Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Фінансове моделювання

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
46
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Курсова робота
на тему:
«Фінансове моделювання»
 
ЗМІСТ
 
ВСТУП 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ 
1.1. Основні проблеми, які розв’язуються за допомогою фінансового моделювання 
1.2. Послідовність кроків створення фінансової моделі 
1.3. Етапи побудови моделі прогнозованої фінансової звітності підприємства 
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ ВКФ “ОКСАМИТ” 
2.1. Організаційна характеристика підприємства ТОВ ВКФ “Оксамит” 
2. 2. Економічний аналіз діяльності підприємства ТОВ ВКФ “Оксамит” 
2.3. Аналіз фінансової звітності підприємства ТОВ ВКФ “Оксамит” 
РОЗДІЛ 3. ПОБУДОВА МОДЕЛІ ПРОГНОЗОВАНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТОВ ВКФ “ОКСАМИТ” 
3.1. Побудова інтегральної оцінки фінансового стану підприємства 
3.2. Прогнозування фінансового стану підприємства ТОВ ВКФ “Оксамит” 
ВИСНОВКИ 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
ВСТУП
 
Актуальність дослідження. Необхідність оцінки та прогнозування фінансового стану викликана збитковістю та неплатоспроможністю значної кількості підприємств, незадовільною структурою їх капіталу. Реальне відображення фінансового стану підприємства ускладнюється недосконалими методичними підходами до його оцінки. Ці проблеми є актуальними для підприємств України незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності.
Фінансовий стан – це важлива характеристика підприємства, яка відображає результати господарської діяльності та визначає його фінансову спроможність. Результати аналізу фінансового стану дозволяють формувати відповідну фінансову політику та розробляти заходи, направлені на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання.
Прогнозування ж фінансового стану підприємства є інструментом усунення невизначеності, яка виникає внаслідок прийняття управлінських рішень щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів; дозволяє обґрунтувати доцільність фінансування та підвищити рівень ефективності управління активами підприємства; дає змогу виявити здатність підприємства до сталого функціонування у майбутньому періоді. Отже, вирішення питань, пов'язаних з удосконаленням існуючих та розробкою нових методичних підходів до аналізу і прогнозування фінансового стану підприємства, набуває особливого значення.
Теоретичні та практичні аспекти аналізу і прогнозування фінансового стану підприємства глибоко досліджені у працях вітчизняних вчених: М. Білик, І. Бланка, Є. Бойко, В. Забродського, М. Кизима, Г. Крамаренко, Л. Лахтіонової, Л. Лігоненко, В. Мец, Є. Мниха, О. Павловської, Н. Притуляк, В. Савчука, В. Сопко, О. Терещенка; та зарубіжних фахівців: Е. Альтмана, В. Артеменка, І. Балабанова, А. Белікова М. Белендера, Т. Берднікової, Л. Бернстайна, У. Бівера, Є. Бріхгема, В. Хорна, О. Волкова, Г. Давидової, Л. Донцової, О. Зайцевої, Г. Кадикова, А. Ковальової, В. Ковальова, А. Кудінової, Е. Маркоряна, Є. Негашева, А. Недосєкіна, Е. Нікбахта, Г. Савицької, Р. Сайфуліна, Р. Таффлера, Е. Хелферта, Д. Чессера, А. Шеремета та інших.
Проте багато положень праць вказаних дослідників носять суперечливий та дискусійних характер. Зокрема, дослідження прогнозних оцінок фінансового стану підприємств України зосереджено лише на прогнозуванні ймовірності банкрутства та бухгалтерського балансу підприємства. До цього часу не визначено об’єкт та напрями прогнозування фінансового стану, відсутні методичні підходи, які визначають послідовність прогнозування.
Актуальність, науково-теоретична та практична значимість вказаних проблем, необхідність їх вирішення зумовили вибір теми дослідження, визначили мету і основні завдання.
Метою дослідження є розвиток теоретичних положень та удосконалення методичних підходів до аналізу і прогнозування фінансового стану підприємства. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
  • розкрити основні проблеми, які розв’язуються за допомогою фінансового моделювання;
  • визначити послідовність кроків створення фінансової моделі;
  • з’ясувати етапи побудови моделі прогнозованої фінансової звітності підприємства;
  • на підставі діяльності підприємства ТОВ ВКФ ”Оксамит” надати його економічну характеристику;
  • проаналізувати фінансову звітність підприємства ТОВ ВКФ ”Оксамит”;
  • запропонувати побудову інтегральної оцінки фінансового стану підприємства;
  • розробити прогнозну модель фінансової звітності підприємства ТОВ ВКФ ”Оксамит”.
Об'єктом дослідження є фінансовий стан підприємства ТОВ ВКФ ”Оксамит”.
Предметом дослідження є прогнозована фінансова звітність підприємства ТОВ ВКФ ”Оксамит”.
Методи дослідження. У процесі дослідження використані як загальнонаукові методи пізнання (діалектика, аналіз, синтез, аналогія, наукова абстракція, порівняння), так і методологічні основи системного підходу та економіко-математичного моделювання. Зокрема, для вирішення поставлених задач в роботі застосовано методи: діалектичного пізнання – для визначення системного аспекту фінансового стану підприємства; аналізу та синтезу – для розкриття сутності та розробки методики прогнозування фінансового стану підприємства; аналізу і порівняння – при дослідженні методів економічного прогнозування та методичних підходів до оцінки фінансового стану; фінансового аналізу, групування, абстракції та порівняння – для визначення фінансових показників, які необхідні для побудови прогнозних моделей фінансового стану; регресійного аналізу – для удосконалення інтегрального показника та побудови економіко-математичних моделей прогнозування.
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ
 
1.1. Основні проблеми, які розв’язуються за допомогою фінансового моделювання
 
В економічній літературі немає однозначного визначення поняття «фінансовий стан підприємства». У процесі дослідження було виявлено, що більшість авторів звужують це поняття, досліджуючи окремі його елементи: фінансову стійкість, ліквідність, платоспроможність. Нами доведено, що такий підхід приводить до викривлення змісту поняття «фінансовий стан». Запропоновано розглядати фінансовий стан підприємства як систему, що включає взаємопов’язані між собою елементи (рис. 1. 1) [4, с. 70].
 
