Етико-філософські засади подолання спесишизму в європейській культурі

Таким чином, можна стверджувати, що етика спільносвіту К. Маєр-Абіха перш за все звертає свою увагу на те, що увесь світ є однією домівкою, про який саме люди повинні турбуватися, адже природа саме в людині дійшла до рівня здатності усвідомлювати і нести відповідальність за свою діяльність.

Контрактуалізм Марка Роулендса. В історії філософії контрактуалістську теорію прийнято розглядати як таку, що не може брати під свій захист життя тварин. І хоча це дійсно випливає із форми контрактуалізму, яка представлена в філософії Гоббса, однак не можна дійти такого висновку, виходячи з форми контрактуалізму, що представлена в політичній філософії Джона Ролза.

Твердження, що контрактуалістська теорія (її форма, що представлена у філософії Дж. Ролза) є одним із найбільш сильних союзників захисників прав тварин, – висловив Марк Роулендс у своїй праці “Права тварин: моральна теорія і практика”.

Форма контрактуалізму, яку започаткував Томас Гоббс, згідно якої договір не може брати під свою опіку нераціональних істот, і яка в подальшому справить певний вплив на ту форму контрактуалізму, яка буде представлена в “Теорії справедливості” Джона Ролза, дійсно є послідовною, обґрунтовуючи необхідність укладення контракту лише між раціональними істотами. Друга версія контрактуалізму, автором якої є Дж. Ролз, істотно відрізняється від першої. Якщо перша версія контрактуалізму використовує ідею контракту для того, щоб обґрунтувати мораль і підстави необхідності дотримання правил поведінки, передбачених цим контрактом, то друга версія використовує ідею контракту як евристичний механізм, в межах якого ми можемо визначити і сформулювати принципи, які ми приймаємо [3, с. 196]. Ця форма контрактуалізму передбачає, що контракт може бути використаний, наприклад, для обґрунтування рівного морального статусу; ця версія контрактуалізму походить від Канта.

Марк Роулендс пропонує версію контрактуалізму, яка використовує договір не як засіб з’ ясування будь- якого Закону Моралі з позиції Канта, а з принципу, який покладений в основу сучасного морального мислення – принципу рівної поваги інтересів. Функція договору в цьому випадку полягатиме у сприянні з’ ясуванню змісту даного принципу. Належне розуміння цього принципу, згідно Роулендса, руйнує умови раціональності та рівних можливостей. Хоча творці договору повинні бути раціональними агентами, однак це ще не дає підстав для висновку, що одержувачі захисту повинні бути лише раціональними істотами з рівними можливостями.

Роулендс використовує версію контрактуалізму Канта, що сформульована в теорії Дж. Ролза, але на його думку, хоча в теорії Дж. Ролза і міститься ядро контрактуалізму Канта, однак воно оточене невдалими і непотрібними елементами версії контрактуалізму Гоббса. Таким чином, Роулендс ставить собі за мету “exorcise Rawls of his Hobbesian demons” [4, с. 128]. Суть контрактуалізму Ролза пов’язана із поняттям вихідного становища, з яким у свою чергу пов’язана ідея завіси невідання. Для контрактуалістської теорії Дж. Ролза важливо виявити на які принципи погодяться люди, які були б позбавлені знання певних фактів про себе. Люди тут перебувають у вихідному становищі, і не знають про факти, що приховані завісою невідання. Вони не знають свого соціально-економічного становища, а також вони не знають своїх природних талантів та здібностей, а також вони не знають свого власного уявлення про благо. Отже, ці люди перебувають у вихідному становищі, вони є раціональними, і основна мета для них полягає у тому, щоб сформулювати таку систему правил, щоб після зняття завіси невідання поставити себе у найбільш вигідні умови [3, с. 196].

