Фінанси підприємств

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає і платоспроможність – здатність вчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання. Вищою формою сталості підприємства є його кредитоспроможність – наявність умов для отримання кредиту і здатність вчасно повернути взяту позику зі сплатою відповідних процентів.

До відносних показників, за допомогою яких характеризують фінансову стійкість, належать:

• частка власного капіталу в загальній сумі джерел;
• коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу;
• частка позикового капіталу в загальній сумі довгострокових пасивів, під якими розуміють власний та позиковий капітал;
• коефіцієнт забезпеченості процентів по кредитах і позиках.

У якості основних характеристик платоспроможності виступають:

• величина власних оборотних коштів;
• коефіцієнт ліквідності.

Ліквідність балансу виражається в можливості швидко мобілізувати діючі кошти (активи) для оплати у відповідні строки зобов’язань (пасивів), а також непередбачених боргів. Оцінка ліквідності здійснюється на основі використання системи коефіцієнтів: абсолютної ліквідності, проміжного та загального коефіцієнта покриття і фінансової стійкості.

Певний інтерес являє собою факторний аналіз рентабельності власних коштів підприємства та рентабельності його активів.

На рівень рентабельності власного капіталу впливають дохідність реалізованої продукції, ресурсовіддача і структура авансованого капіталу. Цей взаємозв’язок можна виразити за допомогою формули Дюпона

Рвк = Рп х Р х Кфз,

де Рвк – рентабельність власного капіталу;

Рп – рентабельність продажу;

Р – ресурсовіддача;

Кфз – коефіцієнт фінансової залежності.

На рівень рентабельності активів підприємства впливають рентабельність продажу і коефіцієнт трансформації активів. Цей зв’язок можна виразити за допомогою іншої формули Дюпона

Ра = Рп х Кт,

де Ра – рентабельність активів;

Кт – коефіцієнт трансформації.

Визначення впливу показників-факторів на рівень рентабельності власного капіталу та рівень рентабельності активів проводиться з використанням різноманітних методів елімінування.

Вивчення цієї теми потрібно розпочати з усвідомлення значення і необхідності фінансового планування на підприємстві в умовах ринкових перетворень. При цьому слід підкреслити такі основні його аспекти:

• завдяки фінансовому плану поставлені стратегічні цілі підприємства набувають форми конкретних показників;
• у фінансових планах визначаються межі витрат, необхідні для реалізації всієї сукупності планів;
• розроблення фінансових планів є одним із основних засобів контактів із зовнішнім середовищем: постачальниками, споживачами, кредиторами, інвесторами.

У зв’язку із цим фінансовий план повинен бути добре продуманим й обґрунтованим. Фінансове планування – це діяльність відповідних структурних підрозділів підприємства, спрямована на визначення джерел грошових надходжень і основних напрямів використання фінансових ресурсів, а також установлення оптимальних співвідношень у розподілі прибутку. Процес фінансового планування включає такі основні етапи:

Аналіз фінансових показників підприємства за попередній період. Для його проведення використовують баланс, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів.

Довгострокове фінансове планування охоплює коло питань, що стосуються придбання елементів основного капіталу, інвестиційної діяльності тощо. Ступінь деталізації цих планів невисокий. Вони виступають рамковою конструкцією, складовими елементами якої є короткострокові плани.

Поточне фінансове планування охоплює плани, що розробляються на період до одного року з різним ступенем деталізації.

Центральними елементами фінансового плану на рівні підприємства виступають: план грошових надходжень та виплат, план доходів і витрат та баланс.

При складанні прогнозних документів застосовуються методи прямих планово-економічних розрахунків, диференційованого темпу зростання, аналізу беззбитковості, експертних оцінок, бюджету грошових коштів та ін. Найбільш точних результатів при розробленні фінансового плану підприємства можна досягти на основі застосування останнього методу. Кожне підприємство повинне вдосконалювати інформаційну базу фінансового планування таким чином, щоб забезпечити себе системою бюджетів за окремими напрямами використання фінансових ресурсів.

Самі по собі фінансові документи не дають чіткого уявлення про фінансовий стан підприємства. Аналіз фінансових показників дозволяє виявити критичні точки в діяльності підприємства, причини недоліків у господарсько-фінансовій діяльності і розробити заходи щодо їх ліквідації. При розробленні фінансових планів розраховують три групи найбільш значущих показників: ліквідності, ділової активності, прибутковості. Всі вони зводяться в таблицю, в якій порівнюються з показниками попереднього періоду. Завершальна стадія фінансового планування полягає у визначенні потреби у зовнішньому фінансуванні.

При вивченні цієї теми слід розглянути сутність і значення бюджетування в системі оперативного фінансового планування. Важливе місце в бюджетуванні належить контролю. Ієрархічна система бюджетів підприємства дає змогу встановити ефективний контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальні умови для реалізації ефективної фінансової стратегії.

 

Незадовільна робота з управління фінансовим забезпеченням підприємства призводить до його банкрутства. Вивчення цієї теми пов’язане з розглядом таких понять, як фінансова криза, банкрутство, санація, ліквідація.

Фінансова криза – це складний фінансовий стан підприємства, що супроводжується розбалансованістю діяльності та обмеженими можливостями впливу на фінансові відносини. Для усунення причин фінансової неспроможності підприємства необхідно провести аналіз причин її виникнення. Фактори, що зумовлюють виникнення кризи на підприємстві, прийнято поділяти на зовнішні й внутрішні. До зовнішніх факторів відносять: спад економічного розвитку в країні, значний рівень інфляції, нестабільність фінансового стану і валютних ринків тощо. До внутрішніх факторів належать: відсутність стратегічної направленості підприємства, низький рівень менеджменту та маркетингу, недоліки організаційної структури, незадовільне використання виробничих ресурсів тощо.

Підприємство-банкрут нездатне виконати