Рис. 1.1. Фінансовий стан як система взаємопов’язаних елементів
 
Фінансовому стану підприємства притаманні внутрішні протиріччя, пов’язані з найбільш ефективним розміщенням власних і позикових фінансових ресурсів для отримання максимального прибутку. Так, для забезпечення певного рівня фінансової незалежності підприємству необхідно мати достатній обсяг власного капіталу, за рахунок якого фінансуються необоротні та частина оборотних активів, що призводить до скорочення платоспроможності та зменшення рівня ліквідності. Збільшити рівень ліквідності можна шляхом вкладення фінансових ресурсів у абсолютно ліквідні активи, що негативно впливає на ефективність використання капіталу. В свою чергу, збільшити рівень прибутковості підприємства дозволяє здійснення капітальних інвестицій за рахунок позикового капіталу, але залучення останнього негативно позначається на рівні фінансової незалежності. Таким чином, за існування низки протиріч та протилежностей, що мають місце, відбувається перехід підприємства з одного типу фінансового стану до іншого.
Фінансовий стан безпосередньо залежить від рівня доходу і прибутку підприємства, структури капіталу та активів. Ці фактори визначають рівень фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності та ефективності використання капіталу. Зовнішні ж фактори прямо не впливають на фінансовий стан підприємства, але від них залежить внутрішнє середовище його функціонування [9, с. 42].
Між групами фінансових показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, існує взаємозв’язок і взаємозалежність. Показники фінансової стійкості характеризують структуру капіталу та залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування та мають зв’язок з оборотністю кредиторської заборгованості, а на розмір власного капіталу впливає обсяг прибутку, отриманого у звітному періоді. Показники платоспроможності, що відображають здатність підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання, пов’язані з оборотністю оборотних коштів та кредиторської заборгованості. Така залежність вказаних груп фінансових показників та їх різне співвідношення виключає однозначну характеристику фінансового стану підприємства.
Фінансове моделювання і прогнозування дає можливість ефективного аналізу складних і невизначених ситуацій, пов'язаних з прийняттям стратегічних рішень, є інструментом фінансистів, який дозволяє розглядати велику кількість варіантів за сценарієм «що буде, якщо?» і прожити їх без втрати вкладених засобів. Прогнозування дозволяє одержати сценарій розвитку на основі аналізу поточної ситуації (ми знаємо, як зараз зростає прибуток, і маємо можливість визначити, як вона буде збільшуватися через півроку, якщо нічого не зміниться). Моделювання дозволяє вносити зміни і визначати можливі наслідки: «що буде, якщо я зроблю так», або «що буде, якщо відбудеться така-то подія» [12, с. 59].
Фінансове моделювання особливо актуальне тепер, коли скорочується доступність і зростає вартість зовнішнього фінансування, збільшуються ризики втрати ліквідності і стійкості бізнесу, і найважливішою умовою для його розвитку стає зростання операційної ефективності.
Фінансова модель проектів компанії забезпечує єдине рішення таких задач:
  • дозволяє імітувати грошові потоки планованої діяльності і оцінити майбутній фінансовий стан компанії;
  • показує, звідки братимуться і на що витрачатимуться фінансові ресурси компанії;
  • виступає основою для аналізу ризиків і побудовою системи ризик-менеджменту компанії;
  • забезпечує безперервну аналітичну роботу, дозволяючи оперативно корегувати і вести перерахунок можливих варіантів проекту, сценаріїв розвитку бізнесу;
  • істотно економить час, дозволяючи уникнути розгляду неприйнятних варіантів і швидко ухвалити рішення про припинення неперспективних інвестиційних проектів.
Особливо ефективним представляється фінансове моделювання для вирішення трудомістких задач, що припускають наявність великого практичного досвіду і якісної методичної основи, а саме:
  • оцінка інвестиційних проектів, формування і перегляд інвестиційної програми;
  • оцінка і управління ризиками;
  • прогнозування грошових потоків і динаміки фінансового стану компанії;
  • проведення фінансових розрахунків бізнес-плану;
  • визначення оптимальних варіантів фінансування, його об'ємів і структури;
  • постановка регулярного бізнес-планування і процесу ухвалення інвестиційних рішень;
  • моделювання і оцінка різних сценаріїв подальшого розвитку бізнесу, зокрема злиття і поглинання [10, с. 80].
Отже, під прогнозуванням фінансового стану підприємства слід розуміти розробку системи науково обґрунтованих імовірнісних припущень про базові і альтернативні структурні зміни в активах та пасивах підприємства, обумовлених використанням капіталу.
 
