикографічному матеріалі, що уможливить розв’язання питання щодо фіксації та способів тлумачення стереотипів із перцептивним компонентом; дасть змогу зробити висновки щодо способів розкриття значень ет- ностереотипів; дозволить з’ясувати питання щодо їх усталеності в українській лінгвокультурі.

Базою для добору фактичного матеріалу послугували: «Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. « (далі СлУМ) та «Словарь української мови» Б. Грінченка (далі СУМГ), що є надійними джерелами інформації для проведення різнопланових наукових досліджень, оскільки саме лексикографія намагається знайти найоптимальніші, найдоступніші способи вербальної репрезентації та впорядкування всіх доступних знань. А з огляду на структурно-семантичну організацію стереотипів сенсорного сприйняття відомості про них можуть бути отримані лише за умови вивчення динаміки становлення системи мовних фактів, відповідно, їх вивчення повинне вестися як у синхронному, так і в діахронічному аспектах одночасно, бо «будь-який повний синхронний опис мови не може обійтися без поняття архаїзму та інновації» [4, с. 401]. Звернення до словникових статей різних часових періодів дозволить унаяв- нити «анатомію» значень етнічних стереотипів; зрозуміти, як певні параметри етнічного значення стереотипу передбачають одні і заперечують інші параметри, тим самим збільшуючи психологічну реальність тих чи інших компонентів його тлумачення; простежити за динамікою стереотипів-образів, що зрештою уможливить опис української лінгвокультури.

Попри те зауважимо, що обсяг статті не дозволяє виконати комплексне дослідження етностереотипів із тактильним компонентом, тому ми обмежили коло наших пошуків емоційно-чуттєвою сферою – субмоделлю «духовний світ», де людина виступає основним об’єктом опису. У межах означеної площини виформовується розуміння морально-психологічного стану особистості, її ставлення до світу; а етнокультурні стереотипи, сформовані у зоні відповідної субмоделі, можна означити як феномени, що є психічним складом розуму, напрямком думок, способом думок чи характером роздумів, духовним світом, які вирізняють український етнос із-поміж інших етносів.

Виклад основного матеріалу дослідження. За матеріалами СлУМ морально-психологічні особливості українців презентують стереотипні образи, утворені в мові досліджуваної доби, базовим тактильним компонентом яких є прикметники горлчий (синонімічні тєпльїй, жаркий) та тврьдьій. Такі ад’єк- тиви мають велике асоціативне поле та передають широкий спектр етнічно глибоко закорінених значень.

Найбільш розгалужену систему стереотипних номінацій виформовує ад’єктив горлчий. Пояснення чого знаходимо в його широкій полісемічності, яка уможливлюється через мотивацію його внутрішнього змісту: гарячий – це не тільки той, «який має досить високу температуру» [СУМ, Т. 2, с. 37].