Еволюційні зміни послуг поштового зв’язку

Для філателії минулого століття характерне те, що – коло філателістів було обмеженим, філателією переважно займались короновані особи та буржуа. Це породило багато негативних явищ, притаманних і нинішній філателії Заходу з її спекулятивними махінаціями, ажіотажем навколо штучно створюваних «раритетів» тощо. Все це не має нічого спільного з традиціями соціалістичної філателії, що стала одним із засобів комуністичного виховання трудящих, пропаганди ідей пролетарського інтернаціоналізму.

 

 

Пошта (від лат. posta) – установа для транспортування вістей (наприклад листів, листівок), дрібних товарів, частково людей. Найчастіше вона є державною установою.

Більшість поштових організацій перебувають у Всесвітньому поштовому союзі. Слово Пошта має латинські коріння. Спочатку воно позначало станцію для обміну коней або кур'єрів. Сьогодні під словом пошта мають на увазі й установу пошти (поштамт, відділення), і послання, і сукупність отриманої кореспонденції.

У Стародавній Греції через безліч міст-держав, які воювали між собою, поштової системи, як такої, не існувало. Були тільки піші кур'єри для передачі повідомлень. Вони називалися Hemerodrome. Найвідоміший з цих кур'єрів був Філіппід, який за переказами Плутарха 490 до н. е. передав звістку про перемогу у Битві при Марафоні в Афіни і помер від виснаження. Цей біг був першим Марафоном в історії. Філіпід передав тільки усне послання.

В Києві пошта бере початки з березня 1669 року, коли гетьман Лівобережної України Дем'ян Многогрішний підписав з московським урядом угоду – «Глухівські договірні статті». Одна з статей угоди передбачала «влаштовувати у малоросійських містах пошту за московським зразком». Через п'ять років почали приймати листи від населення, мали поштовий двір на Подолі, стайню на 40 коней. Але поштова справа просувалася повільно і наприкінці XVII ст. зовсім занепала [9, 105].

В 1725 році Катерина І видала Указ про заснування поштового двору на Подолі, підпорядкованого міському магістрату. У 1765 р. при організації Державної кінної пошти на Лівобережній Україні в Києві обирали поштмейстера і 2-х листонош. На початку 1769 р. Київську пошту було передано до ведення Московського поштамту. А 21 серпня (3 вересня за н. ст.) 1775 року поштдиректор Борис Пестель підписав лист до Київської Губернської Канцелярії, яким повідомлялося про указ Колегії у закордонних справах щодо заснування у Києві поштової контори. У 1782 р. контору перетворено на губернський поштамт, котрий згодом перевели до Печерської фортеці, де знаходилися Присутні місця, а потім знову повернуто на Поділ. Після поштової реформи 1830 року контора, в чиєму підпорядкуванні перебували повітові установи, мала 2 клас та штат з 23-х службовців. Перше міське поштове відділення відкрилося 1 червня 1840 року в Печерській частині міста. Як контора, так і поштамт неодноразово змінювали місце свого розташування. З 1850 року контора утвердилася на Хрещатику. Друге у Києві міське відділення відкрилося 2 грудня 1852 року при міській Думі на Подолі. З кінця 80-х років XIX ст. почали відкриватися відділення на Лук'янівці, Галицькому та Троїцькому ринках, у передмісті Деміївка. Газета «Паровоз» 11 квітня 1869 р. писала про зрослі потреби у поштових послугах і повідомлялося про місця розташування поштових скриньок у місті.

Сучасна пошта – це всесвітня мережа доставки поштової кореспонденції, як правило, через державні поштові компанії. Деякі країни (наприклад США, Росія) мають державну монополію тільки на частину послуг зв'язку (у США, наприклад, USPS має монополію на доставку стандартних листів і листів «першого класу»). У ряді країн всі поштові послуги монополізовані державною поштою (Великобританія, Німеччина). З розвитком інтернету деякими аналітиками прогнозувалася швидка стагнація ринку поштових послуг, проте, цього не відбулося. Більш того, ряд державних поштових компаній, такі, що у минулому були на дотаціях, навіть планується приватизувати [9, 94].

Традиційно для оплати поштових відправлень (листів, листівок, простих і замовлених бандеролей) використовуються поштові марки різного номіналу, які наклеюються безпосередньо на відправлення відповідно за тарифом на пересилку.

Іноді поштові марки замінюються відтисненням спеціальної франкувальної машини, де сума плати за пересилку друкується спеціальним чином на конверті, або на листі паперу, який наклеюється на упаковку. Щомісяця поштові службовці знімають свідчення лічильника такої машини і виставляють підприємству рахунок. Такий спосіб оплати використовують, перш за все, масові відправники кореспонденції (акціонерні товариства, банки, страхові компанії, рекламні агентства, тощо)

У деяких країнах (зокрема, в Німеччині, Великобританії, США і ряду інших) з'явився новий спосіб оплати відправки простої кореспонденції – через інтернет. Користувач оплачує послуги пошти на спеціальному порталі, після чого отримує спеціальний штрих-код, який може роздрукувати на домашньому принтері і наклеїти на конверт. У Великобританії такий спосіб оплати називається SmartStamp.

У США і країнах Європи поширені також так звані «передоплачені» листи і поштові картки. Як правило, їх використовують великі компанії для організації «зворотного зв'язку» із споживачами. Користувачеві передається листівка або конверт з надрукованими друкарським способом реквізитами компанії-одержувача. Поштова компанія виставляє одержувачеві рахунок у момент доставки такої кореспонденції.