1.2. Послідовність кроків створення фінансової моделі
 
У сучасній вітчизняній і зарубіжній науковій літературі існує велика кількість методичних підходів до аналізу та оцінки фінансового стану підприємства [18, с. 64].
Обираючи ті чи інші підходи щодо прогнозування показників фінансового стану, слід врахувати наступні особливості середовища прогнозування [20, с. 91].
1. Відмінною рисою функціонування вітчизняної економіки, як на макрорівні, так і на рівні окремих підприємств, є її нестабільність. На відміну від західних фірм, які зазвичай функціонують в межах вже встановленої законодавчої бази, вітчизняні підприємства змушені пристосовуватись під умови, що постійно змінюються. Це впливає як на вихідну інформації для прогнозування, так і на кінцеве управлінське рішення. Крім того, зазначена особливість істотно звужує, а в деяких випадках і унеможливлює застосування розроблених моделей для вітчизняної практики.
2. Для прийняття рішення зазвичай необхідно опрацювати значні обсяги вихідної інформації, а сам процес прийняття рішень знаходиться в жорстких часових межах.
3. Показники фінансового стану є похідними від показників фінансово-господарської діяльності, тому прогнозування фактично повинно здійснюватись стосовно первинної інформації.
4. Більшість показників фінансового стану знаходиться у щільному взаємозв’язку, тому прогнозування одних з них автоматично впливає на очікувані значення інших. При цьому виникає питання вибору первинних і залежних показників фінансового стану.
5. Вихідні дані для прогнозування являють собою ряди динаміки. Разом з тим не завжди можна отримати достатню кількість даних для побудови прогнозної моделі. З одного боку, характерною рисою багатьох вітчизняних підприємств є порівняно невеликий термін їх функціонування, а, отже, і невеликий обсяг накопичених даних. З іншого, вплив непередбачуваних зовнішніх та внутрішніх чинників може призводити до як до тривалих змін значень ряду (ступінчастої зміни), так і до короткотермінових імпульсних відхилень. І в тому, і в іншому випадках вибірка стає непридатною для використання в повному обсязі. В результаті наведених причин звужується горизонт побудованого прогнозу, погіршується його якість, а також істотно обмежується сфера можливих для застосування методів прогнозування.
6. Наявність малої кількості вимірювань породжує ще одну проблему. При використанні багаточинникових регресійних залежностей з’являється проблема відбору чинників – їх кількість не може перевищувати кількість вихідних даних. Це може призвести до того, що істотні чинники не потраплять до моделі, що негативно вплине на їх адекватність, і, як наслідок, точність прогнозу.
Відбір методів прогнозування показників фінансового стану в кожному конкретному випадку повинен враховувати наведені особливості. За набором досліджуваних показників фінансового стану в прогнозуванні можна виявити наступні підходи [20, с. 85].
Перший з них полягає в тому, що прогнозується один або декілька окремих показників, що представляють найбільший інтерес і значущість для дослідника. Фактично для цього виконується прогнозування найбільш важливих показників фінансово-господарської діяльності, наприклад, виручка від продажів, прибуток, собівартість продукції тощо. За ними далі розраховуються очікувані значення досліджуваних коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан.
В основі іншого підходу покладені методи, за якими будуються прогнозні форми звітності цілком в типовій або укрупненій номенклатурі статей. На підставі аналізу даних минулих періодів прогнозується кожна стаття (укрупнена стаття) балансу і звіту і фінансових результатах. Перевага методів цієї групи полягає в тому, що отримана звітність дозволяє всебічно проаналізувати фінансовий стан підприємства.
Дослідник отримує максимум інформації, яку він може використовувати для різних цілей, наприклад, для визначення допустимих темпів нарощування виробничої потужності, для розрахунку необхідного обсягу додаткових фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, розрахунку фінансових коефіцієнтів тощо.
При прогнозуванні звітності можна оцінювати очікувані значення кожної статті окремо, виходячи з її індивідуальної динаміки. Однак більш адекватними є методи, що враховують існуючий взаємозв'язок між окремими статтями як в межах однієї форми звітності, так і її різних форм. Дійсно, різні рядки звітності повинні досліджуватись в динаміці узгоджено, оскільки вони характеризують одну і ту ж економічну систему.
Прогнозування можна здійснювати як якісними, так і кількісними методами. Зазвичай перевага надається другій категорії методів, оскільки вони дозволяють отримати кількісні значення прогнозованих показників.
Всі методи прогнозування умовно можна розбити на декілька груп. При цьому різними дослідниками визначається різна кількість груп в залежності від цілей прогнозування та способів отримання прогнозу. Розглянемо найбільш загальні групи методів, що використовуються у переважній більшості класифікацій [20, с. 87].
До першої групи методів відносять суб’єктивні методи прогнозування, які ще називають прагматичними чи експертними методами. Вони передбачають багатоступінчате опитування експертів за спеціальними схемами і подальшу обробку отриманих результатів за допомогою інструментарію економічної статистики. Використання математичних і статистичних прийомів для цих методів зведено до мінімуму, натомість пріоритет надається методиці евристики (сукупності прийомів оцінки явищ за допомогою навідних питань). Це найбільш прості і достатньо популярні методи, історія яких налічує не одне тисячоліття. Застосування цих методів у практиці прогнозування показників фінансового стану вимагає використання досвіду і знань торгових, фінансових, виробничих керівників підприємства. В ролі експертів до процесу прогнозування залучаються, як правило, керівники структурних підрозділів і провідні фахівці. Доцільним є також залучення до процесу опитування зовнішніх експертів, наприклад нинішніх і потенційних клієнтів, дистриб’юторів тощо. Як правило, це забезпечує ухвалення рішення найбільш простим і швидким чином. До основних методологічних прийомів, що використовуються за суб’єктивного методу прогнозування, належать такі: індивідуальні опитування; мозкова атака (brainstorming) ; метод Дельфі; метод розробки сценаріїв.
Експертні методи прогнозування використовують здебільшого при стратегічному довгостроковому плануванні показників діяльності підприємства, оцінці його ринкового потенціалу, інноваційній діяльності тощо. Вони ефективні і в т ому випадку. Коли досліджувані показники не підлягають безпосередньому кількісному вимірюванню, або таке вимірювання трудомістке. Недоліком цієї групи методів є зниження або повна відсутність персональної відповідальності за зроблений прогноз.
Експертні оцінки застосовуються не тільки для прогнозування значень показників, але і в аналітичній роботі, наприклад, для розробки вагових коефіцієнтів або граничних значень контрольованих показників [17, с. 54].
До другої групи належать детерміновані методи. Вони припускають наявність функціональних або жорстко детермінованих зв'язків, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає цілком певне невипадкове значення результативної ознаки. Найбільш популярними методами цієї групи є методи середнього ковзного та експоненціального згладжування. Метод середнього ковзного передбачає, що наступний на часовому проміжку показник за величиною дорівнює середньому його значенню, розрахованому за певний період. Метод експоненціального згладжування представляє прогноз показника на майбутнє у вигляді суми фактичного показника і прогнозу на певний період, зважених за допомогою спеціальних коефіцієнтів.
Наступним методом, який доцільно використовувати для прогнозування показників фінансового стану, є метод пропорційних залежностей показників. У його основі лежить дві основні характеристики будь-якої економічної системи – взаємозв'язок і інерційність.
Однією з особливостей діяльності підприємства є природним чином узгоджена взаємодія його окремих елементів (як якісних, так і кількісних). Це означає, що багато показників, навіть не будучи пов'язаними між собою формалізованими алгоритмами, змінюються в динаміці узгоджено. Друга характеристика – інерційність – також достатньо очевидна. Сутність її полягає в тому, що в стабільно працюючому підприємстві зі сталими технологічними процесами і комерційними зв'язками не може бути різких «сплесків» відносно ключових кількісних характеристик [12, с. 118].
Метод пропорційних залежностей показників базується на тому, що можна визначити певний показник, який є найбільш важливим з позиції характеристики діяльності підприємства. Інші показники можуть бути «прив'язані» до базового за допомогою простих пропорційних залежностей. Отже, його прогнозні значення можуть бути використаний в ролі основи для визначення прогнозних значень інших показників. В ролі базового показника найчастіше використовується або виручка від реалізації, або собівартість реалізованої продукції. Коефіцієнти таких залежностей можуть встановлюватися або експериментальним шляхом, або за допомогою експертних методів.
Ще один підхід в рамках детермінованих методів оснований на аналізі балансу підприємства. Він може бути описаний різними балансовими рівняннями, що відображають взаємозв'язок між статтями активної і пасивної частин балансу. Найпростішим з них є основне балансове рівняння, яке має вигляд
А=К+З, (1. 1)
де А – активи, К – власний капітал, З – зобов'язання підприємства
Ліва частина рівняння відображає матеріальні і фінансові ресурси підприємства, права частина – джерела їх утворення. Прогнозована зміна ресурсного потенціалу повинна супроводжуватися як неминучою відповідною зміною джерел засобів, так і можливими змінами в їх співвідношенні. На практиці прогнозування здійснюється шляхом використання складніших балансових рівнянь і поєднання даного методу з іншими методами прогнозування.
Проведення аналізу безпосередньо за даними бухгалтерської звітності – справа доволі трудомістка, оскільки дуже велика кількість розрахункових показників ускладнює виділення головних тенденцій у фінансовому стані підприємства. Ще менш ефективним є прогнозування форм бухгалтерської звітності в їх типовій номенклатурі статей. У зв'язку з цим виникає необхідність перед проведенням аналізу ущільнити початкові форми звітності шляхом агрегації однорідних по складу балансових статей для отримання порівняльного аналітичного балансу (балансу-нетто), а також аналітичного звіту про прибутки і збитки [6, с. 47].
Третя група прогнозування показників фінансового стану заснована на використанні стохастичних методів [7, с. 80]. Вони припускають імовірнісний характер як прогнозу, так і самого зв'язку між досліджуваними показниками. Вірогідність отримання точного прогнозу зростає із збільшенням кількості емпіричних даних. Ці методи займають провідне місце з позиції формалізованого прогнозування і істотно варіюють за складністю використовуваних алгоритмів. Результати прогнозування, отримані стохастичними методами, уразливі до впливу випадкових коливань вихідних даних. Це може іноді приводити до серйозних похибок у отриманих прогнозних значеннях.
Стохастичні методи, в свою чергу, можна поділити на три типові підгрупи. Вибір для прогнозування методу з тієї або іншої підгрупи залежить від великої кількості чинників: наявних початкових даних, їх кількості, наявності або відсутності чіткої тенденції в їх зміні, сезонності, щільності взаємозв’язку між відібраними показниками тощо.
Дослідження та узагальнення поглядів вчених щодо сутності економічного прогнозування дало можливість виокремити декілька підходів до визначення прогнозу і прогнозування: ймовірнісний, який розглядає прогнозування як пошук імовірного стану об’єкта прогнозування у майбутньому; системний, що базується на вивченні окремих елементів об’єкта прогнозування, які в сукупності являють собою цілісну систему; пізнавальний, що підкреслює роль людського фактора у прогнозуванні; управлінський, який розглядає прогнозування на рівні суб’єктів господарювання.
Прогнозування фінансового стану підприємства доцільно здійснювати шляхом економіко-математичного моделювання. Воно дозволяє відображати перспективний фінансовий стан в залежності від великої кількості факторів. При цьому адекватність отриманого прогнозу залежить від процедури та логіки побудови прогнозної моделі [15, с. 49].
Для створення фінансової моделі необхідне послідовне виконання таких кроків, як:
  • збір і аналіз початкових даних для фінансової моделі (виробничі і фінансові показники) ;
  • виділення ключових чинників (драйверів моделі) ;
  • зовнішні чинники, що впливають на результати компанії (ринкові тенденції, курси валюти, інфляція і т. д.) ;
  • створення і порівняння моделей альтернативних сценаріїв або варіантів інвестиційних проектів;
  • розрахунок інвестиційних і фінансових показників, зокрема, встановлених фінансових ковенантів по кредиту;
аналіз стрес-стійкості бізнесу до зміни зовнішнього середовища (наприклад, розрахунки з постачальниками).
Модель в обов'язковому порядку включає:
  • динамічні зв'язки ключових показників, початкових даних і результатів проекту;
  • результати розрахунків – основні форми фінансової звітності (як правило, прогнозний баланс, звіт про прибутки і збитки і звіт про рух грошових коштів) ;
  • розраховані на їх основі прогнозні фінансові показники (включаючи EBITDA, покриття відсотків і т. д.) і інтегральні показники ефективності.
Початкові дані для фінансової моделі компанії можна класифікувати по наступних областях:
  • макроекономічні показники (інфляція, ціни на сировину і готовий товар/послугу, процентні ставки, курси валют) ;
  • очікувана динаміка продажів для даного ринку;
  • операційні доходи і витрати;
  • використовування кредиту і обслуговування довга;
  • оподаткування і дивіденди.
1.3. Етапи побудови моделі прогнозованої фінансової звітності підприємства
 
