Фінансове моделювання

6. Наявність малої кількості вимірювань породжує ще одну проблему. При використанні багаточинникових регресійних залежностей з’являється проблема відбору чинників – їх кількість не може перевищувати кількість вихідних даних. Це може призвести до того, що істотні чинники не потраплять до моделі, що негативно вплине на їх адекватність, і, як наслідок, точність прогнозу.

Відбір методів прогнозування показників фінансового стану в кожному конкретному випадку повинен враховувати наведені особливості. За набором досліджуваних показників фінансового стану в прогнозуванні можна виявити наступні підходи [20, с. 85].

Перший з них полягає в тому, що прогнозується один або декілька окремих показників, що представляють найбільший інтерес і значущість для дослідника. Фактично для цього виконується прогнозування найбільш важливих показників фінансово-господарської діяльності, наприклад, виручка від продажів, прибуток, собівартість продукції тощо. За ними далі розраховуються очікувані значення досліджуваних коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан.

В основі іншого підходу покладені методи, за якими будуються прогнозні форми звітності цілком в типовій або укрупненій номенклатурі статей. На підставі аналізу даних минулих періодів прогнозується кожна стаття (укрупнена стаття) балансу і звіту і фінансових результатах. Перевага методів цієї групи полягає в тому, що отримана звітність дозволяє всебічно проаналізувати фінансовий стан підприємства.

Дослідник отримує максимум інформації, яку він може використовувати для різних цілей, наприклад, для визначення допустимих темпів нарощування виробничої потужності, для розрахунку необхідного обсягу додаткових фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, розрахунку фінансових коефіцієнтів тощо.

При прогнозуванні звітності можна оцінювати очікувані значення кожної статті окремо, виходячи з її індивідуальної динаміки. Однак більш адекватними є методи, що враховують існуючий взаємозв'язок між окремими статтями як в межах однієї форми звітності, так і її різних форм. Дійсно, різні рядки звітності повинні досліджуватись в динаміці узгоджено, оскільки вони характеризують одну і ту ж економічну систему.

Прогнозування можна здійснювати як якісними, так і кількісними методами. Зазвичай перевага надається другій категорії методів, оскільки вони дозволяють отримати кількісні значення прогнозованих показників.

Всі методи прогнозування умовно можна розбити на декілька груп. При цьому різними дослідниками визначається різна кількість груп в залежності від цілей прогнозування та способів отримання прогнозу. Розглянемо найбільш загальні групи методів, що використовуються у переважній більшості класифікацій [20, с. 87].

До першої групи методів відносять суб’єктивні методи прогнозування, які ще називають прагматичними чи експертними методами. Вони передбачають багатоступінчате опитування експертів за спеціальними схемами і подальшу обробку отриманих результатів за допомогою інструментарію економічної статистики. Використання математичних і статистичних прийомів для цих методів зведено до мінімуму, натомість пріоритет надається методиці евристики (сукупності прийомів оцінки явищ за допомогою навідних питань). Це найбільш прості і достатньо популярні методи, історія яких налічує не одне тисячоліття. Застосування цих методів у практиці прогнозування показників фінансового стану вимагає використання досвіду і знань торгових, фінансових, виробничих керівників підприємства. В ролі експертів до процесу прогнозування залучаються, як правило, керівники структурних підрозділів і провідні фахівці. Доцільним є також залучення до процесу опитування зовнішніх експертів, наприклад нинішніх і потенційних клієнтів, дистриб’юторів тощо. Як правило, це забезпечує ухвалення рішення найбільш простим і швидким чином. До основних методологічних прийомів, що використовуються за суб’єктивного методу прогнозування, належать такі: індивідуальні опитування; мозкова атака (brainstorming) ; метод Дельфі; метод розробки сценаріїв.

Експертні методи прогнозування використовують здебільшого при стратегічному довгостроковому плануванні показників діяльності підприємства, оцінці його ринкового потенціалу, інноваційній діяльності тощо. Вони ефективні і в т ому випадку. Коли досліджувані показники не підлягають безпосередньому кількісному вимірюванню, або таке вимірювання трудомістке. Недоліком цієї групи методів є зниження або повна відсутність персональної відповідальності за зроблений прогноз.

Експертні оцінки застосовуються не тільки для прогнозування значень показників, але і в аналітичній роботі, наприклад, для розробки вагових коефіцієнтів або граничних значень контрольованих показників [17, с. 54].

До другої групи належать детерміновані методи. Вони припускають наявність функціональних або жорстко детермінованих зв'язків, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає цілком певне невипадкове значення результативної ознаки. Найбільш популярними методами цієї групи є методи середнього ковзного та експоненціального згладжування. Метод середнього ковзного передбачає, що наступний на часовому проміжку показник за величиною дорівнює середньому його значенню, розрахованому за певний період. Метод експоненціального згладжування представляє прогноз показника на майбутнє у вигляді суми фактичного показника і прогнозу на певний період, зважених за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

Наступним методом, який доцільно використовувати для прогнозування показників фінансового стану, є метод пропорційних залежностей показників. У його основі лежить дві основні характеристики будь-якої економічної системи – взаємозв'язок і інерційність.

Однією з особливостей діяльності підприємства є природним чином узгоджена взаємодія його окремих елементів (як якісних, так і кількісних). Це означає, що багато показників, навіть не будучи пов'язаними між собою формалізованими алгоритмами, змінюються в динаміці узгоджено. Друга характеристика – інерційність – також достатньо очевидна. Сутність її полягає в тому, що в стабільно працюючому підприємстві зі сталими технологічними процесами і комерційними зв'язками не може бути різких «сплесків» відносно ключових кількісних характеристик [12, с. 118].

Метод пропорційних залежностей показників базується на тому, що можна визначити певний показник, який є найбільш важливим з позиції характеристики діяльності підприємства. Інші показники можуть бути «прив'язані» до базового за допомогою