Фінанси підприємств

Загальна сума прямих витрат і розподілених загальновиробничих витрат підприємства за звітний період характеризує собівартість його валової продукції.

Собівартість товарної (готової) продукції розраховують шляхом коригування собівартості валової продукції підприємства у звітному періоді на зміну залишків незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду.

Собівартість реалізованої продукції обчислюють як алгебраїчну суму собівартості товарної продукції та зміни залишків готової продукції на складах підприємства на початок і кінець звітного періоду.

У фінансовій звітності подають інформацію про склад витрат підприємства за економічними елементами.

Економічний елемент – це сукупність економічно однорідних видів витрат. Виділяють такі економічні елементи витрат: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства. Тому важливо правильно обґрунтувати його величину на плановий період.

На підприємствах виробничої сфери застосовують три основні методи обчислення планового прибутку від реалізації продукції:

• метод прямого розрахунку;
• метод розрахунку прибутку за показником витрат на 1 гривню продукції;
• економічний (аналітичний) метод.

Згідно з методом прямого розрахунку планову суму прибутку обчислюють за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку потрібні такі вихідні дані:

• плановий обсяг реалізації продукції за асортиментом виробів;
• планова собівартість одиниці кожного асортименту продукції;
• планова ціна одиниці реалізованої продукції (ціна виробника) за її асортиментом.

Метод визначення прибутку за показником витрат на одну гривню продукції – це укрупнений метод, який використовується для розрахунку прибутку від випуску і реалізації продукції загалом по підприємству.

Розрахунок планової суми прибутку здійснюється на основі таких даних:

• собівартість одиниці продукції, реалізованої в базовому періоді;
• очікуваний загальний обсяг реалізації продукції у плановому періоді;
• очікувана зміна витрат на одиницю продукції, передбаченої для реалізації у плановому періоді порівняно з витратами базового періоду.

Економічний (аналітичний) метод дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною продукцією (та, що вироблялась у попередньому періоді) і непорівнянною (в попередньому періоді на підприємстві не вироблялась).

Розрахунок планового прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

• визначається базовий рівень втрат і прибуток на одиницю продукції в базовому періоді;
• обчислюється собівартість продукції та прибуток планового періоду за рівнем рентабельності базового періоду;
• розраховується відсоток і сума зниження собівартості продукції та приріст прибутку від зменшення витрат на одиницю продукції, передбаченої для реалізації у плановому періоді порівняно з базовим періодом;
• оцінюється вплив окремих чинників на загальну зміну прибутку підприємства в плановому періоді порівняно з базовим періодом.

Прибуток від реалізації непорівнянної продукції розраховують за наявності необхідних даних методом прямого розрахунку або шляхом використання показника середньої рентабельності продукції загалом по підприємству.

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер і видів економічної діяльності. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на одну гривню продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані у виробничій сфері та на підприємствах сфери послуг.

 

Прибуток характеризує загальний фінансовий результат діяльності підприємства. Однак на основі показника прибутку не можна комплексно оцінити ефективність виконання господарських операцій. Для цього суму прибутку порівнюють зі сумою витрат, пов'язаних із його отриманням, тобто розраховують показники рентабельності. Рентабельність – це відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рівень рентабельності розраховують як відношення величини прибутку, отриманого за певний період (місяць, квартал, рік), до поточних витрат або авансованої вартості (капіталу). Рентабельність вимірюють у відсотках. Різноманітність видів прибутку, способів групування й оцінки поточних витрат та авансованої вартості зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності, які використовують для прийняття певних управлінських рішень.

Залежно від ступеня узагальнення вихідних даних розраховують рентабельність реалізації окремих видів продукції, товарів, робіт чи послуг, рентабельність діяльності підприємства загалом і рентабельність галузі економіки.

Рентабельність реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг (Рп) розраховується за окремими їх видами і за загальним обсягом реалізації за певний період часу. Рентабельність продукції обчислюють діленням:

а) прибутку від реалізації продукції (Пр) на собівартість реалізованої продукції (Ср) :

Рп1= (Пр/Ср) х100;

б) прибутку від реалізації продукції (Пр) на суму собівартості реалізованої продукції (Ср) та відповідної (розподіленої) суми операційних витрат (Во) :

Рп2 = [Пр / (Ср + Во) ] х 100;

в) прибутку від реалізації продукції (Пр) на обсяг реалізованої продукції за ціною виробника (Ор) :

Рп 3 = (Пр/Ор) х 100;

г) прибутку від реалізації продукції (Пр) на собівартість реалізованої продукції (Ср) мінус матеріальні витрати (Вм) :

Рп 4