Алгоритм прогнозування фінансового стану підприємства наведений на рис. 1. 2.
На першому етапі відбувається збір і перевірка достовірності і актуальності інформації, на основі якої проводиться моделювання. При цьому необхідно враховувати, що звітність (бажано, консолідована міжнародна звітність за 3 роки), що використовується, повинна відповідати критерію послідовності (безперервний ряд звітних даних) та зіставлення (незмінність методики розрахунку показників). Також робиться вибір валюти представлення даних, що стало особливо актуальним у зв'язку з девальвацією гривні, яка відбувається зараз на наших очах [23, с. 78].
Кінцева і, можливо, найістотніша стадія фінансового моделювання – це перевірка початкових допущень і припущень, використаних під час прогнозування. Ця перевірка називається аналізом чутливості. На цій стадії, по суті, перевіряється вірність висновків шляхом варіювання припущень.
 
Рис. 1.2. Алгоритм прогнозування фінансового стану підприємства
 
На першому етапі відбувається збір і перевірка достовірності і актуальності інформації, на основі якої проводиться моделювання. При цьому необхідно враховувати, що звітність (бажано, консолідована міжнародна звітність за 3 роки), що використовується, повинна відповідати критерію послідовності (безперервний ряд звітних даних) та зіставлення (незмінність методики розрахунку показників). Також робиться вибір валюти представлення даних, що стало особливо актуальним у зв'язку з девальвацією гривні, яка відбувається зараз на наших очах[25, с. 83]
Якщо задача моделі – визначитися з вибором стратегії, з вибором шляхів зростання вартості бізнесу, то не варто все ускладнювати, а навіть навпаки: спрощення моделі до певного набору ключових показників може спростити ухвалення стратегічного рішення.
Складність і горизонт планування моделі слід визначати метою побудови прогнозів і можуть бути виправдані підвищенням достовірності прогнозованих даних. Якщо модель будується, наприклад, для визначення економічного ефекту злиття двох компаній, то складність і кількість даних і допущень буде більше, ніж в моделі, яка направлена на порівняльну оцінку темпів зростання виручки однієї невеликої фірми. Складність моделі, залежить також і від вибору методу прогнозування. Сучасні комп'ютери і математичні моделі дають велику свободу вибору, але при цьому варто пам'ятати принцип «леза Оккама» – не плодите зайвої суті. Деякі компанії за фінансового прогнозування будують тільки модель руху грошових коштів (cash-flow), яка відповідає на найважливіше питання про ліквідність, тоді як більшість банків вважає за краще бачити всі три основні форми звітності (баланс, звіт про прибутки і збитки і рух грошових коштів) для більш повної картини [18, с. 142].
Ще одним з робочих моментів є вибір терміну прогнозування або, як тепер прийнято говорити, горизонту планування. В умовах стабільного ринку звичайно робляться допущення на строк до 5-7 років, проте в умовах сильної волатильності і невизначеності багатьох зовнішніх параметрів горизонту планування можуть бути прийняті як 3 або навіть всього 1 рік.
В деяких випадках аналітик може взяти прогнози однієї компанії, які зроблені декількома банками/агентствами (наприклад, з відкритих інформаційних джерел) і зробити консенсус-прогноз як середнє арифметичне знайдених варіантів. Достовірність такого консенсус-прогнозу залежить від якості наявних даних.
 
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ ВКФ “ОКСАМИТ”
 
2.1. Організаційна характеристика підприємства ТОВ ВКФ “Оксамит”
 