Якщо певна властивість є незаслуженою, а саме, – якщо той, хто володіє певною властивістю нічого не зробив для того, щоб нею володіти, то він відповідно не має права на будь-які переваги, які можуть бути отримані з цього володіння. Адже наприклад, народження з певним соціальним становищем у суспільстві, що пов’язано з певною соціальною, расовою, економічною або гендерною групою – це незаслужене становище. Тому індивід не заслуговує ні певних переваг, ні покарання від володіння певною властивістю. Тобто економічні або соціальні нерівності є незаслуженими, і, відповідно, несправедливо через це когось ставити у гірше становище або позбавляти певних прав.

Запропонована версія контрактуалізму Роулендса, яка бере за основу поняття вихідного становища, що пов’язане із завісою незнання, не вимагає включення умови рівних можливостей агентів, як цього вимагає теорія Гоббса.

Що стосується умови раціональності, то згідно Роулендса, той факт, що раціональні агенти є відповідальними за розробку моральних принципів, не говорить на користь того твердження, що ці принципи стосуються лише самих раціональних агентів. Людина не приймає рішення щодо того, якими природними властивостями вона буде наділена, це рішення не її, а природне, отже, це морально довільна властивість, а тому у людини не має морального права на володіння нею, відповідно не має права на отримання переваг від неї. Тому ми виключаємо через завісу невідання такі властивості як раса, стать, інтелект, саме тому, що вони є морально довільними властивостями, які не залежать від нас. Тому раціональність є незаслуженою властивістю, відповідно, у вихідному становищі ми не можемо знати чи після зняття завіси невідання ми виявимось раціональними агентами чи ні. Отже, й моральні принципи ми маємо обирати відповідно до такого незнання.

Заслуга Марка Роулендса полягає у тому, що він намагається версію контрактуалізму, яка сформульована Джоном Ролзом, зробити більш послідовною. Роулендс пропонує Дж. Ролзу не зупинятись лише на тому, щоб піддати тесту на справедливість наше соціальне та економічне становище, адже сама теорія дозволяє нам піти далі, і з’ясувати чи є справедливим наше переконання, що сам факт народження людиною дає нам моральне право на експлуатацію інших видів тварин. Людина, перебуваючи у вихідному становищі, одним із моральних принципів світу, у якому їй довелось би жити, обрала б вегетаріанство, адже у вихідному становищі вона не знає чи стане вона людиною або твариною, яка буде страждати від практики промислового тваринництва чи буде використана як матеріал для медичних, військових чи наукових експериментів.

Принцип рівності всіх видів тварин П. Сінгера. У 1994 році вийшла книга австралійського філософа Пітера Сінгера “Звільнення тварин”. Вона стала значною подією в етико-філософському дискурсі ХХ ст. в контексті обґрунтування ставлення до тварин в європейському суспільстві. Книгу “Звільнення тварин” справедливо називають Біблією у справі захисту тварин. До цього ще не було написано такої фундаментальної праці, в якій би так детально і компетентно розглядалась проблема дискримінації за видовою ознакою. Перш ніж розглянути обґрунтування принципу рівності усіх тварин П. Сінгера, варто зазначити, що в його книзі також подається історія такого явища як спесишизм, наводяться наукові та моральні підстави відмови від вживання м’ яса та підтримки товарів, які проходять тестування на тваринах, в книзі також детально розглянуті масштаби (масштаби сучасного промислового господарства обчислюється мільярдами тварин щороку) та негативні наслідки промислового тваринництва, П. Сінгер доволі детально описує становище тварин у сучасному промисловому господарстві, а також описує жахливі експерименти, які проводяться в наукових, медичних та комерційних лабораторіях над мільйонами різних тварин щороку. Головним для П. Сінгера залишається подолання спесишистського світогляду, адже промислове тваринництво можливе лише тому, що більшість людей як споживачі підтримують цю практику.

