Фінанси підприємств

У податковому обліку дохід визнається за однієї з подій, що сталася раніше – відвантаження продукції або отримання коштів.

Згідно з П (С) БО 15 „Дохід” у бухгалтерському обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визнається за наявності таких умов:

• покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на товар (продукцію, активи) ;
• підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами) ;
• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;
• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства;
• витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Якщо підприємство отримало грошові кошти чи сталося збільшення інших його активів, але не виконано хоча б однієї з названих вище умов, то в бухгалтерському обліку дохід не визнається.

Розмір виручки від реалізації продукції за інших однакових умов залежить від:

1. кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;
2. рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції й зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок та кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку. На окремі види продукції, робіт та послуг держава встановлює фіксовані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції залежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни. Вони стають найважливішим фактором регулювання процесу виробництва та споживання й безпосередньо впливають на попит і пропонування.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого розрахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою

В = Р х Ц,

де В – виручка, Р – кількість реалізованих виробів, Ц – ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації обраховують із формули

Р = З1 + Т – З2,

де Р -обсяг реалізації в плановому періоді; З1 – залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду, Т -випуск товарної продукції в плановому періоді, 32 – залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, у тім числі з урахуванням попиту і пропонування.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами й за собівартістю.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво й реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу та виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат та формування прибутку, а й вчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

На величину грошових надходжень впливають зовнішні і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів належать: кон’юнктура товарного та фондового ринків; форми розрахунків; умови та порядок банківського кредитування; система оподаткування підприємств; умови надання товарного кредиту; можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

До внутрішніх факторів належать: життєвий цикл підприємства; тривалість операційного циклу; невідкладність інвестиційних програм; сезонність виробництва і реалізації продукції; амортизаційна політика підприємства; коефіцієнт операційного левереджу; фінансова підготовка менеджерів підприємства.

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємство отримує інші операційні доходи, які включаються у доходи від операційної діяльності.

До інших операційних доходів належать:

• дохід від реалізації іноземної валюти;
• дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій) ;
• дохід від операційної оренди активів;
• дохід від операційної курсової різниці;
• одержані пені, штрафи, неустойки;
• відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні) ;
• дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;
• одержані гранти та субсидії;
• інші доходи від операційної діяльності – такі, що не знайшли відображення у названих вище доходах, зокрема доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

За умов ринку зростає значення інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

Інвестиційна діяльність підприємства починається