ТОВ ВКФ “Оксамит” було створено у 19. 12. 1991 p., але з тих пір пройшло 10 років до того моменту коли підприємство почало займатися своєю нинішньою діяльністю, тобто виготовленням ковбас та обробкою риби різних сортів.
Історія цеху, де нині створюються ковбаси та риба вищого ґатунку, починається ще з 1963 року, він був організований як цех по переробці м’яса і виготовлення ковбас. Належав цей цех Олександрійській споживчій кооперації.
Після розпаду СРСР цех існував, але вже не робив на повну потужність, у 1997-1998 підприємство стало банкротом, і тільки у 2001 році молоде підприємство ТОВ ВКФ “Оксамит” викупило територію нинішнього цеху. У 2001 році цех мав вигляд напівзруйнованого приміщення з застарілим обладнанням, яке вже давно не відповідало нинішнім стандартам. Підприємство своїми силами підіймало цех на новий рівень, а це було дуже і дуже важко. Був відремонтований цех для виробництва м’ясних виробів, і створений ще один цех по переробці та пакування риби. Було закуплене нове обладнання Чеського та Угорського виробництва, яке відповідає усім стандартам. Змонтовано і запущено в експлуатацію чотири нові холодильні камери для зберігання сировини і готової продукції, які відповідають сучасним санітарно-нормативним вимогам. Розпочали реконструкцію, тож найближчим часом має бути добудовано і повністю реконструйовано ковбасний цех.
Ринком збуту, переважно, є Олександрія і Олександрійський район, а останнім часом Світловодський і Петрівський райони та м. Київ. Мають вони 3 фірмові магазини на території самого підприємства та декілька по місту, а також дають свою продукцію на реалізацію приватним підприємцям. Знаком довіри до підприємства можна вважати те, що продукцією фірми забезпечують усі навчальні заклади ти дитячі садочки міста. Це свідчить про якість виробленого товару.
Для виготовлення високоякісної продукції ТОВ ВКФ “Оксамит” використовує лише високоякісну сировину. М'ясо закуповують у приватних господарствах в основному Олександрійського району, тим самим заохочуючи сільгоспвиробників. З метою забезпечення стабільно високого рівня якості продукції, вся сировина, яка поступає на підприємство та готова продукція, що відправляється на реалізацію, підлягає постійному контролю. На виробничо-комерційній фірмі працює офіційний ветеринарний лікар, який веде повний вхідний і вихідний контроль.
Та незважаючи на перипетії сучасної економіки, вивчаючи попит ринку й інтереси споживачів, метою ТОВ ВКФ «Оксамит» насамперед є: подальше вдосконалення виробництва, розширення асортименту, постійний контроль за якістю продукції, що випускається та її реалізація за оптимальними цінами. Зрозуміло, що все це неможливо без кваліфіковано підготовлених кадрів. Над грамотним веденням технологічного процесу постійно працює як керівництво, так і ведучі спеціалісти та всі працівники підприємства.
Предметом діяльності є переробка м’яса, переробка риби, та виготовлення м’ясних та рибних виробів різних видів.
 
2.2. Економічний аналіз діяльності підприємства ТОВ ВКФ “Оксамит”
 
Сьогодні основними напрямами діяльності підприємства є: випуск ковбасних виробів і риби. Готова продукція на 2011 рік оцінювалася у розмірі 14, 9 тис. грн.
Основним ринком збуту продукції є Олександрія та інші міста Кіровоградської обл. Також продукцію ТОВ ВКФ Оксамит можливо побачити на прилавках Полтави, Кременчука, Харкова та інших великих міст.
Сучасне технічне оснащення, накопичений багаторічний досвід, високий рівень кваліфікації фахівців дозволяють нам займати одне з передових місць в Кіровоградській області за своїм профілем.
В теперішній час потужності підприємства дозволяють випускати продукції дохід від якої складали: у 2010 році 174, 5 тис. грн., у 2011 році 251, 8 тис. грн., а у 2012 році 204 тис. грн. Це зумовлено високою кваліфікацією працівників підприємства, достатнім рівнем устаткування та нарощенням виробничих потужностей. Завдяки цим чинникам підприємство має змогу конкурувати з такими компаніями як ВКіК, Ятрань та Фарро.
У порівнянні з 2011 роком у 2012 році сума зносу збільшилася на 5, 4%, що пояснюється тим, що підприємство користується застарілим обладнанням, а також збільшився обсяг виробництва, хоча порівняно с попереднім аналізом за 2010 – 2011р. сума зносу була нижче на 5, 2%.
У порівнянні з 2010 роком у 2011 році збільшилася готова продукція на 4, 9%, а обсяг товарів збільшилося на 13, 8 тис. грн. У структурі оборотних активів велику частину займає дебіторська заборгованість, її збільшення свідчить про те, що підприємство надає свою продукцію у кредит, що призводить до іммобілізації оборотних коштів підприємства з виробничого циклу, а саме це призводить до фінансових ускладнень, підприємство відчуває нестачу коштів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом.
У 2012 році підприємство отримало прибуток на 4, 03% менше ніж у 2011 році. У 2011 році – 28 тис. грн., а у 2012 році – 24 тис. грн.
Доля оборотних активів підприємства в порівняні з 2008 роком зросла на 12, 6% у 2011 році, але порівняні з 2011 роком у 2012 році доля оборотних активів зменшилася на 12, 9%; доля витрат майбутніх періодів зменшилася; доля довгострокових зобов’язань підприємства зменшилася і в 2011 році склала 0, а також зменшилася доля поточних зобов’язань і в 2011 році склала 34, 2%.
Порівняно з 2010 роком у 2011 підприємство збільшило довгострокові кредити банків на 30 відсотків і склали 636, 8 тис. грн., а у 2012 вони зменшились на 20, 4 відсотка і склали 507 тис. грн. Зменшення свідчить про те, що частина коштів була вкладена на закупівлю додаткового обладнання.
Довгостроковий кредит у такій кількості може призвести до негативних показників платоспроможності та ліквідності, адже ці показники прямо пропорційно залежать від кількості зобов’язань.
 
2.3. Аналіз фінансової звітності підприємства ТОВ ВКФ “Оксамит”
 
Використовуючи статті фінансової звітності – Балансу (ф. №1) – додаток А та Звіту про фінансові результати (ф. №2), наведеного у додатку Б, проведено аналіз господарської діяльності підприємства. Ціль цього аналізу – оцінка динаміки розвитку підприємства, його фінансового стану.
Мета горизонтального та вертикального аналізу фінансової звітності в тому, щоб наглядно представити зміни, які здійснилися в основних статтях балансу, звіті про прибуток та звіті про рух грошових коштів, а також допомогти менеджерам підприємства в прийняті рішень по відношенню того, яким чином продовжувати свою діяльність.
Горизонтальний аналіз полягає в співвідношенні фінансових даних підприємства за два попередніх періоди (роки) в відноснім та абсолютнім виді з тім, щоб зробити лаконічні висновки.
Вертикальний аналіз дозволяє зробити висновки про структуру балансу та звіті про прибуток, а також проаналізувати динаміку цієї структури.
У таблиці 2. 1 представлено горизонтальний аналіз статей балансу по ТОВ ВКФ ”Оксамит” за 2010-2011 роки.
 
Таблиця 2.1
Горизонтальний аналіз балансу по ТОВ ВКФ ”Оксамит” за 2010-2011 роки
 
 
У порівнянні з 2010 роком у 2011 році збільшилася готова продукція на 4, 9%, а обсяг товарів збільшилося на 13, 8 тис. грн. У структурі оборотних активів велику частину займає дебіторська заборгованість, її збільшення свідчить про те, що підприємство надає свою продукцію у кредит, що призводить до іммобілізації оборотних коштів підприємства з виробничого циклу, а саме це призводить до фінансових ускладнень, підприємство відчуває нестачу коштів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом.
У порівнянні з 2010 роком у 2011 році сума зносу збільшилася на 10, 6%, що пояснюється тим, що підприємство користується застарілим обладнанням, а також збільшився обсяг виробництва.
Потрібно зазначити, що на ТОВ ВКФ ”Оксамит” сума дебіторської заборгованості зростає, а це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість.
У таблиці 2. 2 представлено горизонтальний аналіз статей балансу по ТОВ ВКФ ”Оксамит” за 2011-2012 роки.
 
