Фінансові аспекти соціального захисту населення в Ємільчинському районі Житомирської області

У більшості країн застраховані, крім регулярних страхових внесків, із своїх коштів оплачують певну частку вартості медичних послуг (лікування зубів, ліки і рецепт на них, перша консультація у спеціаліста, протезування, деякі види лікування, обстеження, аналізи). Тарифи на медичні послуги встановлюються згідно з угодами між асоціаціями медичних працівників та лікарняними касами. Відповідальний за внески у фонди медичного страхування розподіляється між роботодавцями та працівниками або в однаковій пропорції або (що ширше розповсюджено) частка роботодавців перевищує частку працівників. Особи не найманої праці відраховують на медичне страхування за вищим тарифом, ніж наймані працівники. У той самий час для осіб не найманої праці з низькими прибутками передбачено державні субсидії. У зв'язку з неповним покриттям оплати медичних послуг фондами обов'язкового страхування в деяких країнах широкого розповсюдження набули системи добровільного медичного страхування та товариства взаємодопомоги.

Медичне страхування базується на надзвичайно високому ступеневі солідарності між соціальними групами з різним рівнем доходу та різного віку. Справді, внески на медичне страхування сплачують навіть ті, хто майже ніколи не хворіє, і ці внески їм не повертаються.

Так само, як соціальне забезпечення не є тотожним соціальному захистові, не збігаються також поняття соціального страхування та соціального забезпечення. Соціальне страхування виходить за межі соціального забезпечення у частині профілактики настання страхових випадків (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1. Співвідношення та взаємопроникнення соціального страхування і соціального забезпечення

 

Адже з усіх соціальних ризиків, які охоплює соціальне страхування, тільки настання похилого віку є невідворотною подією. Крім безпосередньої компенсації втраченого заробітку та коштів, витрачених на лікування, кошти соціального страхування використовуються на запобігання хворобам (загальним та професійним) і нещасним випадкам на виробництві, оздоровлення працівників, професійне навчання та перенавчання з метою запобігання безробіттю та скорочення його тривалості. З другого боку, частина коштів соціального забезпечення формується і розподіляється не за страховим принципом, тобто без зв'язку зі ступенем ризику та сплатою внесків. Зокрема, соціальна допомога різних видів, соціальне обслуговування за місцем проживання та у спеціалізованих закладах не мають страхової природи.

 

 

Основним призначенням державних цільових фондів є забезпеченнясоціального захисту населення шляхом виплат пенсій, субсидій, фінансуванню інфраструктури, а також фінансування природоохоронних заходів та сприянню розвиткові національного виробника шляхом розміщення мобілізованих де фондів ресурсів у національну економіку (у тому числі шляхом фінансування кредитування, надання субсидій). Створення та діяльність цільових фондів регулюється відповідними законами та нормативно-правими актами прийнятими на виконання таких законів. Кошти, що мобілізуються до цільових фондів, необхідні державі як гарантія постійного та реального фінансового забезпечення фінансування певних її потреб та завдань, що мають особливе значення і гарантуються законодавством, в першу чергу Конституцією України.

З 2001 р., з моменту набрання чинності Бюджетного кодексу Українистворення позабюджетних фондів органами державної влади, органами владиАвтономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається (ч. 4ст. 13).

Правові засади організації та діяльності Пенсійного фонду України. Правовий статус Пенсійного фонду України визначається Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001. Відповідно до Указу Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Пенсійного фонду є:

-участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

-забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

-ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення у межах своєї компенсації контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок : збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством; коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів; коштів, що надходять за регрес ними вимогами; добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян; сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; банківських кредитів; інших не заборонених законодавством надходжень. Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджує Кабінет Міністрів України. Правові засади справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначаються законами України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України, та прийнятою Правлінням Пенсійного фонду Інструкцією на виконання визначених завдань та функцій Фонду.

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Об'єктом оподаткування виступає фонд оплати праці роботодавця, розмір сукупного оподаткованого доходу, вартість договорів на відчуження майна, інші