Фінансові аспекти соціального захисту населення в Ємільчинському районі Житомирської області

Фінансове забезпечення реалізації загальнодержавних програм соціального захисту населення здійснюється на рівні державного бюджету: або шляхом передбачення витрат безпосередньо в державному бюджеті, або через врахування відповідних коштів при розрахунку обсягів субвенції місцевим бюджетам. Нинішній стан економіки держави вимагає ретельніше аналізувати стан соціального захисту населення і розробляти заходи, що сприятимуть установленню раціонального балансу інтересів держави, виробників і споживачів соціальних послуг. Складність при прийнятті рішень у соціальній сфері полягає у необхідності одночасного задоволення критеріїв економічної ефективності й соціальної справедливості. 

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження фінансування видатків на соціальний захист їх розвитку та структури протягом останніх років, проблем наявних в даній сфері діяльності держави, перспектив розвитку та обґрунтування шляхів поліпшення фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні. 

Відповідно до мети роботи були поставленні наступні завдання : 

- визначити теоретичні аспекти фінансового забезпечення соціального захисту населення;

-визначити поняття та напрями соціального забезпечення населення;

-проаналізувати діяльність Управління праці та соціального захисту з питань соціального забезпечення населення;

-визначити і економічно обґрунтувати основні шляхи удосконалення системи соціального забезпечення населення в Україні. 

Предметом дослідження виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів організації фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні, об'єктом дослідження є процес фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист і соціальне забезпечення населення Ємільчинського району, Житомирської області. 

 

 

 

 

Поняття «соціальний захист» у нашій країні почало широко вживатися тільки на етапі переходу до ринку і як його атрибут, хоча у різних формах соціальний захист завжди був притаманний суспільству. Створення сучасних систем соціального захисту в світі було пов'язане з усвідомленням необхідності створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків. Багато людей ще й зараз не сприймають термін «соціальний захист» стосовно всього населення, вважаючи, що він стосується лише найбільш нужденних, або, як часто нині висловлюються, незахищених верств населення. Все ж таки дедалі частіше соціальним захистом позначають увесь комплекс заходів, спрямованих на створення безпечного соціального середовища людини.

Державний соціальний захист можна розглядати як комплекс організаційно - правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства за конкретних економічних умов.

 Організаційно-правові заходи - це створення інститутів соціального захисту і законів, які б керували їхньою діяльністю. Економічні - це створення механізмів перерозподілу доходів, через систему фінансів (податкову систему). Таким чином в економічному сенсі соціальний захист - це система перерозподілу суспільних коштів на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства.

При цьому слід відзначити, що соціальний захист може існувати й існує також поза державними інституціями. Першим, природним інститутом соціального захисту є сім'я. Відповідно, сім'ям, забезпечуючи соціальний захист своїх членів, керується перш за все моральними нормами й традиціями, хоча держава має певний вплив на сім'ю, регулюючи сімейні відносини за допомогою законодавчих актів, наприклад Сімейного кодексу України. Так само, як у суспільстві, всередині сім'ї мають місце трансферти (передача коштів), у грошовій та в натуральній формі. Навіть до настання економічної кризи природною для української сім'ї була підтримка батьків дорослими дітьми і навпаки. Допомога одних членів сім'ї іншим надається як у грошах, так і продуктами харчування, речами домашнього вжитку тощо (тобто натурою). Згідно з Сімейним кодексом України (стаття 75), дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Той із подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (аліменти) за умови, що інший із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Кодексом встановлюється також обов'язок дітей піклуватися про батьків (Глава 17), обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей (Глава 16), а також обов'язок щодо утримання інших членів сім'ї та родичів(Глава 22). 

Дедалі більшого значення в соціальному захисті набувають недержавні організації, які створюються на принципах взаємодопомоги та благодійності, їхня діяльність, керована статутними нормами, так само не уникає державного законодавчого регулювання. В Україні прийнято низку законів, які стосуються недержавних благодійних організацій, зокрема Закон України «Про благодійництво та благодійні організації».

Найбільшою недержавною благодійною організацією у багатьох країнах була і залишається церква. 

Розглядаючи добробут як мету соціального захисту, слід зазначити, що в людському суспільстві поняття добробуту вельми відносне. У сфері соціального захисту під добробутом розуміють відсутність хвороб і можливість задовольнити основні потреби. Відрізняються потреби жителів міста і села, пенсіонерів та дітей, людей із різним рівнем освіти й соціальним статусом. Сучасні системи соціального захисту мають тенденцію до задоволення специфічних потреб окремих груп населення, що змінюються в часі і просторі. Зазначимо, що матеріальний добробут не є самоціллю, а тільки передумовою створення соціального добробуту - таких умов життя, за яких людина добре почувається, коли вона може фізично і розумово розвиватися. Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному членові суспільства,