Таблиця 2.2
Горизонтальний аналіз балансу по ТОВ ВКФ ”Оксамит” за 2011-2012 роки
 
 
У порівнянні з 2011 роком у 2012 році зменшилася готова продукція на 6%, а обсяг товарів зменшився на 13, 8 тис. грн. У структурі оборотних активів велику частину займає дебіторська заборгованість, її збільшення свідчить про те, що підприємство надає свою продукцію у кредит, що призводить до іммобілізації оборотних коштів підприємства з виробничого циклу, а саме це призводить до фінансових ускладнень, підприємство відчуває нестачу коштів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом.
У порівнянні з 2011 роком у 2012 році сума зносу збільшилася на 5, 4%, що пояснюється тим, що підприємство користується застарілим обладнанням, а також збільшився обсяг виробництва.
Наступним етапом аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ ”Оксамит” буде горизонтальний аналіз показників з форми №2 “Звіт про фінансові результати”.
 
Таблиця 2.3
Аналіз показників фінансово – господарської діяльності на ТОВ ВКФ ”Оксамит” за 2010-2012 р.
 
За результатами аналізу можна зробити наступний висновок: у порівнянні з 2010 роком у 2011 році спостерігається збільшення собівартості реалізованої продукції, але в 2012 році спостерігається значне зменшення, що негативно вплинуло на суму чистого прибутку, а значить рентабельність виробничої діяльності також зменшилася.
У 2012 році підприємство отримало прибуток на 4, 03% менше ніж у 2011 році. У 2011 році – 28 тис. грн., а у 2012 році – 24 тис. грн.
 
Таблиця 2.4
Вертикальний аналіз балансу по ТОВ ВКФ ”Оксамит” за 2010-2012 р.
 
 За результатами вертикального аналізу можна зробити наступний висновок: доля оборотних активів підприємства в порівняні з 2010 роком зросла на 12, 6% у 2011 році, але порівняні з 2011 роком у 2012 році доля оборотних активів зменшилася на 12, 9%; доля витрат майбутніх періодів зменшилася; доля довгострокових зобов’язань підприємства зменшилася і в 2012 році склала 0, а також зменшилася доля поточних зобов’язань і в 2012 році склала 34, 2%.
 
РОЗДІЛ 3. ПОБУДОВА МОДЕЛІ ПРОГНОЗОВАНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТОВ ВКФ “ОКСАМИТ”
 
3.1. Моделювання прогнозу фінансових показників
 
З бухгалтерського обліку відомо, що сума активів підприємства повинна дорівнювати сумі його капіталу і зобов’язань. Якщо капітал представити як зобов’язання підприємства перед власником капіталу, то балансове рівняння матиме такий вигляд:
АКТИВИ = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.
Фінансова система підприємства безперервно взаємодіє із зовнішнім середовищем: постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими й іншими установами. Формою прояву таких контактів є господарські операції, кожну з яких можна звести до математичного рівняння, що вказує на рівновеликий взаємозв’язок між фінансовою системою підприємства і середовищем.
В табл. 3.1.1. показані господарські операції, які відображають взаємозв’язок фінансової системи із середовищем у балансовій моделі.
 
Таблиця 3.1.1
БАЛАНСОВА МОДЕЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ
ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ІЗ СЕРЕДОВИЩЕМ
 
Перша операція ілюструє інвестування коштів (у вигляді основних засобів і грошових коштів) у сумі 10 000 грн. у бізнес. Тим самим капітал створює активи підприємства. Активи збалансовані зобов’язаннями підприємства (перед акціонерами, засновниками) у сумі 10 000 грн.
Для цієї операції балансове рівняння має вигляд:
АКТИВИ (10 000 грн.) = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ (10 000 грн.).
Друга операція характеризує залучення у господарську діяльність банківського кредиту, що представлено таким балансовим рівнянням:
АКТИВИ (2000 грн.) = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ (2000 грн.).
До першої операції підприємство не мало активів і зобов’язань. Внаслідок інвестування коштів з’явилися активи на суму 10 000 грн. і зобов’язання на ту саму суму, що зафіксовано додатним числом.
Друга господарська операція відображає залучення до прогнозної фінансової системи банківського кредиту і виникнення зобов’язання на суму 2000 грн. З розглянутих вище операцій випливає перше правило: коли зовнішнє середовище – постачальники, банківські та інші фінансові установи – активізує взаємодію з фінансовою системою підприємства, то результатом такої взаємодії є надходження основного і оборотного капіталу до фінансової системи, тобто відбувається збільшення активів та зобов’язань на ту саму величину, яка фіксується в балансовій моделі додатним числом. Балансова рівність між активами та зобов’язаннями зберігається.
Третя операція, яка характеризує платежі у вигляді грошових коштів кредиторам, і четверта (грошові виплати працівникам у формі заробітної плати) відображають відплив активів із фінансової системи й зменшення зобов’язань, що показано в балансовій моделі від’ємним числом.
Ці операції свідчать про те, що активність виходить з фінансової системи підприємства, яка взаємодіючи із зовнішнім середовищем, відвертає активи й зобов’язання на суми – 4000 і – 2000 грн. Якщо перед третьою і четвертою операціями сума активів і зобов’язань становила 12 000 грн., то після їх здійснення вона знизилася до 6000 грн. З проведеного аналізу змісту операцій випливає друге правило: коли фінансова система підприємства сама ініціює взаємодію зі своїм зовнішнім середовищем – постачальниками, кредиторами та іншими контрагентами бізнесу, то внаслідок такої взаємодії відбувається відплив активів і зменшення зобов’язань на ту саму величину. Балансова рівність фінансової системи зберігається.
Операція 6 відображає зміни всередині підсистеми активів. Вона збільшує заборгованість дебіторів на 1000 грн. і зменшує суму грошових коштів підприємства на цю ж величину. Загальна сума активів підприємства залишається незмінною. Звідси випливає третє правило взаємодії фінансової системи із середовищем: операції, що відбуваються всередині підсистеми активів підприємства, спричиняють полярні рівновеликі зміни в об’єктах активів підприємства, які контактують між собою. Балансове рівняння при цьому не змінюється.
Операція 7 реєструє зміни всередині підсистеми зобов’язань, вона збільшує заборгованість підприємства за одним видом зобов’язань і зменшує за іншим на одну й ту саму суму. З цього випливає четверте правило: операції, які відбуваються всередині підсистеми зобов’язань підприємства, викликають рівновеликі полярні зміни в пов’язаних між собою об’єктах зобов’язань підприємства.
Розглянуті вище правила взаємодії фінансової системи підприємства із середовищем застосовують для моделювання всієї сукупності прогнозованих операцій господарської діяльності і ґрунтуються на балансовому рівнянні. Інтегрована схема інформаційних зв’язків системи підприємства із зовнішнім середовищем представлена на рис. 3.2.2
 
