Фінанси, їх суть та функції. Фінансова система країни

Загальнодержавним фiнансам притаманнi, крiм того, принципи демократичного централiзму i нацiональної полiтики, якi яскраво проявляються в побудовi державних фiнансових органiв, а також бюджетної системи.

Фінансова система базується на таких засадах:

самостійності;

єдності,

функціонального призначення;

розподілі фінансових ресурсів;

фінансових ресурсах.

Вона створена для розв'язання таких важливих завдань:

найефективніше використання фінансових ресурсів країни;

забезпечення оптимальних умов для створення й розподілу виробленого в країні ВВП;

сприяння залученню в країну інвестицій;

створення страхових фондів для непередбачуваних ситуацій.

Вся сукупність фінансових інститутів та організацій утворюють єдину фінансову систему країни. В різних країнах вона може бути різною, і відрізнятися метою та способом організації.. Для ефективної діяльності фінансової системи потрібно зробити велику кількість наукових досліджень, глибокого аналізу причин і наслідків створення та використання фондів фінансових ресурсів, впливу цих процесів на всі аспекти життя держави.

Поділ фінансової системи на окремі ланки – явище об'єктивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи є динамічною і не може розглядатися у статичному вигляді. Слід зазначити, що у процесі економічного розвитку вона може доповнюватися, або деякі її ланки можуть відмирати (ставати непотрібними в період бурхливого економічного розвитку суспільства).

Виокремлюють фінансову систему в широкому і вузькому розумінні. Фінансова система в широкому розумінні – це сукупність фінансових відносин у країні. У вузькому розумінні – це система фінансових закладів і організацій разом із структурними підрозділами державної податкової служби. Соціально-економічний зміст, функції і структура цих інститутів визначаються державною економічною політикою.

Фінансова система – це також і система форм і методів утворення, розподілу і використання фондів коштів держави, суб'єктів господарювання і домогосподарств.

Узагальнено, можна зобразити такі елементі фінансової системи.

 

 

Так, входячи із загального доктринального поняття про сутність фінансової системи, можна виділити такі найважливіши структурні елементи фінансової системи нашої держави.

Отже, фінансова система України має таку структуру:

- державні фінанси (до них входить державний бюджет, місцевий бюджет, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, державний інноваційний фонд, валютний фонд, фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, позабюджетні фонди), державне та особисте майнове страхування, фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форми власності, державний кредит) ;

- фінанси суб'єктів господарювання (до них входить фінанси комерційних підприємств, фінанси некомерційних організацій і установ, фінанси громадських організацій і доброчинних фондів, фінанси домогосподарств) ;

 

Всi сфери i ланки фiнансової системи iснують взаємопов'язано, але центральне мiсце серед них займають бюджети. Бюджети пов'язанi зi всiма iншими ланками i об'єднують фiнансову систему в єдине цiле.

Фінанси комерційних підприємств мають особливості організації обумовлені специфікою їх діяльності. Підприємства працюють на засадах комерційного розрахунку, який передбачає отримання прибутку (доходу), відшкодування за рахунок власних коштів всіх затрат по основній діяльності, а також по її розширенню і розвитку. Такі підприємства працюють, головним чином, в сфері матеріального виробництва. Але в сучасних умовах переходу до ринкової економіки і в сфері нематеріального виробництва деякі організації будують свою діяльність на засадах комерції (лікувальні, видавницькі, навчальні заклади тощо).

Комерційні підприємства є основними платниками податків в бюджет, таких як податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір, ресурсні платежі, а також внесків в державні цільові фонди. Таким чином, за рахунок частини створеної комерційними підприємствами вартості при її перерозподілі через бюджети ці кошти спрямовуються на утримання установ невиробничої сфери (бюджетних організацій).

До некомерційних установ належать такі, які надають послуги, виконують роботи безкоштовно або за символічну плату, яка не відшкодовує їх видатків. Це лікарні, поліклініки, школи, дитячі дошкільні установи, музеї, середні і вищі навчальні заклади та ін. Таким чином, принципова відмінність комерційних підприємств від некомерційних полягає у тому, що метою перших є одержання прибутку, а для других така ціль не є головною. Крім того, для некомерційних організацій у випадках перевищення доходів від усіх видів діяльності та з усіх джерел над видатками, одержані вільні кошти не можуть бути спрямовані на збільшення доходів тих юридичних або фізичних осіб, які заснували таку некомерційну організацію, а повинні використовуватись на розвиток діяльності, створення фінансових резервів тощо.

Більшість некомерційних організацій належить до державного сектора економіки. Головним джерелом фінансування видатків таких організацій є бюджетні кошти, тому вони і називаються бюджетними. Організація фінансових відносин в некомерційних організаціях має свої особливості обумовлені характером перерозподільчих процесів у суспільстві, їхнім державним регулюванням, гострою нестачею бюджетних коштів, необхідністю їхнього економного і цільового використання.

Особливе місце у фінансовій системі належить фінансам громадських організацій та доброчинних фондів. Вони являють собою добровільні об'єднання громадян за професіями, інтересами, захопленнями. На фінанси громадських організацій і доброчинних фондів впливають особливості їхнього функціонування, пов'язані з відсутністю комерційної діяльності (а отже і доходів, отриманих внаслідок такої діяльності), а також відсутністю державного фінансування. Головним джерелом доходів таких організацій є: вступні і членські внески, добровільні і спонсорські пожертвування. Хоча громадські організації і доброчинні