Фінанси підприємств

Схему розрахунку за допомогою платіжної вимоги-доручення зображено на рисунку 2. 2.

1 – постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 – разом із документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату; 3 – покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів; 4 – банк покупця (платника коштів) списує з його рахунка кошти; 5 – банк покупця сповіщає випискою покупця (власника рахунка) про списання коштів з його поточного рахунка; 6 – банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 – банк постачальника зараховує кошти на поточний рахунок постачальника; 8 – банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на поточний рахунок випискою з поточного рахунка

Грошові розрахунки підприємства можуть також здійснювати із застосуванням чеків. У грошових операціях підприємств використовують два види чеків: грошові та розрахункові.

Грошовий чек – це грошовий документ установленої форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного рахунка (чекодавця) банкові сплатити зазначену в чеку суму конкретній особі чи пред’явникові чека. Основне призначення грошового чека – бути інструментом отримання готівкових коштів із поточного рахунка підприємства.

Розрахунковий чек – це документ стандартної форми з дорученням чекодавця (платника) своєму банкові (банкові – емітенту) перерахувати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред’явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек заповнює платник і передає його отримувачеві платежу в момент здійснення господарської операції купівлі – продажу.

Чекодавець – юридична або фізична особа, яка підписує чек і видає його постачальнику в оплату за отримані від нього товари та послуги.

Чекотримач – юридична або фізична особа, що отримала чек і має право на стягнення грошових коштів із рахунка чекодавця в оплату відпущених йому товарів і послуг.

Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових розрахунків юридичних та фізичних осіб із метою зменшення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги) і не підлягають сплаті готівкою.

Розрахунок чеком здійснюється за схемою, наведеною на рисунку 2. 3. 

1 – постачальник передає товар покупцеві; 2 – покупець передає чек постачальнику; 3 – постачальник передає чек у свій банк; 4 – банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця; 5 – банк платника списує кошти з рахунка покупця товару; 6 – банк платника повідомляє платника про списання коштів; 7 – банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; 8 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 9 – банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок

В умовах ринку зростає роль розрахунків акредитивами.

Акредитив – розрахунковий документ, за яким одна кредитна установа (банк) доручає іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих (заброньованих) для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред’явникові акредитива певну суму коштів.

За своєю суттю акредитив є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися. Тобто акредитив – це договір, що містить зобов’язання банку-емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, якій призначено платіж) або доручає іншому виконуючому банку здійснити цей платіж.

Відкриття (виставлення) акредитива може бути здійснено як у банку платника, так і в банку постачальника, з бронюванням грошових коштів на окремому рахунку або без бронювання.

Застосовується акредитивна форма розрахунків тоді, коли між постачальником і покупцем немає постійних господарських зв’язків щодо купівлі товарів та надання послуг та угода носить разовий характер.

Позитивною рисою акредитивної форми розрахунків є те, що вона гарантує платіж постачальнику. Для покупців ця форма розрахунків менш ефективна, бо вона має обмеженість у розрахунках, а також при виставленні акредитива за рахунок власних коштів з обігу підприємства вилучаються обігові кошти, що стримує їх обіг.

Схему розрахунків з використання акредитивної форми розрахунків наведено на рисунку 2. 4.

1 – покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив; 2 – банк покупця відкриває акредитив; 3 – банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива; 4 – банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму; 5 – банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива; 6 – відвантаження товару; 7 – покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива; 8 – банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 10 – банк постачальника повідомляє про це свого клієнта

Однією з форм безготівкових розрахунків є розрахунки за допомогою векселів.

Вексель – це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму.

На рисунку 2. 5. зображено схему обліку простого векселя банківською установою.

1 – відвантаження товару (надання послуг) ; 2 – надання простого векселя за отриманий товар (послуги) ; 3 – облік векселя банківською установою;