П. Сінгер стверджує, що основний елемент – прийняття до уваги інтересу істоти, яким би цей інтерес не був – повинен, відповідно до принципу рівності, поширюватися на всі істоти – чорних і білих, жінок і чоловіків, людей і не-людей. “Незалежно від природи істоти (кількості ніг, ворсистості шкіри, кольору шкіри тощо) принцип рівності вимагає, щоб з його стражданням рахувалися в такій же мірі, як і зі стражданням іншої істоти. Крім того – уникнути страждань і болю – це вже інтереси, з якими необхідно рахуватися”, адже “біль – це щось, що ми відчуваємо, і ми можемо дійти висновку, що й інші його відчувають по різних зовнішніх проявах” [5, с. 23-25]. П. Сінгер на прикладі людського немовляти шестимісячного віку проводить аналогію – якщо воно не може говорити, це не означає, що воно не відчуває болю і не здатне страждати.

Стосовно вбивства тварин П. Сінгер наполягає на тому, що простий принцип однакового ставлення до болю і задоволення є достатньою підставою для протесту проти зловживань, що здійснюються людьми над тваринами [5, с. 25]. Порівнюючи вбивство людей, вірніше, заборону на вбивство людей з позиції “святості людського життя” з вбивством тварин, Сінгер приводить в приклад розумово відсталих людей: “Ми можемо з повною підставою заявити, що завдяки деяким особливостям деяких істот їхнє життя буде більш цінним, ніж життя деяких інших істот, але крім цього, існують деякі тварини, чиє життя буде більш цінним, ніж життя деяких людей” [5, с. 30]. Згідно спесишистського підходу, різниця між життями тварини і життям людини, що народилася із патологією мозку проводиться лише за критерієм приналежності до виду Homo sapiens [5, с. 30].

Отже, основою, на якій ґрунтується вимога поваги до життя тварин, для П. Сінгера став принцип рівності інтересів тварин і людини, адже як він підкреслює, – що людина так само переживає за своє життя, як кішка або олень, тому розумові здібності більше не повинні бути підставою для дискримінації [5, с. 20].

Підсумовуючи розгляд найбільш значущих етико- філософських здобутків щодо подолання спесишизму в європейській культурі, можна стверджувати, що в них досить ґрунтовно висвітлені основні підстави подолання практики спесишизму.

Однак, необхідно визнати, що існує неймовірна прірва між тим, що відбувається в сучасну епоху в етико-філософському дискурсі із тим, що здійснюється в суспільній практиці, адже інструментальне використання тварин набуло до цього часу небувалих масштабів, що пов’язано із двома факторами: перший – це легітимність в суспільстві інструментального підходу у ставленні до природи, а також продовження панування спесишизму, а другий – розвиток промислового тваринництва як великого бізнесу, що почало приносити величезні прибутки тим, хто цим займається. На жаль, вказані фактори відіграють гальмівну роль, ускладнюючи процес нового Просвітництва, яке спрямоване на подолання антропоцентризму і спесишизму.

 

1. Гоббс Томас. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Гоббс. [пер. з англ. Р. Димерець]. – К. : Дух і літера, 2000. – 600 с.
2. Маєр-Абіх К. М. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільноствіту. – К. : Лібра, 2004. – 196 с.
3. Ролз Джон. Теорія Справедливості / Ролз. [пер. з англ. О. Мокровольский]. – К. : Вид. Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 822 с.
4. Rowlands Mark. Animal Rights: Moral Theory and Practice / Rowlands. – New-York: Palgrave Macmillan, 2009. – 240 р.
5. Сингер П. Освобождение животных [Электронный ресурс]: http: //www. vita. org. ru/library/philosophy/singer_animal_liberation. ht m
6. Тейлор Ч. Джерела себе. – К. : Дух і літера, 2005. – 696 с.
7. Швейцер А. Культура и этика // А. Швейцер. Благоговение перед жизнью: сборник работ / сост. А. А. Гусейнов. – М. : Прогресс, 1992. – 576 с.
8. Шопенгауэр А. Две основные проблемы этики // А. Шопенгауер. Афоризмы и максимы: Сочинения. – М. : “ФОЛИО”, 1998. – 736 с.