Рис. 3.2.2. Інтегрована схема інформаційних зв’язків фінансової системи підприємства із зовнішнім середовищем
 
3.2. Прогнозування фінансового стану умовного підприємства ТОВ ВКФ “Оксамит”
 
Відповідно до стратегії ТОВ ВКФ «Оксамит» у прогнозі на наступний рік передбачаються наступні операції:
  • введення в дію нової виробничої лінії в ковбасний цех на суму 100 тис. грн. за рахунок кредитних коштів банку;
  • сплату процентів за користування банківською позикою в сумі 20 тис. грн. на рік;
  • додаткова закупівля сировини для виробництва ковбас на суму 90 тис. грн. на рік за рахунок власних коштів;
  • збільшення реалізації продукції до 500 тис. грн. на рік;
  • збільшення прямих витрат на оплату праці до 144 тис. грн. на рік та непрямих витрат до 66 тис. грн. ;
  • збільшення витрат на просування продукції до 15 тис. грн. на рік;
  • збільшення суми амортизації основних засобів до 48 тис. грн. ;
  • сплату податків на суму 80 тис. грн.
Розрахунок прогнозної балансової моделі операцій на наступний рік відображений в табл. 3.2
 
Таблиця 3.2
Прогнозна балансова модель операцій на наступний рік
 
Прогнозна балансова модель (табл. 3. 2) відображає початковий баланс, на основі якого фінансова служба підприємства прогнозує доходи, витрати і прибутки. Початковий баланс у сумі 1400тис. грн. розкриває зміст і структуру активів, а також зміст і структуру зобов’язань.
У прогнозованій моделі витрати на оплату праці є витратами виробництва і тому відображаються в графі «Незавершене виробництво» додатною величиною з компенсуванням за графою «Грошові кошти» від’ємною величиною.
Операція 4.4 показує загальновиробничі витрати, які є складовою частиною постійних витрат підприємства і зумовлені управлінням процесом виробництва продукції. Ці витрати включаються в затрати виробництва і балансуються кредиторською заборгованістю.
Прогнозована річна сума амортизації становить 48 тис. грн. Вона фіксується додатним числом у графі «Незавершене виробництво» і балансується від’ємним числом графи «Амортизація» (р. 4. 5).
Операція 5.1 показує прогнозовану суму чистого дохо ду (виручки) від реалізації продукції (без податку на додану вартість).
Сума 500 тис. грн., що характеризує обсяг реалізації, фіксується як дебіторська заборгованість з балансуванням за графою «Прибутки та збитки».
Витрати на просування товарів на ринок у сумі 15 тис. грн. є витратами обігу і включають витрати на збут, оплату праці працівників, зайнятих у сфері обігу. Для їхнього відокремлення від виробничих витрат, вони відносяться прямо на зменшення прибутку підприємства, що відображається від’ємною величиною у графі «Прибутки та збитки» (р. 5. 2) і додатною – у графі «Кредитори».
Операція 6 показує прогнозовану величину придбання основних засобів (100 тис. грн.) за рахунок кредитів, що зафіксовано в активі (графа «Довгострокові активи») і в зобов’язаннях (графа «Кредитори»).
Р. 7 відображає перевірочний баланс, що формується як сума р. 1-6 за всіма графами прогнозної балансової моделі на наступний рік.
Прогнозним балансом передбачений залишок незавершеного виробництва на суму 366 тис. грн. Шляхом вирахування із загальної суми незавершеного виробництва, зафіксованої у р. 7, величини залишку незавершеного виробництва на кінець прогнозованого періоду одержуємо величину прогнозованої виробничої собівартості готової продукції (345 тис. грн.). На цю суму оприбутковується готова продукція (р. 8. 1 графи «Готова продукція») шляхом зменшення на цю величину витрат на виробництво.
Залишок готової продукції на кінець прогнозованого періоду становить 39 тис. грн. Обсяг реалізованої продукції за прогнозованою виробничою собівартістю розраховується за графою «Готова продукція» алгебраїчним підсумовуванням р. 7, 8. 1 і 10 (14 000 + 345 000 -39 000 = 320 000 грн.). Ця величина відображається у графі «Готова продукція» та графі «Прибутки і збитки».
Надходження грошових коштів від покупців на суму 480 тис. грн. зменшує на цю суму дебіторську заборгованість.
Прогнозовані грошові виплати реєструються в графі «Грошові кошти» активів (-420 тис. грн.) і в графі «Кредитори» зобов’язань.
Прогнозована балансова модель передбачає виплату податків у сумі 90 тис. грн. (р. 9. 1 графи «Податки до сплати»). На цю ж суму зменшується прогнозований прибуток (графа «Прибутки і збитки»).
Прибуток, який залишився (55 тис. грн.) являє собою нерозподілений прибуток підприємства і фіксується в графі «Нерозподілений прибуток».
Р. 12 «Прогнозний баланс» відображає активи і зобов’язання підприємства на майбутній період. Ці суми знаходяться підсумовуванням даних відповідних граф.
Досліджувана балансова модель на майбутній рік включає:
  • початковий баланс (р. 1) ;
  • прогнозовані операції на майбутній рік (р. 2-9. 2) ;
  • прогнозний баланс на кінець визначеного періоду часу (р. 12) ;
  • показники прибутків та збитків (графа «Прибутки і збитки», р. 5. 1 -9. 2) ;
  • прогноз грошового потоку (графа «Грошові кошти», р. 1-10).
Прогнозована балансова модель проста за формою, але містить всю аналітичну інформацію, необхідну для складання форм фінансової звітності, прогнозного аналізу структури активів та зобов’язань. Так, наприклад, у початковому і прогнозному балансах активи і зобов’язання розташовуються від більш до менш довгострокових, спочатку наводяться позаоборотні активи, а потім оборотні засоби; запаси, що відносяться до поточних активів, передують більш ліквідним активам – дебіторській заборгованості і грошовим коштам. Аналогічно, капітал та довгострокові зобов’язання розташовуються перед поточними зобов’язаннями. Оскільки у графі «Прибутки і збитки» наведено прибутки і витрати прогнозованого періоду, вона дається в розділі зобов’язань останньою. Прогнозований період часу не тільки передбачає розмір прибутку, а й порядок його використання.
Наведена прогнозна балансова модель розроблена на наступний рік. Зі зміною умов бізнесу корегуються вихідні прогнозовані дані і відповідно до цього змінюється прогнозний баланс та звіт про фінансові результати. Прогнозні балансові моделі можна розробляти і на коротші періоди часу – квартал, місяць.
 
