Етико-філософські засади подолання спесишизму в європейській культурі

Згідно етики благоговіння перед життям, зберігати життя, рухати його вперед, довести життя до вищого ступеня означає творити добро; знищувати життя, заважати життю, пригнічувати життя – це зло. А. Швейцер стверджував: “Там де я спричиняю шкоду будь-якому життю, я повинен ясно усвідомити наскільки це необхідно. Я не повинен робити нічого, крім неминучого, навіть самого незначного. Селянин, який скосив на лузі тисячу квіток для корму своїй корові, не повинен заради забави зривати квіти, які ростуть на узбіччі дороги, так як у цьому випадку він здійснив злочин проти життя, не виправдане ніякою необхідністю... ” [7, с. 223].

А. Швейцер наголошує, що етичне – це дещо більше, ніж просто неегоїстичне, етичне – це благоговіння моєї волі до життя перед іншою волею до життя. Якщо людина якимось чином приносить в жертву життя, або наносить йому шкоду, вона стає винною. Там, де закінчується гуманність, починається псевдоетика, яка досить часто панує в сучасному суспільстві. Люди діють автоматично і тому вони нерідко не мають довіри до справедливості, осяяної світлом людяності.

Підсумовуючи розгляд етики благоговіння перед життям А. Швейцера, слід зазначити, що принцип поваги до життя, проголошений ним, характеризується своєю універсальністю, оскільки стосується всіх форм життя: людей, тварин, комах та рослин. Етика благоговіння перед життям закликає до того, щоб людина не намагалась уникати відповідальності перед усім, що живе.

Ідея спільного світу в голістській етиці К. Маєр- Абіха. Представник екологічної етики, К. М. Маєр- Абіх, викладає принципи своєї практичної філософії у праці “Повстання на захист природи. Від довкілля до спільносвіту”. К. Маєр-Абіх будує свою доктрину на ґрунті філософії голізму.

Моральна філософія К. Маєр-Абіха закликає до відповідальності, збереження людства і природи, висуває ідею спільносвіту.

К. Маєр-Абіх розглядає вісім типів етичної відповідальності:

• Відповідальність за саму себе (егоцентризм) ;
• Відповідальність за своїх близьких (непотизм – мораль роду) ;
• Відповідальність за своїх співвітчизників (націоналізм) ;
• Відповідальність за сучасне людство, за всю спільноту людей (антропоцентризм сучасників) 
• Відповідальність за людство як таке, і за наступні покоління (антропоцентризм загалом) ;
• Відповідальність за вищих тварин (мамалізм) ;
• Відповідальність за всі живі істоти (біоцентризм) ;
• Відповідальність за світ як цілість (фізіоцентризм або голістська етика). [2, с. 65-97].

К. Маєр-Абіх у своїй праці часто повторює, що “не людина є мірою всіх речей, а все, що нас оточує, є мірою нашої людяності” [2, с. 96]. Однак, він визнає, що дотеперішня практична філософія, а також і політика, в цілому не вийшла за межі навіть третього кола відповідальності, тобто за межі націоналізму. К. Маєр- Абіх намагався виробити практичну філософію на засадах голістської етики. Адже на думку філософа, втрата єдності з природою призвела до загрози екологічної катастрофи. Можливість повернення до природи К. Маєр-Абіх пропонує віднайти через культуру і розум. К. Маєр-Абіх вбачає в нашій людській культурі продовження природного замислу: “Природа-мати живе скрізь: у тварині й квітці, у дереві й у камені. Коли вона живе як сливове дерево, його квіткове вбрання є її весільним вбранням. Коли вона живе в людстві, то її вбранням є культура, яку ми привносимо у світ. [... ] Культура є тим, завдяки чому природа продовжується нами, тим, що завдяки людям приходить у світ і що природний спільносвіт сам створити не в змозі” [2, с. 129].

К. Маєр-Абіх, стверджує, що універсальний закон природи не є лише емпіричними фрагментами природи, а речі, щодо яких діють закони природи, це природа як така, це вся природа, чи єдина природа, якій і має відповідати моральний закон. К. Маєр-Абіх окрім зміни раціональності пропонує також і зміну в наших відчуттях, “реабілітацію відчуттів”. Зміни мають відбутися як у нашій діяльності, так і в наших відчуттях, у нашому мисленні та сприйнятті.

К. Маєр-Абіх також підтримує концепцію переходу від соціальної держави до природної держави, яка повинна інтегрувати індустріальне суспільство до природи. Він постійно наголошує на тому, що розум необхідно врятувати від нерозумної раціональності. Необхідне друге Просвітництво, яке б інституціонально забезпечило справедливість у стосунках як між людьми, так і в цілому з природою. Якщо метою першого Просвітництва був суверенний громадянин, який має мужність керуватися власним розумом, то метою другого Просвітництва, на думку К. Маєр-Абіха, має стати суверенний споживач, адже за руйнацію спільного світу відповідальні не тільки виробники, але також і споживачі, які купуючи відповідні товари, самі стають відповідальними за наслідки своїх дій. Бо саме споживачі своїми грошима підтримують сучасне промислове господарство, саме завдяки споживачам воно процвітає у світі. “Незалежний споживач – не той, хто незалежно поводиться, приймаючи купівельні рішення, а