Етностереотипи тактильного модусу сприйняття: динаміка становлення

Внутрішньою формою переносного значення прикметника горлчий з його проекцією на людину продукована позитивна аксіологічність, яка уможливлює додаткове (периферійне) значення для кожного із зафіксованих стереотипів: горлчєє ср (д) – цє «хтось дуже добрий, чулий, здатний гаряче й глибоко перейматися чим-небудь»; любовь горлчал – «палке, щире почуття глибокої сердечної прихильності»; горлчоє пожаданє – «думка про сильну бажаність здійснення чого-небудь»; горлчал сила – «життєва енергія, життєдайність кого-небудь»; прия (з) нь горя- чал – «дружня прихильність», «симпатія»; горлчал прозба – «пристрасне звертання до кого-небудь із метою домогтися чогось», «прохання»; горячоє прагнїнїє – «сильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь», «хотіння»; оумьісєл горлчий – «швидкий», «кмітливий»; горячиє едности – «нерозривний зв’язок», «згуртованість», «цілісність», «неподільність»; горл- чихь млтвахь – «щирих»; горлчал милость «доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь»).

Аналіз матеріалу навіює думку, що уведення до структури стереотипу допоміжного тактильного прикметника тєпльїй, продукує не тільки увиразнення ознаки, але й уможливлює зауваження: атрибут гарячий за своєю суттю є параметричним, підтвердженням чого є синонімічні стосунки, у які він вступає. Так, синонімічний ряд теплий ^ гарячий (де теплий – «середній між гарячим і холодним» [СУМ, Т. 10, с. 77]; гарячий – «який має високу температуру; сильно нагрітий; палючий» [СУМ, Т. 2, с. 37]) демонструє вияв градуальної ознаки: тєплал віра – горлчал віра (Боудємо... мьі тєплYЮ горлчоую віру проповідати иньі (м) людє (м) [СлУМ, Т. 7, с. 45]). При тому слід зауважити, що така параметричність має, скоріше, якісний характер, а кількісний дещо нівелюється, відходячи на задній план.

Спостереження за стереотипом ж^ркїє слєзьі (де жаркий – «який дає багато тепла, пекучий, гарячий» [СУМ, Т. 2, с. 510] виступає синонімом до гарячий), уможливлює думку, що модус «сприйняття на дотик» корелює з модусом «сприйняття на смак», у результаті чого формується стереотипне значення, заґрунтоване на вихідній ознаці (Малжонка позостала... // Жаркїє слєзьі свои гойнє вьіливаєть, И ть'їмь са тьілко,... потішає^) [СлУМ, Т. 9, с. 127]), і далі з проекцією у ментальну сферу – «гіркі», «переповнені горем». Така кореляція, як на нас, аргументована внутрішньою мотивацією компонентів стереотипу, що є глибоко укоріненою (жаркий ^ пекучий; сльози ^ солоні ^ несмачні ^ гіркі). З огляду на сказане можемо стверджувати, що головне призначення ад’єктива горАчий (та його синонімів) у структурі етнокультурних стереотипів – не просто маркувати інформацію, а з опертям на кількісний та параметричний критерії давати їй якісно-кількісну оцінку, заґрунтовану на розумінні світу етнічною спільнотою.

Побожність українців, їх віра в царство Небесне і царство Пітьми продукувала виникнення стереотипів горАчеє пєкло, горАчеє місто (пор. глубокоє пєкло) з ментально-просторовим значенням «місце вічних мук» (Теди для пихи для того зве (р) жень з неба ажь до гарачого пекла по (д) землю [СлУМ, Т. 7, с. 45]; Дошєдьши до границь горАчого міста єфирьскаго неземного, водянистими юблаки чинить противлєнїє и шоумь страшный [СлУМ, Т. 9, с. 50]). При тому, очевидно, що між означеними зонами (дотикова – параметрична площини) немає чіткої межі, напроти, уведення до контексту словосполучення (конкретизатора-поширювача ознаки) глубокїй доль (Надо мною виси (т) сроґїй гнівь Бжїй,... подо мною глубокїй доль пєкла горАчого [СлУМ, Т. 7, с. 45]) тільки підтверджує думку, що відповідні кореляти відображають своєрідне конотаційне тло внутрішньої форми культурних знаків, у яких тактильна ознака співвідноситься з просторовою, регуляторами якої є со- ціонорми.

У межах чуттєвої сфери спостерігаємо етнокультурні стереотипи, заґрунтовані на псевдосенсорній ознаці, вербалізато- ром якої виступає прикметник тврьдый – носій мотивуючої ознаки «який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню; який затвердів» [СУМ, Т. 10, с. 76]). Вступаючи у синтагматичні відношення із абстрактними іменниками оупов^нїє, віра, вьі (з) наняє, душа, ср (д) цє, злоба, злюсть, відповідний ад’єктив на основі переносного значення продукує суміщення дотикової та ментальної сфер, що сприяє формуванню розгалуженого семантичного ряду етностереотипів, які чітко розмежовані за аксіологічним критерієм. До позитивно маркованих стереоти- пів-образів відносимо тврьдаА віра, тврьдоє оупов^нїє, твер- доє вьі (з) нанїє; негативно маркованих – тврьдаА дYша, тврьдаА злюсть, тврьдаА злоба, тврьдоє ср (д) цє.

Об’єднуючим смисловим центром означених конструктів є їх тотожне ядерне значення «непохитний» та відмінні периферійні значення. Для стереотипу тврьдоє оупов^нїє таким виступає «незмінна певність у чому-небудь», «надія», «сподівання» (Знайдєшь іікь правовірньїхь ю твєрдом оупованїи спснїа своєгю потішити [СлУМ, Т. 12, с. 83]) ; для стереотипу твердоє вьі (з) нанїє – «тверде, міцно усталене переконання про що-небудь», «погляд на щось», підсиленого ад’єктивом камєн- ньій у його переносному значенні «цілком непорушний» [СУМ, Т. 4, с. 85] (Хс свою єдинY анє пєтровY црковь дрYГYЮ юбє- ца (л), на твердо (м) и камєнно (м) вьі (з) наню збYДOвати [СлУМ, Т.