ВИСНОВКИ
 
В даний час в економічній літературі немає однозначного визначення поняття «фінансовий стан підприємства». Дослідивши існуючі точки зору, їх переваги та недоліки, запропоновано розглядати фінансовий стан, як складну систему, що включає взаємопов’язані елементи (ефективність використання капіталу, ліквідність та платоспроможність, фінансова стійкість), які залежать від внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування підприємства.
Дослідження сутності економічного прогнозування дозволило виокремити та визначити поняття «прогнозування фінансового стану підприємства». Це поняття розуміється як розробка системи науково-обґрунтованих імовірнісних припущень про базові й альтернативні структурні зміни в активах та пасивах підприємства, обумовлених використанням капіталу.
Вибір фінансової моделі – це вибір шляху розвитку економічного об’єкта, встановлення певної системи економічних інтересів, які лежать в основі забезпечення впливу на темпи і пропорції цього розвитку. Вибір моделі фінансових відносин залежить від багатьох чинників. Це і рівень розвитку суспільства, і характер та масштаби діяльності держави, її втручання в економіку, і тип здійснюваної нею соціальної політики, і характер міжнародної діяльності та воєнної доктрини, це й історичні традиції народу, рівень розвитку культури тощо.
Послідовність проведення прогнозування передбачає: дослідження структурних змін у активах і капіталі підприємства, аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, оцінку ефективності використання капіталу.
Важливе значення в процесі прогнозування фінансового стану мають його методи. Розробка прогнозу фінансового стану підприємства може здійснюватися з використанням великої кількості методів прогнозування. У роботі опрацьовані основні методи, які можна використовувати при прогнозуванні фінансового стану підприємства.
Встановлено етапи прогнозування:
  • підготовчий – де визначається мета прогнозування, здійснюється збір і перевірка вхідної інформації;
  • аналітичний – що включає аналіз фінансового стану;
  • прогностичний – де здійснюється вибір або розробка моделі прогнозування.
Вчені та практики значну увагу приділяють удосконаленню інтегрального показника оцінки фінансового стану підприємства, оскільки він є ефективним інструментом узагальнення різнопланових результатів аналізу. Більшість підходів до інтегральної оцінки ґрунтуються на методах дискримінантного аналізу і мають високий рівень узагальнення та низький ступінь деталізації результатів аналізу.
Аналізуючи механізм фінансового управління ТОВ ВКФ ”Оксамит”, дійшли висновку, що даний механізм складається з декількох блоків, одночасна дія яких покликана отримати достатній для забезпечення умов фінансової стабільності підприємства прибуток, який одержаний в результаті дотримання інтересів ТОВ ВКФ ”Оксамит”. Механізм фінансового управління є багатофункціональною системою, яка покликана виявляти та попереджувати загрози зовнішнього та внутрішнього характеру, знаходити найкращі джерела та напрямки для фінансування діяльності, що забезпечує кожен елемент механізму у відповідності з проблемами, що виникають.
Для сталого й ефективного розвитку ТОВ ВКФ ”Оксамит” потрібно покращувати систему управління та контролю на підприємстві. За допомогою контролю керівництво оцінює ефективність фінансових заходів, що дає змогу встановлювати оперативні управлінські рішення, спрямовані на вирішення поставлених завдань. Покращення системи контролю дасть змогу підвищити ефективність та захищеність фінансів підприємства в цілому.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
  1. Аналіз господарської діяльності: навч. -метод. компл. – Тернопіль: ТНЕУ, 2012. – 101 с.
  2. Бойчик І. М. Економіка підприємства: опор. консп. лекцій / І. М. Бойчик. – Тернопіль: ТНЕУ, 2011. – 120 с.
  3. Бочкарев А. «Директор-мультипликатор. Новая технология – бизнес- моделирование», журнал «Эксперт». – № 39, 19. 10. 2007.
  4. Будник Л. Теоретико-методологічні основи розвитку стратегічного аналізу / Л. Будник, І. Голяш // Галицький економічний вісник. − 2007. − №1 (12). − С. 139-144.
  5. Верба В. А. Управління розвитком компанії: навч. посібник/ В. А. Верба, О. М. Гребешкова. – К. : КНЕУ, 2011. – 482с.
  6. Войтоловский Н. В. Комплексный экономический анализ предприятия / Н. В. Войтоловский, А. П. Калинина, И. И. Мазурова. – СПб. : Питер, 2009. – 576 с.
  7. Економічне управління підприємством: навч. посібник. / Н. М. Євдокимова, Л. П. Батенко, В. А. Верба та ін. ; за заг. ред. Н. М. Євдокимової. – К. : КНЕУ, 2011. – 327с.
  8. Кальченко А. Г. Логістика. Збірник ситуаційних та практичних завдань: навч. посібник/ А. Г. Кальченко, В. В. Кривещенко. – К. : КНЕУ, 2011. – 221с.
  9. Кравчук Н. Я. Фінансова безпека: навч. -метод. посібн. / Н. Я. Кравчук, О. Я. Колісник, О. Ю. Мелих. – Тернопіль: Вектор, 2010. – 277 с.
  10. Кукоба В. П. Організаційне проектування підприємства: навч. посібник / В. П. Кукоба. – К. : КНЕУ, 2009. – 420с.
  11. Менеджмент: прийнятя управлінських рішень. Практикум: навч. посібник/ О. В. Щербина, А. В. Вакуленко, М. Ю. Кужель, В. В. Сироватко. – К. : КНЕУ, 2011. – 189с.
  12. Піскунова О. В. Моделювання управлінських рішень щодо розвитку малого підприємництва: монографія/ О. В. Піскунова. – К. : КНЕУ, 2010. – 334с.
  13. Поддєрьогін А. М. Фінансова стійкість підприємств у економіці України: монографія/ А. М. Поддєрьогін, Л. Ю. Наумова. – К. : КНЕУ, 2011. – 184с.
  14. Риженко І. Є. Економіка підприємства: консп. лекцій. – Тернопіль: ТНЕУ, 2012. – 212 с.
  15. Судакова О. І. Формування системи управління економічною безпекою підприємництва / О. І. Судакова // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 231: В 9 т. – Том VIII. – Дніпропетровськ: ДНУ. − 2007. – С. 1652-1661.
  16. Управління витратами: практикум/ М. Г. Грещак, В. М. Гордієнко, О. С. Коцюба, Ю. М. Лозовик; за заг. ред. М. Г. Грещака. – К. : КНЕУ, 2011. – 190с.
  17. Фінанси: навч. -метод. компл. – Тернопіль: ТНЕУ, 2012. – 212 с.
  18. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: навч. -метод. компл. – Тернопіль: ТНЕУ, 2012. – 320 с.
  19. Фінансова санація та банкрутство підприємств [Електронний ресурс]: навч. -метод. компл. – Тернопіль: ТНЕУ, 2012. – 95 с.
  20. Фінансове моделювання: опорний консп. лекц. – Тернопіль: ТНЕУ, 2012. – 82 с.
  21. Фінансовий аналіз: опорний консп. лекц. – Тернопіль: ТНЕУ, 2012. – 69с.
  22. Фінансовий інжиніринг: консп. лекц. / уклад. О. М. Сохацька, С. І. Вінницький. – Тернопіль: ТНЕУ, 2011. – 114 с.
  23. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. / О. В. Кнейслер. – Тернопіль: Вектор, 2008. – 322 с.
  24. Фінансовий менеджмент у малому бізнесі: задачі, тести, тренінги: навч. посібник/ Л. Д. Буряк, А. М. Павліковський, Н. Л. Кремпова та ін. ; кер. авт. кол. і наук. ред. Л. Д. Буряк. – К. : КНЕУ, 2011. – 281с.

 

 
Фото Капча